Яна Гурульова: «Моя мрія – «Євробачення»
І результат не змусив довго чекати: нині дівчинка – фіналістка Національного відбору на Дитяче «Євробачення 2013». Про себе, свою роботу та підготовку до конкурсу «Справжній Варті» розповіла Яна Гурульова та її викладач з вокалу Неллі Погрібна.
- Коли ти почала займатися музикою і як виникла ідея взяти участь у відборі?
- До музичної школи я прийшла свідомо, у досить пізньому віці – у 12 років. Професійним вокалом почала займатися з півроку тому, коли зустріла Неллі Анатоліївну. Саме вона допомогла мені вийти на такий рівень, коли можна починати мріяти про Дитяче «Євробачення». А у квітні, коли Перший Національний оголосив про початок відбору, я підійшла до Неллі Анатоліївни і так тихенько: «Може, давайте на «Євробачення» спробуємо». Вона дуже здивувалася, адже чотири місяці заняття вокалом і вже на такий конкурс – це нереально, однак все ж погодилась, попередивши, що працювати доведеться багато. Я сказала, що готова до цього, і з того часу ми почали готуватися.
- Що відчувала, коли дізналася, що потрапила у двадцятку кращих?
- Я не повірила (сміється).
п. Неллі: Яна справді була шокована. Навіть, коли оголосили, що вона у фіналі, піднімаючись на сцену, вона оглядалася на нас з виглядом: «Це я? Це точно я?». Ми всі тоді були дуже щасливі.
- Яно, як ти потрапила до Києва?
- Я випадково дізналася, що продюсерський центр «Dream School» проводить своєрідні навчання – «інтенсиви», які за короткий період (2-3 дні) навчають основ сценічного мистецтва (вокалу, ораторському мистецтву, сценічному візажу, позуванню перед камерою та ін.). Я їхала одноразово попрацювати. А сталося так, що знайшла людину, яка є не тільки викладачем для мене, але й другом – Неллі Анатоліївну. Тому не важливо, де б вона жила, я б все одно до неї їздила.
- Неллі, а чим Вас вразила Яна?
- Яна справді приїхала на одну із наших програм-інтенсивів для того, щоб зняти відео. Ми записали пісню, відзняли кліп, а через деякий час мені запропонували попрацювати з нею. Я була дуже здивована, бо знаю з власного досвіду, як тяжко жити між двома містами. Яна мене вразила і вражає досі тим, як натхненно вона працює. Вона не пропустила жодного заняття за період нашої праці. Зважаючи на сьогоднішній результат, думаю, її зусилля були немарними.
- А як оцінюєте шанси своєї учениці?
- Ми самокритичні, тому постійно працюємо над собою. Однак оцінку нам роблять інші. І вона досить висока. Є така європейська організація JES, вона займається спостереженням за усіма національними відборами всіх країн, що беруть участь у «Євробаченні». На наступний день після відбору, Яну єдину (з 52 учасників і 20 фіналістів) відмітили на сайті цієї програми. Там розмістили її пісню та фото. Думаю, ми маємо великі шанси на перемогу.
- Розкажіть про сценічний костюм Яни? Хто його автор?
- Костюм у нас незвичайний, нестандартний. Його автор – я (сміється). Насправді, концепція костюма полемізує з концепцією номеру. Образ (візуальний) Яни ми вирішили не українізувати зовсім, не робити його традиційним (на відміну від концепції виступу), а зробити максимально молодіжним, європейським, сучасним. Ну і, звичайно, прагнули, щоб костюм був зручний, щоб не заважав рухатися, танцювати.
- Якщо переможете у Національному відборі, чи готові ви до фінансових витрат, яких потребує участь у Дитячому «Євробаченні 2013»?
- Цього року конкурс буде проходити в Україні, тому в плані фінансів буде значно простіше. Однак ми розуміємо, що на нас буде величезна відповідальність. Ми вже намагаємося шукати спонсорів, які б допомогли взяти участь у конкурсі. А також будемо вдячні, якщо львів’яни підтримають нас СМС-голосуванням 2 серпня о 20.00 на Першому Національному.
- Сьогодні ви працюєте над підготовкою до Національного відбору на дитяче «Євробачення 2013». А що далі у ваших планах?
- Яна: Працювати, писати нові тексти, записувати нові пісні, вчитися, звичайно.
п. Неллі: Творчий процес неможливо запланувати на півроку вперед. Навіть репертуар з’являється спонтанно, решта залежить від подій та обставин. Сьогодні наша головна мета – Дитяче «Євробачення 2013». Про решту подумаємо згодом.
