Цинізм вбиває віру і духовну силу людини. Слабкий – не вимагає, він погоджується.

Невелика кількість людей з третього липня влаштувала протестне чергування на площі Cвободи.  На харківському майдані  збирались люди різних вікових категорій, але незмінно мало молоді.  Зараз молодь має байдужий, або немає взагалі, погляд, щодо політики. Спитай пересічного підлітка, або студента:  «Які в тебе політичні погляди»? Людина пожме плечима: «Не знаю, мені все одно». А якщо конкретніше: «Ти б хотів приєднатися до захисту української мови»? Найпоширеніша відповідь: «А що це дасть?», або, що найгірше, почне сперечатися і казати, що законопроект корисний.

Чому молодь така байдужа? Тому, що немає знань у цій темі. Бо ніхто ніколи не казав тому чи іншому байдужому – політика грає дуже важливу роль в нашому житті. Та коли якась побутова проблема зайде до їхньої хати, вони будуть звинувачувати в цьому будь-що: або погоду, або слюсаря, світову фінансову кризу, погану державу, тільки не себе.

Чому мене турбує репутація банку, в якому я зберігаю свої гроші? Припустимо приходжу я до банку, і бачу, що весь менеджмент, від звичайного клерка до керівника,  несповна розуму або п’яниці та матюкливі Хами. Хіба буду я зберігати гроші у такому банку? Звичайно, що ні.  Такі речі цікавлять всіх, але чому ж люди не розуміють, що держава – є тим саме менеджментом, який,  до речі, ми самі вибираємо.  Хіба нам не байдуже, як держава користується нашими грошима, землею, надрами?

Та справа не в грошах, це лише найпростіший приклад з багатьох.  Всі люди мріють про краще життя, але молодь не хоче витрачати свій час на політику, не хоче за щось відповідати.

Всі хочуть до Європи, точніше, всі хочуть жити, як у Європі. А що, і як робити для цього? Чесні вибори? «Ні, не чув». «Усюди вибори нечесні, всі «вони» злодії, а наш президент – свій мужик!»

Цинізм вбиває віру і духовну силу людини. Слабкий – не вимагає, він погоджується. Двадцятирічний хлопець каже мені:  «Я хочу багато пити як Ч. Буковський, палити, ні про що не думати та насолоджуватись життям». Він вважає, що його не чіпатиме, а ні політика, а ні люди, які йому не подобаються. Вважає, що немає більше нічого за, що можна та варто боротись. А ще, він каже: «Неважливо де жити, неважливо де твоя батьківщина, треба шукати місце де тобі буде добре, і все». Хто знає, може він і правий? «Навіщо всі ці потуги? Вони, покищо, ні до чого не призвели, і навряд чи призведуть».

Так думає, мабуть, більшість молодих харків’ян. А все було б інакше, як би вони мали знання. Як багато разів в історії людства протести змінювали долю народів на краще.

Але не будемо в усьому звинувачувати молодь:  ми зараз живемо в інформаційному просторі, який не дає всім українцям, незалежно від віку, відповіді на головне для них питання: «Де добро, а де зло»?

Я їх розумію, але все ж таки, молодь – майбутнє країни, і тільки свідома молодь зможе витягти нашу країну з цього постсовкового дна. Якщо ти не займешся політикою, то політика займеться тобою. Може через рік, може через два, але займеться обов’язково.

Отже, друзі, будьмо думаючими, не дамо нікому нас надурити!