"Сильно-український" бедлам у Харкові: Інфантильне воїнство С. Тігіпка розбіглося заради дитячого добра
Парадоксально, що загалом бездіяльна та непомітна партія "Сильна Україна" має в Харківській міськраді найбільш скандальну фракцію. Точніше, мала, бо 23 лютого фракція зазнала наглої смерті, не дожив до свого світлого 3-місячного ювілею.
Від перших днів діяльності міської ради VI скликання чомусь саме тігіпківців супроводжують постійні сварки та непорозуміння. В листопаді депутати від "Сильної України" не спромоглись без скандалу обрати керівника фракції. Загалом депутатів було обрано шість - п'ятеро за списком та один мажоритарник. На обрання фракційного вожака списочник номер 2 - Віктор Третьяков, генеральний директор Харківського підшипникового заводу, просто не з'явився. Як з'ясувалось згодом, він відразу після обрання передумав працювати депутатом. Як пояснив голова обласної організації "сильноукраїнців" А.Моченков, гендиректор відмовився від мандату через розчарування (- напад якого раптом охопив його протягом лічених днів після виборів?).
Тобто, керівник промислового підприємства віком далеко за 50 років боровся-боровся, а після перемоги розчарувався? Шляхетне серце В.Третьякова, як розповів його партійний керівник, не пробачило собі поразки в мажоритарному окрузі, тому і покарало само себе виходом з міської ради.
Ну, в наших широтах вислюки іноді зустрічаються, в зоопарках бувають, але навряд чи вони читають новини від Моченкова. На кого розрахована така байка? Далі - ще цікавіше. На згаданому засіданні з обрання голови своєї фракції "сильноукраїнці" силами п'яти акторів-аматорів поставили справжній вертеп. Спочатку запропонували кандидатуру Євгена Гуткова, після цього Андрій Лесик запропонував свою. Гутков разом зі своїм молодим другом - депутатом Єгором Доровським пішов з засідання на знак незгоди. Ті троє, що залишились, обрали головою фракції Анатолія Родзинського, того самого, який й пропонував на початку зборів (- алаверди!) кандидатуру Гуткова.
Після цього партійні вожді почали заперечувати законність такого обрання. Врешті решт, головою фракції таки залишився Родзинський.
Як можна оцінити такі спектаклі у виконанні солідних дядьків-лідерів партійної організації "віце-прем'єра-реформатора", серед яких майже всі обіймають посади директорів та президентів фірм? Навіть Є.Доровський в свої 22 роки - заступник директора. Єдине посадове виключення - Андрій Лесик, офіційно - звичайний викладач Медичного університету та благодійник з фонду "Прем'єр", який минулого року прикрашав рекламою зі своїм обличчям половину Харкова.
На зміну "розчарованому" В.Третьякову депутатом зареєстрували Романа Ярового (ТОВ "ХарОптТорг"), який був шостим номером у виборчому списку. Яровий, який отримав мандат зовсім не за особисті заслуги перед виборцями, чомусь не поспішив приєднатись до рідної фракції "Сильної України".
Під час чергової сесії харківської міськради 23 лютого 2011 р. "сильноукраїнці" народили ще одну, мабуть, вже останню для безталанної своєї фракції новину. Депутати Є.Гутков та Є.Доровський вийшли зі складу фракції "через свою участь у благодійних проектах". Гутков заявив, що сполучення політичної діяльності з доброчинністю вважає неправильним. Якою взагалі була його політична діяльність, бог відає, бо людьми вона якось не помічена. Чому належність саме до фракції "Сильної України" заважає допомогати дітям, так само незрозуміло, як і всі інші дії Гуткова та його однопартійців.
Голова фракції в міськраді Анатолій Родзинський заявив, що фракція розцінює ці дії як зраду партії "Сильна Україна".
"Мабуть, це страх бути причетними до активних реформ, які проводить у країні віце-прем'єр-міністр України - міністр соціальної політики, лідер "Сильної України" Сергій Тігіпко", - зазначив він. Факт виходу з фракції дійсно інакше як зрадою не назвеш, бо з втратою двох депутатів фракція просто зникає. Відповідно до регламенту вона має нараховувати не менше п'яти депутатів. Страх перед участю в "реформах" С.Тігіпка - це все ж таки, хоч і дотепна, але спроба Родзинського спілкуватись політичною мовою. Саме цього абсолютно не навчені висуванці "Сильної України" в Харківській міськраді.
З дозволу сказати, з "партією" Тігіпка на Харківщині дуже швидко та виразно відбулось те, що обов'язково спіткає інші подібні утворення, але протягом довшого часу. Абсолютно випадкові для політики люди з певним своїм або чужим капіталом надумали попіклуватись про виборців під прапорами начебто популярного лідера. За лічені тижні встигли чи то пересваритися, чи то передумати, проте не спромоглись хоч на хвильку замислитись про власну відповідальність. Перед Тігіпком, який власне фактично зробив їх депутатами. Перед партією, до якої вони швидко приєднувались і міттєво її кидали. Перед виборцями, серед яких обдурених телеящиком дебілів не так вже й багато, як політикам здається.
Для людей, не обтяжених суспільною сліпоглухотою, це показовий урок. Кандидати до місцевих рад, що виникають нізвідки на великій рекламі з кричущими гаслами, в нікуди і йдуть. Вміння торгувати чимось абсолютно не передбачає якихось громадськи значущих талантів. Тим більше, не є воно достатньою підставою для роботи в місцевому самоврядуванні.
Про особливості партійного будівництва послідовників Сергія Тігіпка на Харківщині читайте також Телестудія «Проконсул» представляє…
