Козаки повертаються: Російський воїнський стан хоче повернути минулу країну. Американський журнал "Time" про сучасних кремлівських козачат в Україні
Щоправда, для інших, миролюбних народів в цьому немає нічого поганого. Але є одне виключення, хоча б в Європі. Це козаки – захоплені війною люди слов’янського походження з півдня Росії, які з 17-го століття воювали за Віру, Царя та Вітчизну. І вони, як і раніше, в силі.
На минулому тижні генерал Віктор Водолацький, який раніше працював сантехніком, а потім перетворився на лідера сучасних козаків, прибув до затишної долини на півдні України, щоб проінспекторувати нове поповнення для свого війська. Більшість воїнів була молодшою за 15 років, а декому лише нещодавно виповнилося 8. Проте виглядали вони доволі загрозливо, і якби не їх світле волосся і виразно слов’янські риси обличчя, цих хлопчаків у камуфляжі цілком можно було прийняти за дітей-солдатів, що зібралися воювати де-небудь у Африці. Навіть у найменших на пасках висіли мисливські ножі, у декого були рушниці, а один хлопчик з гордістю тримав у руках іграшковий автомат Калашникова з прикріпленим до нього підствольним гранатометом. Водолацький посміхався.
Отаман-генерал, депутат-сантехнік Віктор Водолацький
Будучи козаком і депутатом парламенту від партії «Єдина Росія», яку очолює прем’єр-міністр Володимир Путін, Водолацький розпочав новий хрестовий похід у типово козацькому стилі. Він хоче поширити російську гегемонію (знову) на весь слов’янський світ, і в тому числі, на територію України та Білорусі. Останні вісім років отаман разом із своїми помічниками втокмачує власні уявлення про «єдину слов’янську державу» в голови приблизно 1500 нових кадетів, які проходять вишкіл у своєму новому таборі на Кримському півострові, де базуються найактивніші в Україні козацькі організації.
Свіжі випускники – деякі козаки за походженням, інші нещодавно посвячені – сприймали 10 серпня слова свого командира з належним благоговінням. «Об’єднання слов’янської держави це гарантія нашого майбутнього», - виголошував їм Водолацький. – А діти, які стоять під цими козацькими прапорами, ідеологічно чисті, фізично сильні та міцні своєю вірою. Тепер ви мусите служити прикладом для молоді, з якого б міста ви не були родом».
Хоча пихатість цієї церемонії здавалась часом карикатурною та комічною (деяких хлопчаків більше вразив не Водолацький, а мертва змія, яку вони знайшли під своїм наметом), українська влада над цим не сміється. Вона опинилась в ролі оборонця в цьому новому наступі козаків, і їй довелось чинити опір. Минулого року організатору табору Сергієві Юрченку, який є членом міської ради та представником Водолацького в Криму, було висунуто звинувачення в підготовці озброєних бойовиків (Юрченко ці звинувачення відкидає; їх згодом взагалі зняли за відсутністю доказів. Міліція, що вдерлася до табору в пошуках зброї, знайшла лише пневматичні гвинтівки та холості патрони. "Бойові патрони ми сховали", - розповідає Юрченко, який зізнався, що в таборі вони вправлялись у справжній стрільбі).
Але з того часу гра «Впіймай козака» лише посилилася, тому що відносини між Москвою та Києвом знову почали псуватися. На розчарування багатьох російських керівників, позірно проросійський президент України Віктор Янукович виявився зовсім не кремлівським лакеєм, як про нього багато хто думав. Здобувши в лютому минулого року владу, він певною мірою притамував ту ворожість, яка виникла через оранжеву революцію 2004 року, коли Україна різко зійшла з російської політичної орбіти. Так, через три тижні після своєї інавгурації, він дозволив Водолацькому в’їзд до країни (попередня адміністрація оголосила його в 2009 році персоною нон-грата за проведення мітингів козаків у Криму). Значно важливіше те, що після політичних баталій з бійками та яйцеметанням у приміщенні парламенту, Янукович продовжив Росії оренду її військово-морської бази в українському кримському місті Севастополі.
Проте після цього медовий місяць пішов на спад. Янукович, як і його попередники з табору оранжевої революції, довів, що є стійким захисником суверенітету своєї країни, що нерідко викликає головний біль у Москви. Він відкинув пропозиції про створення союзної держави, союзного парламенту та митного союзу з Росією та іншими колишніми радянськими республіками. А під час останньої зустрічі з президентом Дмитром Медведєвим 11 серпня він знову відмовився від інтеграції енергосистем своєї країни з російськими. Тому козакам стало ясно, що «слов’янський союз» анітрохи не ближчий до включення у свій склад України, ніж він був до оранжевої революції. Як наслідок, в останні місяці їх кампанії стають все більш агресивними, а іноді навіть запеклими.
У липні козаки вперше зіткнулися з українською міліцією в місті Феодосія. Конфлікт розпочався, коли місцевий козацький отаман Костянтин Бораєв вирішив без дозволу влади встановити восьмиметровий російський православний хрест на в’їзді до міста. Ідея полягала в тому, розповів Бораєв у своєму клубі для дітей місцевих козаків, щоб поставити владу перед вибором. Прибере вона хрест і це збурить російську православну громаду. А якби влада нічого не зробила, всі б вважали, що вона поступилася вимогам козаків. «У будь-якому випадку, ми виграли», - каже він. Протягом двох місяців козаки стерегли хрест день і ніч, допоки зранку 1 липня загін міліції особливого призначення не прибув туди на світанку, витягнув хрест з ґрунту і розпилив його навпіл, відрізавши розпяття від величезної металевої основи.
Наступного дня там зібралось біля сотні обурених козаків зі всього Криму. Дочекавшись приїзду преси, вони підняли розп'яття з візантійським зображенням Христа і, використовуючи його як таран, рушили на лаву міліціонерів, які охороняли місце встановлення хреста. Спалахнула суперечка та бійка, понад десяток козаків були побиті кійками. Декого довелось шпиталізувати, проте мети було досягнуто: українські міліціонери в очах багатьох віруючих з православної пастви перетворились на жорстоких віровідступників.
Подібні дії подають ефектний сигнал, і ми будемо їх продовжувати, - говорить один з найвідоміших козацьких старійшин України Віталій Храмов. – Ми хочемо, що би вони зрозуміли: держава Україна це мертвонароджений проект, пухлина, яку українцям потрібно видалити зі свого тіла … А ми даємо імунітет від цієї хвороби». Як командир радикального козацького батальону «Соболь», прапори якого прикрашали минулого тижня тренувальний табір, Храмов є одним з основних ідеологів руху козацтва в Україні, і його проповіді слухає чимало хлопчаків, що відвідують козацькі табори (серед тих ідей, які він виголошував під час інтерв’ю "Time", були думки про США як сатанинську націю, якою таємно керує сім’я Рокфеллерів, що євреї практикують ритуальні вбивства і некрофілію, і що політичний герой Храмова Володимир Путін це наступний святий Російської православної церкви).
Він неодноразово згадував, що «бренд Храмова», під яким він розуміє власну репутацію та ідеологію, створювався впливовими людьми з московських політичних кіл («Я лише пішак у набагато важливішій грі», - сказав він). Неможливо зрозуміти, якою мірою все це є бравадою. Проте українські секретні служби вирішили не ризикувати. З минулого року вони домагаються депортації громадянина Росії Храмова на його історичну батьківщину, звинуватили його в розпалюванні міжнаціональної ворожнечі та наклали штраф. Храмов подав апеляцію на такий вердикт (серед іншого, слідчі вирішили звинуватити його в багатоженстві, що Храмов радо визнає. Це людина двохметрового зросту з долонями розміром з обідню тарілку стверджує, що є батьком шістнадцяти дітей від п’ятьох дружин, з якими він перебуває в цивільному шлюбі).
Під час останнього судового засідання в кримській столиці Сімферополі невеликий загін козаків у формі влаштував демонстрацію біля будинку суду. Поруч з кількома десятками міліціонерів, що оточили козаків, стояв агент спецслужб з підрозділу по боротьбі з терроризмом, який знімав прихильників Храмова на відеокамеру. «Я би не називав їх неминучою загрозою, це швидше дрібна неприємність, - заявив він "Time", назвавши лише своє ім’я Андрій. – Поки козаки можуть вивести на вуличні протести не більше кількох сотень людей». У відповідь на питання, чи знає він джерела їх фінансування, Андрій сказав, що це навряд чи Російська православна церква, через те, що вона надто поважна організація, що би зв’язуватись з «хуліганами». «Швидше за все, - припустив він, - гроші надходять від козаків з Росії».
З певною мірою вірогідності можно говорити, що сліди здатні привести до московських політичних інститутів, які дали козакам офіційний статус і зараз надають їм щедру державну підтримку. У Кремлі є департамент, який опікується справами козаків, а в 2005 році Путін підписав федеральний закон під назвою «Про державну службу російського козацтва». Згідно з цим законом в російських спецслужбах утворені спеціальні козацькі підрозділи; козаки отримали різні права, які зазвичай монополізує держава, наприклад, право охороняти порядок на території Росії та організовувати військову підготовку. Така служба, йдеться в законі, фінансується з державних коштів. Звичайно, в Україні такого закону немає, і там козацькі об’єднання мають статус неурядових організацій.
Але в останні роки козаки почали активно братии участь у виборчих кампаніях, і вже здобувають місця в органах влади в Україні. У першу чергу, це місцеві органи законодавчої влади в Криму та в проросійських районах східної частини України. У Росії козаки вже у великій кількості обіймають високі посади в органах влади. Серед них впливовий кремлівський представник у Північно-Кавказькому федеральному окрузі Олександр Хлопонін, якого під час вельми екстравагантної церемонії в жовтні минулого року посвятили у козаки Терського козацького війська. А Водолацький не лише депутат Державної Думи, але й голова комітету в союзному парламенті Росії та Білорусі. В інтерв’ю "Time" він сказав, що саме з цього джерела надходять мільйонні кошти для набору та навчання козаків в двох країнах. Він відмовився повідомити, чи спрямовують гроші з цих фінансувань на підготовку в Україні. Його представник в Криму Юрченко заперечує, що тренувальний табір отримує фінансування із закордону.
Проте, хто б не фінансував цей табір, він надає молоді ґрунтовні уроки проросійської ідеології, а також веде декого з них через жорстокий обряд посвячення, який Водолацький відстоює, називаючи необхідним кроком на шляху перетворення хлопчиків у чоловіків. Випробовування вчиняє або інструктор з рукопашного бою, або один з кадетів старшого віку. Воно являє собою трихвилинне побиття, внаслідок якого хлопчики отримують криваві поранення та вкриваються кров’ю. «Воно того варте», - каже 15-річний українець Кирило, заявляючи, що він відбув обряд посвячення і тепер отримає берет козака-кадета. «Я після цього почувався наче наново народився», - стверджує він. За кілька років, досягнув повноліття, Кирило планує піти до української армії. Але він поки не замислюється щодо власних прихильностей. Чиї накази він буде виконувати в першу чергу? Козацького отамана чи свого українського командира? «Я не знаю. Мабуть, обох». Він озирається на інших хлопців, що вперлися очима в свої тарілки з картопляним супом. «Таке можливо?» - запитує він.
Фото з тренувального табору юних козаків у Криму, 4 серпня 2011 дивись тут .
