Руйнування міфів чи прихована історія. Як створюють документальні фільми

На щастя документалістика ще не зовсім зникла з нашого культурного простору, творчий продукт знаходить своїх глядачів тільки на фестивалях — а це не дуже широка аудиторія.

Натомість з’явилась, і набрала чималих обертів, альтернативна можливість реалізації творчого самовиявлення – цикли документальних програм, створені на замовлення телеканалів та інших структур.

Їх природа різниться від саме документального кіно, адже ці програми, як правило, використовують реконструкцію справжніх подій. Документальним називається фільм, в основу якого лягли зйомки справжніх подій та осіб. Все ж реконструювання  минулого не належать до документального кіно

Природа документального кіно завше дотримувалась лінії: пошуку істини та осмислення самого буття. Саме думками про специфіку даного жанру кіномистецтва, про міфи та реальність історичних фактів та їх відео-презентацію поділилась зі «Справжньою вартою» київський режисер фільму «Невідоме про хрещення Володимира Великого: руйнування міфів»  Анна Несмачна.

Анна Несмачна режисер фільму «Невідоме про хрещення Володимира Великого: руйнування міфів»

Коли у Вас з'явилась потреба зняти документальний фільм про Хрещення Київської Русі , адже про цей історичний факт відомо усім?

А.Н.: Як відомо цього року ми святкували знакову для усі віруючи подію – 1025 річчя Хрещення Русі, з цієї нагоди у Києві було підготовлено велику і багатопланову програму різноманітних заходів. До речі, віднедавна цей день Верховною Радою визнано як державне свято.

Звісно, Музей історії Десятинної церкви не міг залишитися осторонь – адже Десятинний храм заклав сам князь Володимир Великий, і що важливо – це був перший кам'яний храм на Русі. До того моменту на Русі кам'яними мали право бути тільки князівські палати, а всі будівлі (церкви в тому числі) були дерев'яними.

Цього року, до урочистого святкування готувався весь Київ. Музей, зі свого боку, вирішив зняти науково-популярну картину, що розкриває секрети істориків і фільм, що мав на меті зруйнувати міфи самого акту хрещення.

Розкажіть про специфіку режисури таких документальних проектів.

А.Н.: Сам науково-документальний фільм мало займає зйомочного часу  (як то у нас кажуть – продакшн) в порівнянні з монтажно-тонувальним періодом (пост- продакшн). На відміну від художнього фільму, де вибудовують яскраві декорації, дорого костюмуються актори, робиться натуралістичний грим, тобто створюється повноцінна атмосфера, що дає можливість відчути смак епохи, то в документальних фільмах така реконструкція малоймовірна. Зате повноцінно виходять на авансцену поважані вчені, дослідники історії та археології країни. Вони дають цікаві інтерв'ю, їх хочеться слухати  чим більше, але цього не дозволяє зйомочний час.

Як справжні знавці і носії правдивої інформації, науковці мимохідь руйнують узвичаєні історичні стереотипи – відкривають тим самим для нас нашу історію з несподіваних і захоплюючих сторін. Так от про специфіку. Монтажно-тонувальний період, а це: голос  за кадром, спецефекти, музика, монтаж і нарізка інтерв'ю, їх комбінування між собою. Всі ці компоненти великою мірою визначають характер майбутнього матеріалу. І звичайно ж такий фільм просто зобов'язаний починатися з інтриги, заявленої вже в назві.

Як підбирається команда для таки проектів? Наскільки Ви дотримуєтесь саме фактологічних доказів?

А.Н.: Знімальна група підбирається за рівнем майстерності у виробництві аудіовізуальних творів, але в нашому випадку, в матеріал, не побоюся цього слова, закохалися усі.

Фактологічної достовірності дотримувалися на 110  відсотків, адже підійшовши до професора Буреге, наприклад, із запитаннями про Володимира, з питаннями напевно шкільного рівня – про прозріння князя і одруження на Анні – його відповіді радикально змінили сам сценарій.

Виявилося, що набагато важливішим в цих подіях виявилося християнське виховання бабусі князя – Ольги і прагнення князя заслужити повагу в Європі. А в ті часи князь прирівнювався до держави, і особою князя вважалося його князівство, рівень розвитку і прогресивність. Це власне і наштовхнуло на думку про те, що за міфами традиційних теорій від нас сховалася істина та цікаві історичні деталі.

Чи є ризик віддатися власним уявленням про певні події коли приступаєш до зйомок документального фільму?

А.Н.: Ні, історики відкривають настільки цікавий і захоплюючий світ поглибленої історії, і це так цікаво усвідомлювати, що наші предки говорили іншою мовою, що у них були інші поняття, щодо певних питань. Ми дивувалися, наскільки вони були іншими і наскільки ми не схожі на них. Стільки цікавих відповідей інтерв'ю відомих учених не увійшло в цей фільм, що зароджується думка робити другу картину, адже так хочеться, щоб ця важлива інформація виявилася доступною, особливо для молоді.

Розкажіть про закони, правила саме документального фільму .

А.Н.:  Документальний фільм перш-за-все має бути заснований на достовірних, підтверджених багатьма істориками та документами, фактах. Незмінність подій, що відбулись колись, викликає деякі складнощі в написанні сценарію: документальні факти обмежують творчий політ, а це створює рамки для художньої вигадки сценариста.

У цьому випадку кріейтору (креативному директору) доводиться викручуватися, проявляючи кмітливість і винахідливість для вибудовування все ж таки цікавого, професійного та якісного сценарію. Усе має бути цікаво, а драматургія історії має тримати глядача в напруженні – щоб все відбулось на одному диханні.

Наприклад лінію стосунків між Ганною і князем Володимиром розвинути нереально. Ні любові, ні романтики між цими людьми не було, тільки суха політика і міжнародні відносини давніх князівств. Зате як було б гарно, навіть героїчно, розвинути діяння князя Володимира в контексті кохання до красуні ... ох! ... але наукові факти і наукові співробітники Музею історії Десятинної церкви, що консультували знімальну групу,  спростували цю ідею на корню.

У цьому випадку документальні факти зіграли головну і вирішальну роль. У зв'язку з цим, ключовим фактором, який і пояснює вчинок князя Володимира стала не драматургічно зручна лірика, а документальний факт – необхідність вивести князівство на міжнародну поважну арену старого світу.

Ольга Карасьова – режисер монтажу. Від її майстерності залежало 50% фільму

Чому зараз так актуальними стали руйнування міфів вже сталих історичних фактів? І чому вони стають такими популярними?

А.Н.: Руйнування міфу не має завдання щось зруйнувати, а використовується як форма донесення цікавої  та навіть таємної інформації, певних секретів. Відсунення застарілих або історично невірних фактів використовується як куліса, яку привідкриваючи – знайомимо глядача із чимось новим та хвилюючим. Формулювання «поглиблена історія» більше відображає суть даного проекту, а руйнування міфу – просто художня форма. Хоча деякі фальсифікації або помилкові історичні теорії теж є, особливо давніх часів, що робить саму історію ще більш таємничою, а тому це дуже захоплююче і цікаво.

Які ще проекти в перспективі ви збираєтесь робити?

А.Н.: У 2005-2010 роках на території Десятинної церкви проводилися державні археологічні розкопки і було знайдено багато унікальних артефактів та останків давніх киян, загиблих від монголо-татарських навал, предметів побуту, що характеризують побут і устрій древніх жителів. Ці новинки археології хотілося б висвітлити в наступному фільмі, присвяченому історії Києва та історії України.

Команда, що працювала над створенням фільму:

Режисер Несмачна А.В.

Автор сценарію: Несмачна А.

Оператор: Шрамко В.

Звукооператор: Карасьова О.

Монтаж: Карасьова О.

Ведучий - Д. Шевченко (археолог, співробітник МІДЦ, член Наукової Ради МІДЦ);