Спеціальний мер для особливого міста

Зазначений неофіційний наразі законопроект, бо у Верховній Раді він не зареєстрований, передбачає врегулювання в окремому законодавчому акті створення нової структури влади в місті Харкові, зокрема, функціонування місцевого самоврядування,  медичного і соціального забезпечення, житлово-комунального обслуговування населення та багатьох інших аспектів життя міста.

Виглядає «обговорення» звичайною, ледве прихованою рекламою особисто творця ідеї. Відвідувачі харківських інтернет-форумів, що не пов’язані трудовими стосунками з Фельдманом, запропонований текст активно обговорювали без вигоди, проте з користю. Про запрошених до Харкова на відповідний круглий стіл столичних політологів, які надсадно шукали в документі позитиви, подібне важко сказати.

На форумах у тих, хто спромігся познайомитись з текстом, оцінки різноманітні, але нерідко вкладаються в негарний для автора ідеї діапазон від «ця гидотна маячня про «особливий статус Харкова»  до  «дубляж чинних механізмів». А попереду, як передрікає О.Фельдман, ще мінімум півтора-два місяці захопливого народного обговорення 78-ми сторінок безцінного депутатського фентезі. Не виключено, щоправда, що інтерес до «статусу» може вичерпатись і раніше внаслідок надходження до голови автора нових неординарних думок.

З одного боку, нинішня безупинна пропаганда новітньої депутатської творчості О.Фельдмана є PR очевидний та масований. Повага до інтелекту харків’ян не дозволяє всерйоз обговорювати слабенький текст пропозицій, Проте, з іншого боку, ігнорувати подібне псевдоправове регулювання теж не можна, бо інтенсивна реклама ідеї викривлює уявлення про місцеве самоврядування як таке.

Звернемо читацьку увагу на найбільш виразні безглуздя документу. Авторські зусилля узаконити особливість статусу Харкова лестять хіба що напівграмотним обивателям. Для здатних мислити вони виглядають сміховинно. Харків у проекті є центр «стратегічний», «юридичний», «авіаційний», «інноваційний». Що саме, цікаво, в Харкові, на погляд Фельдмана, є стратегічного? Ракетна база, якої немає, чи ринок «Барабашова», який начебто дає роботу 60 тисячам людей?
Україна потребує децентралізації та справжнього самоуправління громад, але замість цього запропоновано «совковий» метод виділення в державі особливих/спеціальних зон. Партійний шеф Фельдмана, до речі, на посаді прем’єр-міністра ще у 2005 р. ліквідувала подібні зони. Чесна конкуренція виробників і продавців підміняється черговою «діркою» на митниці та бюджетними дотаціями для обраних.

Хто і як виміряв, де в країні який центр? Яке юридичне значення таких визначень? Одеса – «морські ворота», Донецьк – «кузня», Трускавець – «здравниця», значить про кожне місто слід ухвалити окремий закон? Може варто замість окремих, «вільних» для себе, зон всю державу перетворити на загальну "зону" сприятливу для праці та життя. В документі немає жодної цифри, жодної конкретної пропозиції щодо пільг, інвестицій або мита. Є, щоправда, статті про створення в «спеціальному» Харкові  Муніципального банку  та  Фонду соціального житла, але цьому не заважає й чинне законодавство.

Особливо зворушливі в проекті аргументи на кшталт «обласний центр» та «прикордонна територія». Центрів областей в Україні – 24, прикордонних областей – 15.  Яка тоді «особливість»  саме  у  Харкова?
Вже в перших статтях проекту запропоновано виразний утиск вже  чинного міського самоврядування, що пропагандисти проекту ніяк не пояснюють. У статті 1 проекту йдеться про органи влади, які «створюються для управління [-?] територіальною громадою міста». Насправді, відповідно до чинного законодавства, місцеве самоврядування призначене не управляти, а представляти інтереси територіальних громад і ухвалювати від їх  імені рішення. Тобто, під галасливим супроводом «особливого» піклування про виключність міста пропонується позбавити Харків  гарантованої для всіх інших українців демократії.

Стаття 2 визначає новий орган влади – Харківську міську адміністрацію, а в статті 19 згадуються «місцеві державні адміністрації» в нашому місті. Конституція України не передбачає таких органів влади в містах (за виключенням Києва та Севастополя). У чому тут автор вбачає спрощення управління та розширення самоврядування? Хіба мало конфліктів між обраними радами та призначеними адміністраціями?
Стаття 21 документу визначає повноваження Харківського міського голови. Можливо, саме вона підштовхує до розуміння глибших причин народження такого проекту (тактична ціль достатньо очевидна – інформаційний привід, що дозволяє народному депутату Фельдману тижнями перебувати в центрі уваги).

А так виглядають повноваження місцевого самоврядування згідно Закону  України “Про місцеве самоврядування в Україні”

Мер «спеціального» Харкова отримає практично султанські права. Хоча б тому, що його повноваження не будуть сформульовані однозначно та вичерпно. Більше того, він має перебрати на себе функції, які зовсім не притаманні органам місцевого самоврядування. Наприклад, брати участь у підготовці законів України, указів Президента та постанов уряду, якщо вони стосуються Харкова. Схоже, лише ухваленням «Lex Feldman» країна не відбудеться. Конституцію доведеться ретельно переробити, щоб вона хоч якось узгоджувалась з особливим статусом другого за населенням міста України.

Спеціально створений сайт zakharkov.org.ua містить текст епохального проекту і навіть спеціальні сторінки для його обговорення. Протягом кількох тижнів добре підігрітої в місті дискусії на сайті побувало аж 7 (сім)  учасників. І це притому, що відвідувачам цього сайту максимально спростили завдання: тема форуму так й зветься «Да – инициативе», що позбавляє всіх від  зайвих хитань.

Якщо пригадати, що в Харкові вже не перший місяць точаться розмови про необхідність дострокового переобрання мера – члена Партії регіонів, а О. Фельдман як голова обласної організації ВО «Батьківщина» перебуває серед найперших претендентів на його місце, тоді зникає запитання – чому навколо цього недолугого документу закипіла така гарячкова метушня.

Щоправда, за глумливою іронією долі, в боротьбі за амбіції міського голови виплеснули все місцеве самоврядування  навіть з "папірця"  цього показушного проекту.

І схоже, зовсім не помітили в цьому зловісного символізму  для своїх потенційних виборців.

25 лютого 2008 р.