І нащо ж нам ваші пільги?

Конституцією України задеклароване право кожної людини на гідний рівень життя, забезпечення якого повною мірою викликає відчуття захищеності в громадян країни. Виконання цієї умови з економічного боку привертатиме до нас прагнення іноземних бізнесменів вкладати інвестиції у наші підприємства, бо люди, яких захищає держава і виплачує заробітну платню вчасно і таку, на яку кожен з нас відповідно до своєї кваліфікації заслуговує, працюватимуть не лише заради кількості, але й якісно. 

Пільги за своєю суттю є подачками, це своєрідна компенсація благ, які не спроможна надати держава кожному її громадянинові. Пільги треба випрошувати. Щоб довести той факт, що ви потребуєте певних пільг, ви маєте простояти в довжелезних чергах таких самих прохачів, як ви. У фондах соціального забезпечення жодна людина без вашої ініціативи не роз’яснить, яку кількість пільг ви маєте отримувати і в якому розмірі ви зможете отримувати свої «додаткові» виплати. Дивують парадокси державні про те, що усі малозабезпечені сімї мають право на субсидію. При цьому, якщо хтось із членів родини майбутнього потенційного пільговика не має офіційного працевлаштування, то пільг на оплату житла не матиме вся її сім’я. А от стосовно виплат допомоги на дитину віком до трьох років, то працівники районних відділів соціального забезпечення при оформленні необхідних паперів не питають, чи є ви малозабезпеченими, а реєструють умовно названий «базовий пакет». Коли родина дізнається, що має право на пільги від держави, то мусить ще раз подавати документи і через кожні півроку цю процедуру повторювати.
Отже, пільги для людини аж ніяк не винагорода, що добре розуміють безпосередньо ті, хто героїчно «вистояв» і оформив їх. Пільги є підкресленням нашої «вади» – нездатності заробляти на життя на гідному рівні, є по суті підкресленням нашої нікчемності. Так хіба ми можемо бути винні, що перед нами невеликий вибір роботи, яка на державному рівні є високооплачуваною. Хіба що піти у депутати. Для цього, як відомо, потрібні зв’язки та гроші. Виходить замкнуте коло. Прикро через те, що ми маємо домагатися пільг, коли хтось у той час вирішує, кому зі знайомих подарувати соте авто, куплене зі своєї зарплатні. Нерівність була і буде в усі часи. Лише б так не різала очі різниця між середнім рівнем зарплати у країні та моєю мінімальною… Дай нам, Боже!