Запропоновані зміни до Закону України «Про психіатричну допомогу»

Зміни до статті 14 Закону України «Про психіатричну допомогу».

1. В абзаці другому статті 14 Закону України «Про психіатричну  допомогу» слова «вчиняє чи виявляє реальні наміри вчинити дії,

що являють собою безпосередню 

небезпеку для неї чи оточуючих» замінити словами «на час госпіталізації вчиняє чи виявляє реальні наміри вчинити дії, 

що являють собою безпосередню небезпеку її життю, 

або життю оточуючих, що відображується у використанні предметів, що можуть спричинити смерть, або у наявності дій щодо самогубства».

2. Додати наприкінці до статті 14 Закону України «Про психіатричну  допомогу» слова:

«Наявність підстав щодо примусової госпіталізації особи визначаються лікарем-психіатром медичної бригади, що має відповідну кваліфікацію. Лікарі медичної бригади, що здійснюють примусову госпіталізацію, повинні гуманно поводитися з особою, що госпіталізується, повинні оглянути стан її здоров'я і надати необхідну медичну допомогу. Наявні підстави щодо примусової госпіталізації особи фіксуються лікарем-психіатром медичної бригади у медичній документації та підкріплюються підписами всіх членів медичної бригади. У медичній документації також фіксуються свідчення свідків, які хочуть заявити факти по відношенню до особи що госпіталізується, щодо стану її здоров’я і поведінки за останню добу. Свідки присутні під час примусової госпіталізації мають право засвідчити в медичній документації факти щодо некоректної поведінки лікарів медичної бригади, якщо вважають це за потрібне, а лікарі медичної бригади зобов'язані надати їм цю можливість на місці, де здійснюється примусова госпіталізація.

Медична документація передається медичною бригадою у психіатричний заклад, до якого примусово госпіталізується особа, у час госпіталізації особи .  

Лікар-психіатр, що здійснив примусову госпіталізацію і всі співробітники медичної бригади несуть відповідальність за її доцільність і можуть бути притягнені до відповідальності у суді, до якого може звернутися госпіталізована особа або її законний представник».

Зміни до статті 16 Закону України «Про психіатричну допомогу».

1. В абзаці третьому статті 16 Закону України «Про психіатричну  допомогу» слова «До заяви, в якій повинні бути викладені підстави госпіталізації особи до психіатричного закладу в примусовому порядку, передбачені статтею 14 цього  Закону, додається висновок комісії лікарів-психіатрів, який містить обгрунтування про необхідність такої госпіталізації» замінити словами: «До заяви, що направляється до суду представником психіатричного закладу, в якій повинні бути викладені підстави госпіталізації особи до психіатричного закладу в примусовому порядку, передбачені статтею 14 цього Закону, додається висновок комісії лікарів-психіатрів, який містить обгрунтування про необхідність такої госпіталізації, медична документація що передана медичною бригадою до психіатричного закладу стосовно особи, яку примусово госпіталізували, наявність якої передбачена статтею 14 цього Закону, та копія заяви госпіталізованої особи, якщо вона є, наявність якої передбачена статтею 25 цього Закону».

2. В абзаці четвертому статті 16 Закону України «Про психіатричну  допомогу» слова «лікаря-психіатра (комісії лікарів-психіатрів)» замінити словами «комісії лікарів-психіатрів».

3. Після четвертого абзацу статті 16 Закону України «Про психіатричну  допомогу» додати слова

«Лікар-психіатр, за яким закріплена особа, зобов'язаний протягом 24 годин з часу примусової госпіталізації особи роз'яснити їй всі її права та можливості, згідно з статтею 25 цього Закону і видати їй особисто в руки пам'ятку з їх переліком і описом, так само видати пям’ятку-зразок заяви на ім’я головного лікаря психіатричного закладу.

Лікар-психіатр, за яким закріплена особа, зобов'язаний протягом 24 годин з часу госпіталізації особи роз'яснити їй та узгодити з нею дії щодо її лікування, перерахувати в повному об'ємі препарати і дози препаратів, які застосовуються щодо її лікування і передати особі їх перелік у письмовій формі з особистим підписом.

Керівник психіатричного закладу негайно повідомляє щодо факту госпіталізації особи до психіатричного закладу в примусовому порядку до обласного управління з охорони здоров’я, якому підпорядкований психіатричний заклад, яке негайно закріплює за госпіталізованою особою юридичного захисника. Юридичний захисник зустрічається з госпіталізованою особою протягом 24 годин після його закріплення, а також надалі, консультує госпіталізовану особу з будь-яких питань, щодо її захисту, захисту її майна або її родини. Юридичний захисник надалі безкоштовно захищає госпіталізовану особу, її права щодо майна, її права у шлюбі, батьківські права, права стосовно її праці та інші, до часу припинення лікування особи в психіатричному закладі та пів року після її виписки. Юридичний захисник надає безкоштовний захист особі у суді, щодо справи її примусової госпіталізації, якщо особа виражає своє бажання до цього.».

Зміни до статті 17 Закону України «Про психіатричну допомогу».

1. В абзаці другому статті 17 Закону України «Про психіатричну  допомогу» слова «повинна оглядатися комісією лікарів-психіатрів не рідше одного разу на місяць» замінити словами повинна оглядатися комісією лікарів-психіатрів не рідше двох разів на місяць».

2. В абзаці третьому статті 17 Закону України «Про психіатричну  допомогу» слова «У разі необхідності продовження госпіталізації в примусовому порядку понад 6 місяців» замінити словами «У разі необхідності продовження госпіталізації в примусовому порядку понад 3 місяців».

3. В абзаці третьому статті 17 Закону України «Про психіатричну  допомогу» слова «В подальшому продовження госпіталізації особи в психіатричному закладі проводиться кожного разу на строк, який не може перевищувати 6 місяців.» замінити словами «В подальшому продовження госпіталізації особи в психіатричному закладі проводиться кожного разу на строк, який не може перевищувати 3 місяців.».

Зміни до статті 25 Закону України «Про психіатричну допомогу».

1. Після другого абзацу статті 25 Закону України «Про психіатричну  допомогу» додати слова «Якщо особа, яка госпіталізована в примусовому порядку, незалежно від стану її психічного здоров’я, та у будь який час бажає письмово засвідчити свою відмову від примусового лікування та викласти факти щодо недоцільності її примусової госпіталізації у вигляді заяви на ім'я головного лікаря психіатричного закладу, де вона перебуває - лікар-психіатр, за яким вона закріплена (особа), негайно надає їй таку можливість. Лікар-психіатр, за яким закріплена особа, негайно передає заяву особи головному лікарю, або його помічнику, реєструє її з належним копіюванням, а головний лікар, або його помічник, негайно розглядає цю заяву. Лікар-психіатр, за яким закріплена особа, повертає зареєстровану копію з печаткою особі, що госпіталізована особисто в руки.

Якщо особа, яка госпіталізована в примусовому порядку, бажає письмово звертатися до посадових осіб та державних органів влади, органів правопорядку - лікар-психіатр, за яким закріплена особа, надає їй такі можливості. Заяви, що письмово зроблені особою, протягом 24 годин передаються представником психіатричного закладу до місця їх призначення, належним чином реєструються, або відправляються поштою, якщо вони адресовані до іншого міста. Лікар-психіатр, за яким закріплена особа, повертає зареєстровані копії з печаткою особі, що госпіталізована особисто в руки.

Якщо особа, яка госпіталізована в примусовому порядку, бажає зателефонувати - лікар-психіатр, за яким закріплена особа, надає їй можливість двічі на день телефонувати зі стаціонарного телефону, який є у психіатричному закладі.

Лікар-психіатр, за яким закріплена особа госпіталізована в примусовому порядку, надає їй можливість завжди мати при собі власний телефон та можливість телефонувати туди куди особа вважає за потрібне.

Якщо особа, яка госпіталізована в примусовому порядку, бажає відвідати головного лікаря психіатричного закладу - лікар-психіатр, за яким закріплена особа, надає їй таку можливість раз на тиждень.

Якщо особа, яка госпіталізована в примусовому порядку, бажає зустрітися з людиною яку вона хоче бачити але вона не в змозі повідомити про це цій людині враховуючи її стан - лікар-психіатр, за яким закріплена особа, робить це негайно замість неї та за її проханням, починаючи з першої доби знаходження особи у психіатричному закладі - телефонує людині, яку хоче бачити особа, або повідомляє бажання особи членам її сім’ї, родичам, або законному представнику.

Якщо особа, яка госпіталізована в примусовому порядку, бажає виходити на прогулянки - лікар-психіатр, за яким закріплена особа, надає їй такі можливості кожного дня, за її бажанням у будь який час з 8-ї години ранку протягом світлового дня. Прогулянки, які здійснює особа, можуть тривати до однієї години за особистим бажанням особи, та здійснюються під наглядом медичного персоналу психіатричного закладу. Прогулянки, які здійснює особа можуть відбуватися на відстані до 200 метрів від відділення її утримання на примусовому лікуванні, за її власним бажанням, але тільки в межах території психіатричного закладу. Примусово госпіталізована особа має право сама визначати власну потребу у прогулянках, а лікар-психіатр, за яким закріплена особа, не повинен їй у цьому перешкоджати».

На сьогоднішній день, 14-та стаття закону дозволяє примусово госпіталізувати фактично будь-яку, навіть здорову людини, і це можна зробити фактично безпідставно, без подальшої відповідальності лікарів швидкої, що її здійснюють. Це вкрай не вірно! У статті говориться про те, що примусово можна госпіталізувати людину, яка «вчиняє чи виявляє реальні намірі вчинити дії, що являють собою безпосередню небезпеку для неї чи оточуючих». Проте ми розуміємо, що цю фразу можна трактувати в як мінімум в 10-ти варіаціях. Наприклад, схвильована людина вдарила іншу по обличчю, або навіть просто штовхнула, і згідно з 14-ю статтею це вже привід для її примусової госпіталізації у психлікарню. У цій статті нічого не говориться про те, чи є взагалі у лікаря швидкої, який здійснює примусову госпіталізацію, кваліфікація психіатра! Та як же так, звичайний лікар-терапевт має право прийняти рішення про примусову госпіталізацію та встановити, що людина психічно хвора???

Також завжди треба розуміти, що лікарі на державній службі працюють за малі гроші, тобто вони автоматично схильні до хабарів! Тому ті хто пише закони повинні враховувати, що не можна віддавати право рішення в край важливих випадках одному лікарю.

У статті 16-й йдеться про те, що лише один лікар-психіатр, а не комісія, може прийняти рішення про доцільність примусової госпіталізації. Це теж зовсім не вірно! Тому що знов таки, це дозволяє лише одному лікарю без ніякого контролю вирішити долю людини! Вони ж цим користуються! Їм так простіше! Нема контролю – подивився на обличчя і закрив питання.

У статті 17-й пропоную в два рази скоротити термін періоду продовження госпіталізації з 6-ти до 3-х місяців, скоротити термін обов'язкового огляду комісією людини з місяця до двох тижнів. Нехай працюють, а не ламають дурнів! Людей треба не тримати, а гарно та професійно лікувати!

У статті 25 уточнюю, як саме забезпечуються права госпіталізованої людини. Тут не достатньо загальних визначень! Лікарі починають все це просто ігнорувати! Тут потрібно конкретно говорити про те, що людина може дзвонити, гуляти, чи зустрічатися з тими, кого хоче бачити! Людина може писати заяви, може бути на прийомі у головного лікаря психіатричного закладу і лікар-психіатр забезпечує госпіталізовану людину всіма цими можливостями! Відповідно, якщо лікар-психіатр цього не зробить – його можна буде залучити до відповідальності.

Так само вводжу уточнення про те, що госпіталізована людина може письмово звертатися до головного лікаря психіатричного закладу, в державні органи влади, до державних службовців, до правоохоронних органів, та уточнюю як саме це відбувається. Також пропоную обов'язковий безкоштовний юридичний захист людини, та механізми захисту від безконтрольного і бездумного лікування.