Кінець міністра Луценка: Штірліц як ніколи був близький до провалу
Пояснення того, що сталося в Франкфуртському аеропорту, які прозвучали з табору його прихильників, були настільки безглузді і повні нестиковок, що можна було запідозрити, що навіть найближчі до Луценко люди підключилися до кампанії по його дискредитації.
Ймовірно, ми б нічого і не дізналися про особливості дозвілля головного міліціонера країни під час офіційних перельотів в дружні держави. Проте Herr Lutzenko так дістав франкфуртських поліцейських, обізвавши їх під час п'яного бешкету «нацистськими свинями», що ті по-тихому «злили» цю історію в місцеві ЗМІ. А потім лише констатували: так, описані в «Bild» факти відповідають дійсності.
А чи був хлопчик?
У відповідь наше міліційне відомство спершу не знайшло нічого розумнішого, як оголосити, що ніякого конфлікта з німецькими правоохоронцями не було взагалі. Мовляв, українська делегація всього лише запізнилася на свій рейс і вирішила летіти наступним. Пізніше цю версію спростували як офіційні заяви німецькій поліції, так і пояснення самого Луценка, які підтвердили факт бійки. Не вгадала прес-служба МВС і з складом делегації від відомства: син міністра в аеропорту все ж таки був. Але що він там робив – це тема для окремого дослідження. Візит же був офіційний...
Заяви про те, що нащадок Луценка летів з батьком з Києва на лікування до Німеччини, змінили версії про те, що син вже знаходися там на лікуванні і просто прийшов побачити дорогого татка. Брат міністра Сергій Луценко запропонував думати, що дитина прилетіла з Австрії, де два тижні проходила курс лікування, а до Кореї глава МВС брав його, щоб той відпочив і побув з сім'єю. Нарешті сам Юрій Луценко розповів, що син летів з ним до Кореї для отримання медичних консультацій. Кому вірити?
Нічого не бачу, нічого не чую, нікому нічого не скажу
Далі на арену знов вийшла прес-служба МВС: вона закликала ЗМІ не писати, не обговорювати, не робити ніяких висновків, поки в установленому порядку німецькі правоохоронні органи не передадуть офіційні документи відносно цієї справи українським колегам. Нагадаємо, спершу, за версією міліції, нічого не було, тепер вже, виходить, неважливо, було чи ні, але поки немає офіційних паперів – значить, не було.
Принцип простій: якщо немає інших аргументів – ховайся за дотриманням норм процедури. І оспорюй будь-який факт на підставі того, що він належним чином не задокументований, а протоколи не передані у відомство самого Луценка. Цікаво, яка доля чекала б ці передані документи, не будь у справи такого могутнього розголосу?..
«Таких друзяк – в музей, про всяк..!»
Тепер до питання про алкоголь. Захищати міністра взявся його коллега по «Народній самообороні» Геннадій Москаль: він завагався, що Луценко можна побачити п'яним, і поскаржився на дуже суворі правила до вживання спиртного в Германії. «Для німців і кружка пива – стан сп'яніння», – заявив він. І це сказано про країну, в якій століттями існують сотні фестивалів за типом знаменитого «Октобер-фесту»!
Генеральна лінія захисту Луценка-молодшого полягає в тому, що син міністра проходить курс лікування, а тому апріорі не міг вживати спиртного. Мовляв, цього не може бути, тому що не може бути ніколи. Тоді як німецькі ЗМІ розповсюдили інформацію про результати аналізу крові юного Луценка одразу після інциденту: 3 промілле алкоголю! Втім, міністр пообіцяв судитися з німецькою газетою через статтю, яка поклала початок публічному скандалу. А депутат від НУНС Олег Новіков і зовсім «на підставі стилістичного і фонетичного аналізу» текстів німецьких видань висловив припущення про те, що автором був слов’янин – мовляв, замовлення. У «Bild», за словами репортера Хорста Кронауєра, від душі посміялися над такими заявами українських політиків. Особливо журналістів розчулив фонетичний аналіз друкарського тексту – вони просили розкрити секрет методології його проведення.
Місія провалена. Що далі?
Резонанс від події і невміння грамотно «розрулити» ситуацію змусили міністра до єдиного правильного в такій ситуації рішення: прохання про відставку. Зрозуміло, що в світлі події її вимагали і, найшвидше, добилися б опозиційна Партія регіонів і пропрезидентська частина НУНС. «Регіонали» вже встигли зареєструвати проект ухвали про відставку голови МВС. Проте, це виглядало б повним фіаско Луценка як політика. А пішовши добровільно, він залишив собі хоч примарний шанс окліматися і повернуться у велику політику. До того ж, пояснив свій хід не спокутуванням ганьби перед громадськістю, а підлими прийомами інтриганів, що скористалися ситуацією і посіяли смуту в МВС. Читай, в міліції настільки озброїлися проти шефа, про якого давно ходили чутки як про любителя закладати «за комір», що Луценко просто не залишилося іншого вибору.
На відміну від відомого кіногероя, місія Луценка в Германії виявилося наглухо провальною. Луценко спробував зам'яти скандал, а коли стало очевидним, що це неможливо – піти красиво. Чи можливе таке після всього, що було? Відповідь дасть український виборець на найближчих виборах.
