Михайло Ізюмський: Україна та студенти-іноземці - хто кому і для чого? (Продовження)

Початок розмови читайте  тут.

- Ваша організація займається проблемами співпраці з іноземцями – майбутніми українськими студентами, тобто «захищає» їх від неприємних сюрпризів під час проживання далеко від домівки. Все ж розкажіть про головні чинники вашої роботи і яку функцію виконують у такій міжнародній співпраці консалтингові організації.

М.І.: Насправді консалтингові компанії відіграють важливу роль у конкурентній боротьбі української освітньої системи на світовому ринку, керівником однієї з них є я.

Такі фірми з одного боку надають послуги університетам щодо залучення студентів з-за кордону, з іншого – самим абітурієнтам. У комплекс їхніх послуг входить консультування з питань вибору університету, освітньої програми, інформування відносності вартості навчання, проживання, інших супутніх витрат.

Коли університет і факультет обраний – компанія резервує місце, допомагає оформити запрошення для отримання студентської візи, нерідко взаємодіє з посольством для того, щоб віза була видана.

В обов'язковому порядку представники таких компаній зустрічають своїх студентів в аеропортах або на вокзалах, доставляють до університету, допомагають оформити всі необхідні документи, оселитися в гуртожиток і т.п.

- На якому етапі припиняється співпраця такого роду?

М.І.: Дрібні компанії після зарахування і поселення студента припиняють з ним співпрацю, більші ведуть її протягом усього терміну перебування в Україні, допомагаючи вирішувати незліченну безліч дрібних і великих проблем і непорозумінь, справлятися з тяжкістю життя в новій, чужій і незнайомій країні. Якщо ви самі або ваші діти вступали до українських ВНЗ в період незалежності, спробуйте згадати всі ті стреси, які зазнали в цій нелегкій справі.

Черги, тиснява​​, плутанина, ніхто нічого не знає, ніхто ні за що не відповідає, купа незрозумілих паперів, десятки кабінетів і коридорів, «синдром вахтера» у співробітників деканатів і різних відділів.

Іноземцю доводиться винести нітрохи не менше, а часто – набагато більше. І все це після польоту (як правило – першого в житті), в перший же день перебування в чужій, незнайомій країні, не знаючи ні мови, ні наших своєрідних традицій, в юні 17 років, вперше в житті самостійно, без батьків...

- ВНЗ оплачують послуги консалтингових компаній, адже вони в першу чергу зацікавлені у економічно вигідних студентах-іноземцях?

М.І.: Спершу треба відзначити, що послугами консалтингових фірм користуються студенти, що вступають не тільки в наші університети. Подібні компанії набирають студентів і в престижні вузи США, Канади, Європи тощо. Але при роботі з цивілізованими вузами послуги посередників оплачують самі вузи, а не абітурієнти!

В Україні можна перерахувати на пальцях університети, які платять відсотки посередникам, та й ті в основному лише декларують це: самих виплат дочекатися практично нереально, але хоч взаємозалік відбувається. Отже, повністю оплачувати послуги освітніх консультантів доводиться самим студентам, а вірніше – їх батькам.

Саме українські консалтингові компанії у сфері міжнародної освіти виконують основну роботу, що дозволяє нашій країні конкурувати на цьому ринку. Вони формують широкі мережі агентів, представників та партнерів у десятках країн, проводять рекламні та інформаційні кампанії, організовують візити представників українських вузів у різні країни світу для проведення семінарів, виставок, інших заходів з метою залучення студентів в Україні. Доводиться виконувати і, здавалося б, невластиві функції: хоч якось впливати на дипломатичні відомства, займатися правозахисною діяльністю в Україні, допомагати вузам адаптувати свої програми, комплекс і спосіб надання послуг під потреби іноземців та враховуючи потреби світового ринку. Реально повноцінно працюючих таких компаній в Україні ще дуже мало. Можна сказати, ринок відповідних послуг тільки почав формуватися, і формується, знову-таки, не завдяки державі і університетам, а всупереч їх бездіяльності у даній сфері.

Як і на всякому новому ринку тут ще багато шахраїв і дилетантів, але вже виросло і кілька серйозних компаній.

- Консалтингові організації інколи асоціюються з освітніми «сутенерами», бо вони природно можуть паралельно займатися і перевезенням нелегалів до України. Прокоментуйте таке твердження.

М.І.: Не бажаю заперечувати факт наявності проблеми нелегальної міграції, зазначу тільки те, що обов'язком і навіть правом з нею боротися наділені у нас зовсім інші відомства і структури. Університети і консалтингові фірми, що працюють в даній сфері, завжди готові співпрацювати для вирішення згаданої проблеми, але не потрібно на них вішати всіх «собак» і заважати працювати через те, що хтось не справляється зі своїми обов'язками.

- Тобто, Україні все ж вигідно навчати іноземців? Тобто, вони для нас перш за все фінансовий потік, а є інші мотиви, чому ми повинні лобіювати на світовому ринку іноземних студентів?

М.І.: Шкода, але мало хто розглядає питання про іноземних студентів в інших площинах, крім фінансової. А вони ж, молоді українські іноземці, мають неймовірний енергетичний заряд, придбану та/або розвинену життєву креативність, здатність адаптуватися до нових обставин і використовувати ці обставини у своїх інтересах.

При грамотному, розумному підході з боку «приймаючого» суспільства і держави, вони можуть бути «агентами змін», які каталізують нове, креативне та інноваційне, за рахунок своєї енергійності і того, що дивляться на звичну для нас ситуацію «свіжим» поглядом. При безграмотному ж і нерозумному, або взагалі «без ніякого», замість гармонійної інтеграції хлопців у наше суспільство можемо отримати їх ізоляцію з усіма викликаними наслідками, замість симбіозу – паразитування, замість ресурсу та потенціалу – проблему для нашого суспільства.