Часи яппі?!
Американський спротив, а це був дійсно спротив мілітаризації країни, частина молоді якої, що стала одночасно мудрішою за мудрих, зупинила війну у В'єтнамі. Був сприятливий момент на перетворення країни ротшильдів на країну, що відчуваючи свою силу, обрала би мораль. Мав бути стрижень (або один з кінців стрижня), що тримав би всесвіт живих у гармонії. Якщо під гармонією бачити відсутність світових війн, голодоморів, етнічних чисток, тортур, винищення природи, народження ейнштейнів та сталінів, комунізму, культів особи, дослідів над тваринами, то почати варто було б з могутнішої (за зброєю та силою грошової одиниці) країни. Кращі, бо молоді, були готові до цього.
І що симптоматично рух шестидесятників України та й усього СРСР почався з Валерія Марченка – еколога. Другий кінець стрижня прийшовся на Вкраїну – найстаршу націю Європи. Шестидесяті для української спільноти, що знаходилась у суцільному сні аж до забуття, є найважливішими. Шестидесятники – чи не єдині живі люди, що залишились на той час в Україні. Кращі, молоді, пройшли через найстрашніше. Вони зрушили простір. Вони інакші ніж діти квітів, вони ті, хто вдихнув у вмираючу спільноту цілої країни життя. Не менше.
Хиппі зробили, що змогли. Але не перемогли. В Америці настали часи яппі – саме тих, що зрозуміли: перемога відсутня і нічого витрачати свій дорогоцінний час. Діяти. Накопичуватись та поширюватись у існуючи структири, у бізнес, освіту, пристосовуватись до обставин і залишатись собою. І гуртуватись, гуртуватись та гуртуватись. Результат – тільки професійні військові беруть участь у конфліктах. Нема призовів до армії. А це – ще й яке досягнення.
Українські шістдесяті перейшли у семидесяті, вісімдесяті, а українські хлопці, що неминуче потрапляли під призов, гинули та вбивали, а тут підкинуто було ще й Чорнобиль. Щоб не було кому ставати яппі. Цікаво, а урки та комуністи – залишились... Ну а потім ... Та самі знаєте, що потім. Багато тих, хто очуняв та проснувся, але ті хто сплять – це вага страшна та непереборна.
Першим українським публічним яппі став Тарас Чорновіл. На жаль, мало хто зрозумів його кульбіт до ПР, бо першому, навіть яппі, потрібна харизма для пітримки вчинків та ідей. Та за ним пішли інші. Їх дуже мало, вони діють на власний розсуд – варто проаналізувати досвід американських яппі. Як на мене, тільки холоднокровність та вміння пристосувуватись та просуватись вперед, що і є основою яппі, дають Україні надію. «Справжня варта» подає їх дописи, співбесіди. А значить у Харкова теж є надія на життя, а не на животіння на кшталт «барабашівки».
_________________________
Див., хто такі яппі.
