Як уникнути арешту житла та майна за комунальні борги

Якщо раніше на таке дивились крізь пальці, сьогодні судова практика свідчить про протилежне: сплачувати все ж таки потрібно, інакше автомобіль і квартира можуть піти на розпродаж. Зовсім неважливо, що вартість житла в кілька разів перевищує суму боргу, а на омріяних метрах прописані неповнолітні діти. У тонкощі судової практики з цієї проблеми заглибилась «Судебно-юридическая газета».

Наказне провадження

Сьогодні в Україні справи про стягнення заборгованості з комунальних платежів розглядаються в рамках наказного провадження. Це порівняно нова для нашої країни спрощена форма позовного провадження, яка запроваджена з метою так званої процесуальної економії та регулюється  статтями 95-106  Цивільного процесуального кодексу України. Його сутність полягає в тому, що справа розглядається без виклику сторін за умови, що вимоги сторони є очевидними.

У підсумку розгляду заяви видається судовий наказ, який є виконавчим документом та сигналом для виконавчої служби. На його підставі Державна виконавча служба (ДВС) буде стягувати заборгованість з боржника в рамках виконавчого провадження. З початку року судами видано близько 20 тисяч судових наказів про стягнення заборгованості по оплаті житлово-комунальних послуг.

Добровільно чи примусово 

Одначе одразу впадати в паніку не варто. ДВС не прийде до боржника наступного дня і не буде описувати майно, хоча Закон України «Про виконавче провадження» і передбачає можливість за заявою стягувача одночасно з виданням постанови про відкриття виконавчого провадження накласти арешт на майно і кошти боржника. У випадку з оплатою комунальних послуг боржнику надається можливість добровільно відшкодувати заборгованість. 

Державний виконавець протягом 3 робочих днів з дня надходження до нього судового наказу видає постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій вказує боржнику на необхідність самостійно виконати рішення у термін до 7 днів. У протилежному випадку буде розпочате примусове виконання цього рішення зі стягненням з боржника виконавчого збору та витрат, пов’язаних з організацією і проведенням виконавчих дій, а це як мінімум 10 % від суми, що стягується.

Якщо є можливість, краще одразу перерахувати гроші на вказаний у виконавчих документах рахунок. Якщо сума заборгованості перетнула рубіж в кілька десятків тисяч гривень, це може бути непросто – такі гроші і позичити складніше. У такому випадку ДВС звертається до заходів примусового виконання – може накласти арешт на майно боржника. Ініціатива у накладенні такого арешту може виходити від заявника або від власне виконавчої служби, що передбачене Законом України «Про виконавче провадження». 

У судовому наказі немає формулювання «звернути стягнення на квартиру (будинок) боржника». У ньому вказується  лише сума, яка підлягає стягненню. З чого буде стягнена ця сума – з розрахункового рахунку або від примусової реалізації рухомого чи нерухомого майна – суд не вирішує. Боржник має право протягом 10 днів з дня отримання копії судового наказу і  доданих до нього документів його оскаржити, точніше – подати заяву про його відміну.

 За борг менше 10 тис. грн. квартиру не чіпатимуть

Вже є відповідь на питання, яке непокоїть всіх боржників: «Чи можуть відібрати машину або квартиру за борги?». Можуть і вже відбирають!  І судове рішення, як вже згадувалось, немає до цього жодного стосунку. Арештовувати чи ні, а також продавати чи ні майно боржника, вирішує виконавча служба. Інше питання, що може завадити ДВС це зробити?

Дехто покладається на неповнолітніх дітей, що прописані в квартирі – мовляв, не посміють вигнати їх на вулицю. Інші  сподіваються на те, що від примусової реалізації врятує принцип співмірності суми боргу і вартості майна. Однією з виконавчих служб Львова були описані і реалізовані дві квартири. У одному випадку власник заборгував комунальним службам  19 тис. грн., у іншому – 46 тис. грн. В останньому випадку в квартирі були прописані та проживали двоє неповнолітніх дітей, проте виконавців це не зупинило.

Достатньо поширеним сьогодні є погляд, що житло не може бути примусово реалізоване, якщо там прописана неповнолітня дитина. Юристи стверджують – це міф. В Україні немає прямої норми, яка забороняє відчуження квартири або будинку, якщо там прописана особа, яка не досягла 18 років. Норми Сімейного кодексу та Закону України «Про охорону дитинства» забороняють батькам або особам, які їх заміняють, без дозволу органу опіки та піклування укладати від імені дитини угоди, що потребують нотаріального засвідчення. А у даному випадку продавати квартиру буде уповноважена на це організація, тобто договір купівлі-продажу буде підписаний продавцем і покупцем, що виграв торги.

Боржник як сторона  договору не буде фігурувати, його підпис, завірений нотаріусом, не знадобиться. З цього випливає, що ДВС може реалізувати нерухоме майно, навіть якщо там прописана дитина. І тоді у боржника виникнуть інші проблеми – органи опіки та піклування можуть через суд відібрати дитину, тому що в неї відсутні гідні умови для проживання.

Порятувати боржника від продажу квартири може частина 7 статті 52 Закону України «Про виконавче провадження», якою встановлено, що якщо стягувана сума не перевищує 10 розмірів мінімальної заробітної плати (зараз це поки що 9600 грн. – до кінця року сума трохи виросте), звернення стягнення на єдине житло боржника та земельну ділянку, на якій воно розташоване, не здійснюється. У такому випадку співробітник ДВС зобов’язаний вжити всіх заходів для виконання рішення за рахунок іншого майна боржника. Тобто, звернення стягнення на будинок, квартиру та інше нерухоме майно фізичної особи виконується за відсутності у неї достатніх для покриття заборгованості коштів або рухомого майна. Стягнення на житловий будинок чи квартиру, в якій боржник фактично проживає, здійснюється в останню чергу.