Чиї проблеми має вирішувати Митний союз? Дискусія в ХНУ імені Каразіна
Основні ідеї та настанови головного організатора та модератора цього заходу – Ростислава Іщенка (президент т.зв. «Центру системного аналізу та прогнозування», експерт російської інформаційної агенції «REX») розміщені у брошурі, яку роздали всім присутнім на заході, до цього її тези Іщенко вже з місяць постійно висловлює у ЗМІ (при цьому йде постійний набір одних й тих же фраз, отже складається враження, що «дискету зажувало»).
Окрім вже постійно повторюваної мантри про економічну необхідність вступу до Митного союзу замість Євросоюзу, де нас ніхто не чекає, свіжий «фаховий» висновок потішив нас такими новинами: «Київ вже нічого не вирішує, все залежить від Москви та Брюсселя, менше від Вашингтону», «факт існування незалежної України перейшов із необхідності у досадний геополітичний випадок», «тільки вступ у Митний союз дасть країні ресурси для подолання економічної кризи» (де там боротьба з корупцією, підйом виробництва тощо, це нам не під силу), а головне: «в Україні назрів ресурс та необхідність створення нової радикальної проросійської сили, за яку 60 % населення України [- цікаво, це яким чином рахували???, може за результатами партії «Русcкий блок» на останніх виборах - 0,3 %]». І далі – головне «доцільність форсування владою прийняття рішення про вступ у Митний союз з метою провокування в середині країни протистояння з прихильниками націоналістичної ідеології», «зрив ратифікації угоди про Митний союз означатиме перемогу фашистської революції в Україні».
Щоправда, слід зазначити, що власне виступ Іщенка був значно більш поміркованим, оскільки присутні йому нагадали про чинне законодавство України, зокрема, харківській політолог Олександр Романюк нагадав про ст. 37 Конституції, що забороняє діяльність партій та організацій, які мають на меті зміну конституційного ладу України, Іщенко почервонів як школяр, сказав, що не мав нічого протиправного на увазі та не став розповідати про необхідність провокування протистояння шляхом швидкого прийняття рішення про Митний союз.
blog.i.ua
Взагалі виступи прихильників Митного союзу не містили наукових обґрунтувань та підрахунків, аргументи харківського економіста Олексія Крисенка: «застосовуйте більш науковий підхід», та проголошені ним розрахунки щодо важливості продовження співпраці з країнами Євросоюзу братів з Росії якось не надихнули. Так, гість з Ямало-Ненецького автономного округу, якого так і не представили, розповів, що «західні європейці та слов'яни мають генетичні відмінності та що на підставі цього ніяка серйозна наукова розмова про належність українців до Європи не можлива».
Взагалі прихильники Митного союзу більш вподобали емоційні аргументи: «Як це гріє, наскільки це багато дає можливостей, коли ти знаєш, що поруч Москва і до неї їхати одну ніч у потязі з дому», або «українці, котрі не бажають бути частиною союзу» - це «галичани, котрі носять вишиванки, шаровари, їдять сало та походять з села».
Звичайно, що на відміну від гостей з Росії, харків’яни розмірковували іншими категоріями. Так, політолог Юлія Біденко намагалась утримати розмову в межах розумного: «Міркувати слід не тільки катеґоріями великого та середнього бізнесу. Давайте враховувати ще відкритість влади, здатність громадянина впливати на прийняття рішень, можливість захистити себе, якість державних послуг. Можливо, у такому «інтегрованому» (з Росією.. авт.) суспільстві людей відлякує свавілля олігархів та правителів, відсутність свободи слова, преси. Може ліпше, ніж ніч у потязі до Москви - 3 години льоту до Берліна, Рима чи Венеції?»
Так само не сподобалось нашим землякам і постійне наголошення на необхідності постійно «кудись йти». Так, кандидат історичних наук, представник інституту «Україна-Болгарія», колишній радник посольства України в Болгарії Михайло Станчев резонно запитав – «чому Україна має між чимось вибирати, віддавати частину свого суверенітету. Хто, окрім нас самих, вирішить питання боротьби з корупцією, підтримки вітчизняної економіки, створення атмосфери інвестиційної привабливості». «Вибираючи напрямки економічної інтеграції, слід в першу чергу вираховувати всі визиски та можливі втрати, не закривати для себе шляхи до будь-яких партнерів». «Український інтерес – ось головний критерій вибору напрямку інтеграції».
Харківський політолог О. Романюк у своєму виступі спочатку зацитував Бісмарка: "Лише повний дурень не вчиться на своїх помилках".
"Кажете: треба швидко вступити до Митного союзу до 2015. Всім же нам ясно, що Митний союз - суто політичний проект, перший крок до Російської імперії, СССР-2. Україні була уже у складі "Великої Росії", підписували Переяславську угоду. Наслідок - втрата обіцяної автономії, знищення культури, самоврядування - магдебурзького права. А потім - СССР, голодомор. Нацистська імперія знищила 6 000 000 за 6 років, а радянська імперія - 7 000 000 за рік.
Балаканина ваша нагадує австрійських нацистів тридцятих років. Казали - як добре буде Австрії у складі Німецького Райху, а далі - знаємо, що було. Ваш євразійський союз - розкол світу. Ви тицяєте, що трапляються українські фашисти, але фашизм - це не тільки радикальний націоналізм, це ідея тоталітарної держави.
ЄС - альтернатива, і ви називаєте його імперією. ЄС - не імперія, там не як у РФ - один центр, одна російська мова, одна вертикаль. А у Росії завжди все було на силі, а не на консенсусі.
Кажете: "вступім і всьо рєшим", а крупний російський бізнес все задавить. Говорите, неначе російські капіталісти - це альтруїсти. РФ, до речі, постійно вимагає введення російської мови та інших "подарунків" за економічні посули.
Самим треба бороти корупцію, ефективно керувати, долати проблему відтоку мізків. А в імперії - вся система побудована так, що думати не треба. Права людини, демократія - оце нормальні пріоритети!».
Захід відкривав та закривав ректор ХНУ Віль Бакіров. На заклик модератора Іщенко, що «було би дуже добре підписати якийсь меморандум, щоби після цього круглого столу щось залишилось, якась наша заява», господар приміщення у завершальному слові дипломатично відказав: «Послухав я круглий стіл, але ж не знаю я, коли буде референдум - чи голосувати за, чи голосувати проти. Складне питання, потребує подальшого обговорення».
