Про повернення Сталіна

Це сталінізація, що виправдується проханнями ветеранів. А де ветерани були в допутінські роки? Чому не вимагали розвісити плакати зі Сталіним по Москві? Навіщо це все з нафталіну витягнено?

Це робиться, аби тримати країну в рабстві, аби люди не пискнули, щоб жили в страху. Цій влади ні ми, ні країна не потрібні. Ми потрібні лише для того, щоб їм довічно перебувати при владі, тому вони водружають Сталіна, скасовують суди, виборність і поділ влади — це усе витягнено з однієї скарбнички.

Якщо аналізувати теракти — Беслан, «Норд-Ост», вибухи будинків — і опісля захоплення наших прав, можна подумати, що це була спецоперація з метою позбавити нас усього. А тепер люди по одній крапельці починають у цієї нікчемної влади випрошувати права, які ще недавно в них були.

Усі заклопотані накопиченням матеріальної власності, людей нічого не цікавить, а країна потім довго за все це розплачуватиметься.

Вся історія зі Сталіним — це обурливо, морочити людям голову замість того, щоб їх освічувати.

Вічний психоз із приводу Великої Вітчизняної війни: «великий головнокомандувач Сталін». Та він був нікчемою, цей Сталін! Почитайте Бориса Васильєва, він називає його недалеким і дурнем, який нічого не розумів у головнокомандуванні. Архіви заховані, і наша влада маніпулює фактами у своїх інтересах, аби тримати країну у феодалізмі.

А зовнішня політика? Війна з Грузією, бажання захопити Україну — та сама історія. Це така непристойність, від якої вуха в’януть. Огидна, нахабна, безсоромна, дурна і жадібна влада.

(З блогу Наталії Фатєєвої на сайті  Грани.Ru)