Легко заборонити, а чим замінити?

Тепер до них приєдналася і Україна. Міністерство регіонального розвитку, будівництва та ЖКГ вже підготувало законопроект, і з 2013 року очікується вступ в силу закону, що забороняє виробництво, імпорт і використання поліетиленових пакетів. Правда, мова поки йде тільки про поліетилен товщиною менше 0,025 мм і об'ємом до 20 л, виняток становлять тільки біорозкладані матеріали.

Дійсно, світ перебуває на межі екологічної катастрофи саме через полімерні матеріали. У природі вони розкладаються сотні років, виділяючи при цьому токсичні і канцерогенні речовини, такі як поліфеноли, формальдегід, діоксин. Науково доведено, що накопичення цих речовин в організмі призводить до онкологічних захворювань. Так що фактично тут стоїть питання життя і смерті.

Чим замінити?

Чи можна вирішити дану проблему за допомогою запропонованого законопроекту? Адже мова в ньому йде тільки про ті пакети, які лежать на полицях супермаркетів, куди упаковують товар в магазинах і на ринках, а замінити їх передбачається на паперові. Така упаковка завдає менше шкоди навколишньому середовищу, швидше розкладається і більш екологічна. Але з іншого боку, таке нововведення вдарить по кишені покупця. Якщо звичайний поліетиленовий пакет в супермаркеті коштує від 5 коп., то для паперових пакетів ціна буде в кілька разів вище залежно від розміру та якості паперу. Крім того, папір, як відомо, виготовляють з деревини, і автоматично нарощування обсягів виробництва паперової продукції потягне за собою додаткову вирубку лісів.

Є й інші варіанти. Наприклад використання упаковки на основі біополімерів. За якістю вони не поступаються поліетилену, але в той же час розкладаються в навколишньому середовищі під впливом мікроорганізмів, температури, вологи, сонячного світла протягом декількох років. Для їх виготовлення не потрібно переоснащення виробництва, підходить і традиційне обладнання, що використовується у виробництві полімерів. Однак, так як біополімери виробляються в основному з рослинної сировини, що містить крохмаль, необхідно відведення додаткових посівних площ для вирощування сировинних сільгоспкультур. Крім того, вартість такої упаковки, так же буде в кілька разів вище, ніж полімерної.

Якщо копнути глибше

А можна взяти до уваги досвід Європейських країн, які вже багато років йдуть шляхом сортування та переробки відходів, і дивитися на проблему більш широко. Адже та упаковка, про яку говориться в законопроекті, становить всього близько 5% від загальної кількості утворених в країні полімерних відходів, де левова частка припадає на промисловість.

 Сумарний обсяг випуску базових полімерів українськими виробниками за підсумками 2011 року склав 276,6 тис. т, що на 153% більше в порівнянні з аналогічним показником минулого року. Відповідно пропорційно збільшився і обсяг відходів, 34% з яких становлять відходи поліетилену, 20,4% - поліетиленфталату, 17% - комбінованих матеріалів на основі паперу та картону, 13,6% - полівінілхлориду, 7,6% - полістиролу 7,4% - поліпропілену. І практично всі вони були вивезені на полігони ТПВ, де будуть розкладатися сотні років, отруюючи навколишнє середовище.

Але не менше 40% цих відходів може бути перероблено і повернуто у виробництво. Використання вторинних пластмас як нової ресурсної бази - один з найбільш динамічних  напрямків переробки полімерних матеріалів у світі. Практично 70% полімерних відходів в таких країнах як Німеччина, Голландія, Австрія повністю переробляються. Процес рециклінгу більш економічний, ніж отримання полімерів з первинної сировини, при цьому зберігається до 50% енергії, а отримані продукти за якістю не поступаються первинним.

Крім того, у відходах, що утворюються середньостатистичним українцем, міститься до 20% полімерів, і в основному це первинна упаковка від харчових продуктів, які так само можна зібрати, відсортувати і переробити. Це стосується також скляної й алюмінієвої тари, паперових відходів та ін. Більш того, українця можна зацікавити в тому, щоб він виробляв менше сміття, впроваджуючи таку систему тарифікації за вивезення та утилізацію ТПВ, де буде враховано обсяг тих відходів, які надійшли на регенерацію. Цікава така система буде і для підприємців, що працюють на ринку вторсировини, вони зможуть отримати сировину в необхідних їм обсягах за прийнятними цінами.

Для формування нових механізмів економічного стимулювання діяльності з використання вторинних матеріальних ресурсів необхідне державне регулювання: запровадження податкових пільг для підприємців, надання кредитів і т.д. А результатом такого комплексного підходу до питання утилізації відходів стане здійснення раціонального природокористування та охорони навколишнього середовища, скорочення несанкціонованих звалищ, зниження негативного техногенного впливу на навколишнє середовище і поліпшення екологічної обстановки в цілому.