Адміністративно-територіальна реформа 90-х років. Польський досвід для України
Сьогодні ми розповімо про польський досвід на ниві адміністративної та самоврядної трансформації, зокрема про адміністративну реформу в Польщі 1998 року, яка децентралізувала владу в країні та наділила реальними повноваженнями польські регіони. Наш гість – один із співавторів реформи, державний секретар в уряді Єжи Бузека (1997–1999), а нині радник президента Польщі Броніслава Коморовського – професор Міхал Кулєша.
Пане прфесоре, як виглядала адміністративна система Польщі після краху комуністичного режиму?
Міхал Кулєша: Вона була побудована за прикладом класичної радянської системи. На чолі стояло Політбюро Центрального Комітету, на кожному рівні адміністрації існували партійні структури. А фасадом системи – були народні ради, якими через партійні структури керувала реальна адміністрація. Врядування було централізоване і підпорядковане столиці, воно не мало свободи у прийнятті рішень. Найцікавіше, що місцеве населення не мало жодного впливу на перебіг справ у своїх малих вітчизнах».
Такою ситуація була на зламі 1980-х та 1990-х років. Коли комуністична система у Східній Європі рухнула, поляки почали будувати іншу, демократичну державу з новою системою влади.
Міхал Кулєша: Будуючи нову, самоврядну систему, ми, по-перше, хотіли закласти міцний фундамент демократії... Вільні ЗМІ та чесні вибори – це лише вершина айсберга. Справжній фундамент демократичної держави – це територіальне самоврядування, тобто спроможність місцевої громади керувати своїми справами та приймати власні рішення... Для цього локальне населення мусить мати в руках певні інструменти. Серед них – незалежний місцевий бюджет. Треба чітко визначити джерела доходів органів самоврядування, які постачатимуть кошти незалежно від того, як на це дивиться центр. Це по-перше. По-друге, головні структури місцевої адміністрації мусять володіти комунальним майном. Вони мають бути реальними власниками. По-третє, самоврядні органи мають вписуватися у державну цілісність та поважати закони, які зобов’язують в країні...
Але нагляд держави може полягати лише на перевірці того, чи діяльність місцевих самоврядних органів відбувається згідно з чинним законодавством. Держава не може оцінювати успішності чи старанності дій самоврядних органів. Це – прерогатива місцевих мешканців.
Завершення адміністративної реформи у Польщі відбулося у 1998 році, вона вступила в силу з 1 січня 1999 року. Тоді відбулося зменшення кількості воєводств з 49 до 16. Були також відновлені повіти...
Міхал Кулєша: У 1998 році ми збудували в Польщі самоврядні воєводства та повіти (райони)... влада яких була обрана демократичним шляхом. Як виявилося, після понад 20 років функціонування цієї системи, її досі хвалять. Принаймні у порівнянні з іншими реформами... Адміністративна реформа Польщі дійсно вдалася.
В Україні ж адміністративна реформа лише готується. Польський президент Броніслав Коморовський заохочував Київ користуватися польським досвідом державного реформування. А чиїм досвідом користувалися Ви, Ваша команда, тодішній уряд у розробці адміністративної реформи?
Міхал Кулєша: По-перше Польща має власний самоврядний досвід, який сягає корінням 13-го століття, Маґдебурзького права. Цікаві вирішення існували також під кінець 18-го століття... У ХІХ сторіччі існували спроби збудувати самоврядування на польських теренах, які перебували під пануванням Прусії та Австро-Угорщини. Там уже тоді існували сучасні європейські органи місцевого самоврядування... Ми могли користатися досвідом незалежної Польщі у міжвоєнний період ХХ століття, тут були і свої перемоги, і поразки. Окрім того, ми слідкували, як розвивається самоврядування в Західній Європі... Поєднання історичного досвіду та тогочасних європейських досягнень дало імпульс до створення оригінальної моделі системи самоврядування в Польщі.
Одна з найбільших проблем пострадянських республік, в тому числі України, – це корупція. Чи адміністративна реформа в Польщі посприяла викоріненню чи принаймні зменшенню цього явища?
Міхал Кулєша: Так. Місцеві органи влади стали більш прозорими.... Один одного бачить, слідкує за діями, кожний знає – хто є хто. В цій сфері відбувся помітний прогрес... Самоврядні установи також мусили впорядкувати комунальну власність, мали розпочати розумно розпоряджатися землею. Це потягнуло за собою перебудову цілої системи власності... Це був значний внесок у розвиток ринкової економіки. І також внесок у розвиток громадянського суспільства.
Міхал Кулєша: Органи місцевого самоврядування не можуть існувати окремо від людей. Вони «обростають» неурядовими організаціями, товариствами, фондами, які не залежать від державної та локальної влади...
Чи сьогодні можна впевнено сказати, що в Польщі адміністративна система перебуває під реальним контролем громадян?
Міхал Кулєша: Звичайно так! Якщо йдеться про ґміни, повіти та воєводства – то 90% контролю – це громадянський контроль. Решта – це нагляд держави... Це дуже впорядковані та тонкі інструменти контролю, але вони в Польщі діють.
Чи може польський досвід адміністративного реформування стати в пригоді українській владі?
Міхал Кулєша: Так, звичайно. Ці вирішення – універсальні для Польщі та Європи... Існують певні ключова пункти, які мають бути всюди. Це – вільні вибори, власність, незалежні бюджети, визначені джерела прибутку, вільні ЗМІ, існування неурядових організацій, які влада шанує та сприймає як партнерів. Наприклад, частина України, яка свого часу перебувала в складі Австро-Угорщини, тобто Галичина, досі зберегла якість елементи справжнього самоврядування, яке будувалося в Австро-Угорщині з середини ХІХ століття. Отже, напевно існує спільне коріння, спільний досвід. В Росії, натомість, самоврядування ніколи не було, тому частина України, яка не пов’язана з Річчю Посполитою, не відчуває цих самоврядних елементів.
Підготував Ігор Каневський
По темі читайте також:
"Прозора Україна" - місцеве самоврядування намагається бути відповідальним та ефективним
