Валерія Новодворська: Вмерзлі в СРСР
Наша немічна розвідка знову заскочена на дрібній крадіжці. Штірліців більше немає, лишились тільки Аннушки Чапман та інші дівчата того ж штибу, які навіть сумарно не тягнуть на радистку Кет. Ось, до прикладу, естонська контррозвідка спіймала шпигуна з тамтешніх високопосадовців, що регулярно отримував гроші російських платників податків, тобто ваші та мої, за страшенні естонські військові таємниці, найкорисніша з яких, вочевидь, рецепт соління талліннської кільки, яку ми давно, з 1991 року, не куштували [- в лютому цього року в Естонії був затриманий багаторічний співробітник поліції безпеки разом з дружиною за підозрою в наданні секретної інформації Росії. – Ред.]. Тому що, на відміну від щедрих латишів, що годують нас своїми шпротами всупереч Онищенку, естонці постачають кільку лише в демократичні держави. І хоча Естонія належить до НАТО, нічого загрозливого для Росії, жодної секретної американської зброї там немає – але СВР [«Служба зовнішньої розвідки» - Ред.] аби заповнити штатний розклад.
Загалом путінська Росія схожа на Плюшкіна, що збирає різний непотріб. Кому б ще знадобилось відрізати від Молдови злощасне Придністров’я, населене троглодитами, які настільки жахалися потрапити до Румунії та Європи, що залишились в СРСР. А яка користь від того, що у Грузії відкраяли такі ж троглодитські Абхазію та Південну Осетію і зараз ми годуємо ще й цю купу нероб і бандитів, що «пиляють» наш бюджет, і насправді мають лише одну національну належність: дармоїди і паразити.
Таку саме картину я побачила і в Латвії. На жаль, число тих, хто розмовляє однією з нами мовою (хотілося б їм це заборонити) в країнах Балтії прямо пропорційне кількості неприємностей в тих краях. У Литві – нуль неприємностей, через те, що там було 9 %, а зараз навіть 6 %. В Естонії було колись 40 %, а тепер 26-27 %. Найгірше в Латвії, де було 50 на 50, а зараз 40 %. Від цього і виник ініційований ФСБ нарівні з тамтешніми нацболами Абеля (тобто Ліндермана) референдум про другу державну мову. Цього Абеля колись схопили там з вибухівкою, яку він дбайливо зберігав у себе вдома, проте нічого не спромоглись довести (може він її колекціонував) та, як і належить у правовій державі, звільнили з в’язниці; у нас би він відсидів років 10.
Цікаво, скільки за цими стандартами знадобилось б державних мов у США? Але там всі сидять тихо та вчать англійську – і російсько-, і італійсько-, і іспано-, і китайськомовні. Проте там, де відчувається мертвотний сморід трупних останків СРСР, там радянські (не російські, ні!) спільноти намагаються ізолюватись від зовнішнього світу та зберегти статус совків і окупантів, наче безнадійно застуджені холодною війною.
Референдум совки програли, і чимало гідних та вільних росіян, справжніх європейців, проголосували разом із латишами: «проти». Але хто такі ті 273 тисячі, що проголосували «за», які шакалять під російським посольством та обожнюють душку Путіна?
Латиші не можуть цього зрозуміти. Росіяни, до слова, ніде та ніколи себе так не поводили. Вони разом з графом Рєзановим будували форти в Каліфорнії, вони разом з Борисом Вільде творили в 1940 році французький Рух Опору, вигадали власне цю назву; вони відмінно почуваються в Англії, в США, в Австралії, в Аргентині, ані іспанська, ані англійська, ані французька не були для них перешкодою. Але неможливо збагнути совків, над якими сяють єврозірки, які мають європаспорти, проте за 20 років так і не вивчили латиської мови, не стали громадянами ані Латвії, ані Росії, сидять у добровільному гетто і тужливо скиглять на тему, як їм було добре до перебудови, коли Латвія була колонією СРСР. Саме ті, хто має «краснокожую паспортину», будуть голосувати за Путіна. Те ж саме буде і в Придністров’ї, і в Абхазії з Південною Осетією. Вони подібні до навіки застиглих у бурштині доісторичних комах або на вмерзлих в арктичну кригу мамонтів. І ця крига, і цей бурштин звуться СРСР. І якщо можна лишатись совком в затишній європейській країні, то чого ж чекати від Росії, де радянські артефакти трапляються кожного кроку, від Мавзолею і пам’ятників Леніну до розкуркулювання бізнесу та зігнаних на мітинги бюджетників?
Ми живемо на пострадянському кладовищі, де покійників з СРСР більше, ніж живих сучасників. І ці злісні покійники-зомбі, тобто електорат Путіна, Зюганова, Жириновського і Миронова, цілком єдині у своєму прагненні нікуди з СРСР не вилазити, а західні життєві радощі їх ватажки готові споживати одноосібно. Вони завжди один одного зрозуміють, вони сусіди по вічній радянській зоні. Порахуйте, скільки загалом набереться відсотків у цієї «великої четвірки» вихідців з того світу, і ви будете знати, хто вмерз в СРСР.
