Вершини наших глибин: партія «Рідна Вітчизна» - впізнай мене, якщо зможеш!

Ігор Каневський  |  Неділя, 29 серпня 2010, 17:01
Непохитна віра наших політиків в дурість народну. Наївний виборець з непоправними дефектами мозку, зору, слуху та пам'яті є найбільшим природним багатством землі української. І виборець, ніде правди діти, занадто часто виправдовує таку віру політиків. Нахабство ж останніх, в свою чергу, таке ж безмежне, як й їх апетити.
Вершини наших глибин: партія «Рідна Вітчизна» - впізнай мене, якщо зможеш!

Нічим іншим, ніж сполученням зазначених якостей не можна пояснити безкінечну череду свіжого партбудівництва. Давно вже закінчились в Україні адекватні люди для побудови нових партій. Потім вичерпався здоровий глузд, креатив і відчуття реальності. Зараз, схоже, закінчились навіть гарні назви. Але ж є  гроші та натхнення!

Найновіший приклад – свіженьке політичне об’єднання «Рідна Вітчизна» ("РВ"). Зареєстрована ця партія Мінюстом у травні 2010  року. Установча конференція Харківської обласної організації відбулась 26 серпня. Новаторська назва явно видає непересічні творчі та розумові здібності її батьків-засновників.  Вітчизна, на їх думку, буває різною, декому навіть рідною.

Партія, язиком не подавитись, звісно «нової формації». Все в ній нове: і людина, ясно, головна цінність, і соціальна база – середній клас, а не друзі керівництва, і серед ідей є патріотизм і об’єднання України, і розв’язання нагальних проблем та конструктивне співробітництво із владою. Все свіженьке, нечуване, глибоке.

Але головна новизна партії, звичайно, це її люди. Перший заступник керівника «РВ» в Україні, наприклад, новий такий політик Віктор Лещенко. Наче не було в його біографії ні Харківської обласної організації Партії промисловців і підприємців, ні служби в харківській обласній адміністрації після «Помаранчевої» революції, ні депутатства у фракції «Наша Україна» ВРУ та втечі  з неї  до регіонально-лівої більшості. Переформатувалась людина,  обернулась заради Вітчизни рідної на красного молодця, як казковий вовк.

Інший новий політик очолив «Рідну Вітчизну» на Харківщині. Головою місцевих «ріднесеньких» був обраний Леонід Сорока, нинішній депутат міськради від Блоку Володимира Шумілкіна, колишній заступник колишнього мера. Теж  лідер новіший за нового. Є ще в партії колишні  депутати обласної ради, а також різні «торгові доми» та «комерційні підприємства».

Є у «Рідної Вітчизни», звісно, і новий лідер, і нова програма. Лідер – Іван Матієшин, генеральний директор нафтової компанії «Красноленінськнафтогаз», президент благодійного фонду «Україна - свята родина», меценат. Пан Матієшин більшу частину життя тяжко працював у Росії, а з 1992 р. видобуває «красноленінську» нафту на Тюменщині, може тому й отримала партія таку акцентовано «рідну» назву.

Нова програма «нової формації» вражає унікальністю в самісіньке серце. Ніхто ще й справді не додумався до програми розвитку економіки України  «в основі якої має бути створення державою максимально сприятливих умов для роботи малого та середнього бізнесу» (В. Лещенко, "Status Quo", 27.08.2010). Серед 180 українських партій, які поквапились утворитися раніше «РВ», добрих,  мабуть, 170 мають щось подібне в програмах.  Але по-новому, від самісінького, холєра, серця, прозвучало лише зараз.

Самобутньо також подано сигнал владі, аби та, не приведи господи, «Рідну Вітчизну» з опозицією не сплутала. Той самий Лещенко, як діяч нової формації, не прохав у «регіоналів» милостей, навпаки, запропонував  чинній владі  руку допомоги.

А як щиро і по-новому прозвучала на установчій конференції мета «рідних вітчизняних» політиків: «Ми об’єднались, - заявив Л.Сорока, - щоб підвищити якість нашого життя, життя наших дітей та внуків».

Хто б сумнівався, чесне слово.

comments powered by HyperComments