«Потьомкінські дєрєвні», або як зустрічають Путіна й Медведєва в російській глибинці

Вперше Володимир Путін прилітав до Новосибірську ще в 2000 році. Тоді візит тільки що обраного голови держави ввів мешканців і чиновників у ступор як в прямому, так і в переносному значенні. Президентові навіть довелося вибачатися за організовані з нагоди його появи пробки, що паралізували все місто. За минулі вісім років новосибірські влади помилки врахували й до недавнього приїзду вже глави уряду почали готуватися заздалегідь: на вулиці вийшло більше ста екіпажів ДІБДР, які повинні були стежити за порядком.

Новосибірськ: секретно-загальновідомий маршрут

Путін прилетів відкривати Північний об'їзд – магістраль для спрямування транзитного транспорту в обхід міста. При цьому до самого останнього моменту ніхто, включаючи керівництво Новосибірської області, не знав графіка прем'єра. Журналісти й чиновники разом ворожили: чи поїде Володимир Путін спочатку на магістраль, або в Університет шляхів сполучення на зустріч з викладачами й студентами, або на нараду в адміністрацію області. Графік президента засекретили, але громадяни маршрут глави уряду все одно довідалися. Визначити маршрут кортежу Путіна виявилося гранично просто: за кілька днів до візиту «потрібні» вулиці прикрасили рекламними щитами, що вітали будівельників і городян зі здачею Північного об'їзду.

Цікаво, що для служби охорони прем'єра навіть провідні місцеві політики не мали ніякого авторитету. Шансу побачити Путіна «живцем» на нараді з питань транспортної стратегії до 2030 року не дали навіть меру Новосибірська Володимиру Городецькому: міський голова спостерігав за заходом разом з журналістами – з екрану, встановленому в окремій залі. А в Університеті шляхів сполучення охорона відтерла від губернатора Віктора Толоконського декількох журналістів з лояльних владі обласних газет.

Найзакритішим заходом в результаті виявилася зустріч Володимира Путіна з простими новосибірцями, яких прем'єр приймав у приймальні «Єдиної Росії». За логікою, громадяни мали прийти до Путіна з питаннями про наболіле, але чи то наболіле хотіли сховати від преси, чи те в громадянах сумнівалися. Коли Путін нарешті полетів, один з новосибірських «єдиноросів» підтвердив The New Times другу версію: «Людей на прийом хоч і відібрали заздалегідь, але потім побоялися, що вони бовкнуть щось не те».

Астрахань: відкладений ювілей

Чи то до свого 450-річчя, чи те до присвяченого до такої дати візиту Володимира Путіна Астрахань готувалася більше року. Планувалося, що прем'єр пробуде в місті два дні й проінспектує всі відновлені об'єкти. Але закінчити більшість робіт у строки, до початку жовтня, не встигли, і програму візиту довелося скоротити до одного дня. Втім, дещо зробили. «До приїзду Володимира Володимировича у нас все підготовлено, третій раз біля адміністрації області асфальт переклали, ремонтуємо весь центр, – писала напередодні прильоту прем'єра міська газета «Факт і компромат». – Зроблено ремонт на набережній Приволзького затону, проспекті Гужвіна та в інших місцях, де живе еліта міста. Вулицю Миколи Островського за одну ніч зробили».

Встигли до візиту Путіна здати й нову злітно-посадочну смугу в астраханському аеропорті – теж ювілейний об'єкт. На відкритті смуги губернатор Олександр Жилкін оцінив якість покриття за допомогою склянки горілки. Наповнивши склянку до країв, глава регіону велів водієві проїхати по смузі. «Горілка не розплескалася! Виходить, об'єкт виконаний якісно», – резюмував губернатор. Володимиру Путіну, втім, трюк зі склянкою повторити не вдався: його борт приземлився в іншім місці, на військовому аеродромі.

Але як могла місцева влада до візиту прем'єра підготувалася. Громадську приймальню, у яку непідготовленим заздалегідь громадянам неможливо було записатися, відкрили; міська Дума одноголосно проголосувала за вручення Володимиру Путіну звання «Почесний громадянин міста Астрахань»; перші смуги газет прикрасили повідомлення про те, що напередодні приїзду Путіна в Астрахань (30 вересня) міністр культури Олександр Авдєєв презентував Астраханській філармонії рояль екстра-класу відомої гамбурзької фірми Steinway, куплений на гроші «Лукойла». Губернатор Олександр Жилкін розповів Путіну про те, що після святкування 450-річчя Астрахань почне готуватися до нового ювілею. Незабаром місту здійсниться... 2500 років. Нову дату губернатор знайшов у підручнику історії, з'ясувавши, що на місці Астрахані колись була столиця Хазарського каганату Ітіль. Стверджують, що все, що недобудували до 450-літнього ювілею, до 2500-річчю дороблять.

Оренбург: передвоєнна підготовка

Оренбург готувався наприкінці вересня до прильоту одразу двох президентів: підписати договір про співробітництво й відвідати військові навчання Дмитро Медведєв летів разом з лідером Венесуели Уго Чавесом. Завдання міської влади спрощувалося, оскільки основні магістралі міста, якими мали пересуватися президенти, в 2008-м вже один раз упорядковували – до святкування 265-річчя міста. Так що панікувати довелося не міській владі, а автомобілістам. Дорогу від аеропорту до центра міста просто закрили, посиливши патрулі. Зі східної частини Оренбурга інших шляхів проїзду в центр нема, так що в пробках громадяни стояли декілька годин.

До приїзду Медведєва й Чавеса на особливий режим роботи перевели міських медиків і вчителів. Обласна влада побоювалися, що по шляху проходження кортежу главі держави може спасти на думку ідея оглянути якийсь об'єкт – школу або лікарню, так що всіх попросили бути на місцях. Тримали напоготові найобладнаніші карети «швидкої допомоги». Але президент ними так і не зацікавився.

Спорожнів до прильоту Медведєва й Будинок рад, де повинні були бути підписані російсько-венесуельські домовленості. Всім співробітникам оголосили, що вони повинні покинути будинок.

Зіпсувати свято спробували були активісти забороненої НБП, що розтягнули банер «Ми ненавидимо уряд!», але їх оперативно затримали. У підсумку все пройшло настільки ідеально, що Медведєв навіть окремо відзначив порядок на дорогах і вулицях Оренбурга.

Порядок був і на заключному етапі оперативно-стратегічних навчань «Центр-2008» на полігоні Донгуз. До прильоту Медведєва військові сили стягали із усього регіону. Траси області нагадували бойові позиції. Військові табори розбивали на узбіччі автомагістралей. Біля постів ДІБДР – інсценовані блокпости, перешкоди у вигляді мішків з піском для відстрілу мнимого ворога. За день до прильоту президента з Тоцького полігонц (близько 200 кілометрів від Оренбурга) в обласний центр випливали колони військових «Уралов» і техніки 27-й мотострілкової дивізії. Оскільки ні інформації про навчання, ні тим більше про приліт президента у місцевих мешканців не було, селяни навіть цікавилися в журналістів чи не почалася війна з Казахстаном...