Чому майже кожен українець мусить працювати на своє власне або чиєсь лікування?
Для дітей з розумовими вадами в Україні вже відкрито 239 допоміжних спеціальних шкіл. Для всіх потребуючих таких шкіл не вистачає. Крім цього, діють десятки навчальних закладів для дітей зі зниженим слухом, зором, проблемами з опорно-руховою системою тощо. Значна частина хвороб спричинена алкоголізмом, тютюнопалінням та іншими видами наркоманії.
Якщо хтось має сумніви, то нехай запитає у санітарок, які допомагають приймати пологи, з якої смердючої рідини, (в якій плаває малюк в утробі матері), і в якому стані народжується дитина, коли мати палить.
Також варто було б нагадати сумний досвід Молдови. За совєтських часів майже всі тютюнові плантації були зосереджені в цій, відносно невеликій за площею державі. Якщо хтось із батьків працював на тютюновій плантації, цього учня зараховували в «Б» клас, а тих дітей, у яких батьки працювали на інших роботах – в «А» клас. Навіть тоді, коли батьки не палили, а тільки в сезон працювали на тютюнових плантаціях, це відображалося на розумових здібностях дітей. Тобто це ще раз показує, що тютюн на нащадків таки впливає.
Про вплив алкоголізму на дітей через батьків, що його вживають, напевне, й так усі знають. Адже в більшості випадків такі діти погано навчаються в школі.
Але мало того, батьки самі вдома, на великі свята наливають своїм дітям вино, шампанське, старшим хлопчикам – трішки коньяку, тим самим формуючи позитивне ставлення до алкоголю вцілому.
Щодо паління, то батьки теж часто знають, що їх син або донька палить зі шкільного віку, але замість того, щоб лікувати їх або виховувати належним чином, вони звикають до цього і, зазвичай, не чинять жодного опору. Тож у 8-9 класі учні, на кошти своїх батьків купують для себе, і тим самим для своїх нащадків, наркотичну отруту. У відповідь на це, можна почути, хіба що дорікання батьків на адресу викладачів, що не виховують їх дітей, продавців, що продають, і міліції, що дозволяють всі ці речі.
Якщо в Європі медичне обслуговування є платним, а держава забезпечує лише мінімальний рівень соціально-незахищеним громадянам, і там спиртне та тютюнові вироби коштують у 5-8 разів дорожче ніж в Україні, то скільки тоді мають коштувати ці товари, якщо ми хочемо отримувати повну медичну допомогу за рахунок держави? Мабуть тоді пачка цигарок має коштувати 150, а то й більше, гривень. А як хотіли? Спочатку самі собі і своїм дітям псуємо здоров’я, а потім приходимо до державної лікарні і кажемо: «лікуйте нас, і бажано, безкоштовно».
А де тоді держава має брати такі суми коштів. Звісно ж, за рахунок акцизного збору. Якщо цього не вистачає, то тоді що робити – гроші, які планували витратити на розвиток спорту чи культури витратити на лікування наслідків алкоголізму й тютюнопаління? Такий метод господарювання перечить здоровому глузду. Витрати на лікування мають покривати виробники й торговці цих наркотичних речовин. А зараз маємо що, виробники алкогольних напоїв і цигарок отримують шалені прибутки, а люди змушені лікуватися власним коштом.
Частина витрат пов’язаних із наркоманією у будь-якому випадку лягає і на Державний бюджет. Нині в нашій країні близько 110 тисяч дітей перебувають у статусі сиріт і позбавлених батьківського піклування. У більшості випадків ці діти мають батьків, але через наркозалежність вони не здатні їх утримувати й виховувати. А ще потрібні кошти на лікування дорослих наркоманів, яких в Україні близько 500 тисяч, на лікування й навчання їх дітей, на правоохоронців, що працюватимуть з ними. Тому й акцизний збір має бути відповідним.
Але на здоров’я людей впливає не лише алкоголь і тютюн, а й шкідливі викиди промисловості. Але у цьому випадку держава знову покладає витрати на лікування на самих громадян і Державний бюджет, а не на ті підприємства, що забруднюють довкілля.
Податок за одну тону викидів шкідливих речовин 4 класу небезпечності у 2012 році має становити 14 гривень. За деякі речовини додатковий податок нараховується окремо. Так за одну тону ацетону – 91 гривню. За одну тону твердих відходів – 9,6грн. (Але чи буде хтось збирати і переробляти одну тону відходів за 10 гривень?)
Найвищим буде податок за викиди ртуті та свинцю із їх сполуками, і становитиме 10 307 гривень за одну тону. Але пари ртуті негативно впливають на пам'ять, спричинюють розлади нервової системи, і навіть, впливають на генетичний код нащадків. Тому деякі екологічні експерти вважають, що викиди таких речовин у навколишнє середовище взагалі повинні заборонятися на законодавчому рівні.
Крім того, навіть, за такими тарифами далеко не всі підприємства сплачують податок на викиди. Наприклад, підприємство «Термолайф», що розташоване у місті Харкові, і здійснює викиди ртуті та свинцю з їх сполуками у житловому мікрорайоні, взагалі, не реєструє об’єми викидів.
Також у законодавстві України прописано додаткові податки за викиди шкідливих речовин у водні об'єкти. Найдорожче обійдеться підприємцям забруднювати річки Тису і Прут, а найдешевше – Азовське і Чорне моря.
За викиди однієї тони нітратів у водні об’єкти в тому числі і морські води, податок становитиме 14 гривень, а за викиди в навколишнє середовище однієї тони мазуту податковий тариф становитиме 15 гривень за тону.
Але разом з тим, податки сплачують не лише підприємці, а й звичайні споживачі товарів і послуг. Коли нараховують ціну, у неї обов’язково включають ПДВ та інші податки. (Тобто є певна ціна, візьмемо її за 100%, ПДВ становить 20%, тобто для покупця, ціна на товар чи послугу вже становитиме 120%. А 20% є однією шостою частиною від 120%. Звідси бачимо, що одну шосту частину від витраченої суми в супермаркеті покупець віддає на ПДВ. А якщо ще врахувати інші податки, ця частка буде ще більшою).
Податками наповнюється Державний бюджет. І саме звідтіля беруть кошти на лікування, виплати пенсій дітям інвалідам, утримування дитячих будинків, лікарень для наркозалежних тощо. Звісно, того що витрачають недостатньо і потреби в таких виплатах постійно зростають.
Крім того, майже в кожній родині щороку хтось хворіє і рідні змушені витрачатись на лікування. Немало й таких сімей, які постійно утримують людину з обмеженими можливостями. Врешті-решт, вийшовши на вулицю великого промислового міста Ви швидко знайдете хоча б невелику аптеку. У Харкові таких точок продажу ліків сотні. Якби бракувало покупців, аптек було б значно менше.
Врешті-решт, і маємо, що майже кожен українець змушений працювати на своє власне або чиєсь лікування. Незрозуміло лише одне: чому люди без жодного опору погоджуються на такий варіант? Зокрема, чому немає масових акцій протесту проти несанкціонованих викидів того ж Харківського «Термолайфу»? Чого майже всі погоджуються на такі мізерні податки за викиди?
Деякі чиновники полюбляють розказувати байки про так необхідні робочі місця. І люди, на жаль, у це вірять. Але хіба працівники тих заводів, де є надзвичайно шкідливі викиди, хочуть працювати лише там і на якісь інші варіанти не погоджуються? По-друге, хіба на тих заводах не можна поставити нове обладнання? Так, після цього подорожчає фарба, лак, мінеральна вата та низка інших товарів. Але може таки краще більше сплачувати за фарбу, лак, папір тощо, і менше витрачати на лікування?
І дуже прикро, що найближчим часом, екологічні податки за викиди й акцизні збори на наркотичні речовини ніхто підвищувати не буде. Власники цих підприємств і чиновники ще не один рік поспіль будуть швидкими темпами збагачуватися за рахунок людського здоров’я не одного покоління. А далі – хай хоч трава не росте на цих землях. Їм байдуже. Вони давним-давно придбали собі земельні ділянки з будиночком у Швейцарії, на островах Фіджі чи в інших, екологічно чистих частинах земної кулі.
