Незабаром 8 березня

Маркетологи вдало використовують це “свято” з метою зростання прибутків власних компаній. Жінки-фотомоделі завчасно продали власне тіло, щоб до “Жіночого дня”, “Дня рівноправ’я жінок” і т.д. нудний порнопростір сучасної реклами дещо розширився. А що ж лишається за лаштунками маркетингу? Що лишається за лаштунками порнографічно-рекламної індустрії? Що лишається за лаштунками проданих до 8 березня квітів, парфумів, прикрас, пляшок шампанського, м’яких іграшок, не менш м’яких кондомів? За лаштунками лишається приниження жінки, ожіночнення чоловіка, а ще – широкий спектр боротьби за подальшу емансипацію, гендерну рівність, etc.

Наші часи – це дійсно часи постмодерну, часи плюралізму, часи хаотичного поєднання різнополярних “істин”, часи, іконою яких є складений із різних релігій, традицій, ідеологій колаж. Совкова інерція служить підмурівком функціонування капіталістичних механізмів. Жіночність, сутністю якої є глибока тайна, тиражується в напівоголеному стані і зводиться до плоскості поверхні біллборда чи сторінки глянцевого журналу. Засудження патріархальних устроїв чи балачки про здобутки емансипації поєднуються із прогресуючою порнографією та проституцією – оплачуваною і неоплачуваною, легальною і нелегальною. В єдиному екстазі зливаються німфоманство і критика сексизму. Стрінги тупості глибоко врізаються у розм’якшені випарами техногенної цивілізації мізки. Тож часом здається, що покрите латексною поверхнею суспільство так і задихнеться в стерильності одного-єдиного, мегамасштабного, спільного для всіх засобу індивідуального захисту, а цей засіб лише роздувається, вміщуючи в себе все нові і нові порції маразму, абсурду та інших секрецій постмодерну.

Капіталізм і комунізм, фемінізм і playboy-культура, глобалізація і постсовково-малоросійська затхлість разом малюють картину гендерного та сексуального хаосмосу. Статистика від’ємного приросту населення розчиняється в статистиці розлучень та абортів. В єдиному калейдоскопі мерехтять абрівіатуари “СССР”, “USA”, “РФ”, “ЛГБТ”. Ставши шароварним, козацьке “Гей!” вже аж ніяк не страшить геїв.

“Олів’є” та “окрошка” як найкраще пасують до святкового столу. Це постмодерні страви. В них теж усе перемішане, як і в “святі” 8 березня. До того ж, совковий варіант салату “олів’є”, де замість м’яса – “варьонка”, дуже добре відображає геокультурну специфіку буферної зони між двома імперськими центрами – демоліберальним Заходом та не відомо вже якою Росією.