Світлана Ізюмська: відкрий красу в собі. Проект «Краса без обмежень»

Для того, щоб всебічно розкрити, в повній мірі показати красу людини з особливими потребами, в першу чергу – їй самій. Соціальна ініціатива «Краса без обмежень» вірить, що її  учасники в скорому часі усвідомлять свою красу, позбудуться комплексу меншовартості та негативних соціальних стереотипів, підвищать власну самооцінку, збагнуть свою цінність і головне – повірять у власну унікальність, побачать свою красу.

Сьогодні «Справжня варта» зустрілась із координатором проекту, громадським діячем, дефектологом, фотографом Світланою Ізюмською, яка розповіла про тонкощі ініціативного процесу та труднощі реалізації «Краси без обмежень».

–  Як народилась ідея створення проекту «Краса без обмежень»,  хто був її ініціатором?

С.І.: Ця ідея живе вже декілька років. Мене доля часто зводила з людьми з обмеженими можливостями. І одним з важливих факторів, помічених мною, було те, що вони дуже хочуть бути гарними, подобатися протилежній статі, але комплекси заважають будувати стосунки, вірити в себе, в свою красу.

Я завжди бачила цю красу і хотіла будь-що показати її цій людині, показати, що вона дійсно дуже красива і це бачимо не лише ми з нею, але й оточуючі її оцінюють такою.

Ходить світом міф, що людям з обмеженими можливостями зовнішня краса не потрібна, у них душа така гарна, що компенсує будь-яку зовнішню недосконалість. Це неправда – навіть двоє незрячих людей, готуючись до зустрічі, будуть хвилюватись і в першу чергу запитають: «Як я виглядаю?».

Якщо якась дівчина сподобається незрячому хлопцеві, то перше, що він спитає у зрячих друзів це про її зовнішність: «Чи гарненька вона?». Це факт – зовнішній вигляд важливий, але більша його частина формується зсередини — з впевненості в собі, любові і сприйняття себе.

Учасник проекту, чудовий хлопчина  Женічка. Дуже щира та світла людина

– В Україні загалом є аналогічні проекти, і як вони працюють?

С.І.: В Україні не знаю, можливо вони й були, але мені не вдалося знайти таких. В Росії, взагалі за кордоном бачила дуже гарні подібні комплексні програми, там проект завершався не лише виставкою, але й показом моделей, головними героями, яких були люди з обмеженими можливостями.

– Які проблеми чи перешкоди трапляються Вам найчастіше у втіленні ініціативи в життя?

С.І.: Проблеми є завжди, де їх не буває? Але коли є бажання і подобається те, що ти робиш, то всі негаразди відступають далеко на задній план. На даний момент нашому проекту не вистачає фінансування, власне його зовсім немає. Я за власний  кошт орендую студії для зйомок, купую реквізит, покриваю дрібні витрати, проте сподіваюсь на допомогу, вірю, що знайдуться спонсори, які допоможуть надрукувати якісні фото та зробити висококласну виставку.

– Чому саме такий елемент як фотографію було обрано для ініціативи? І які ще види чи засоби мистецтва чи іншої сфери людського буття Ви плануєте чи будете реалізовувати задля такої мети?

С.І.: Фотографія це мабуть найреалістичніший спосіб передання дійсності, я показую людей такими, якими вони є насправді.

Цей фотопроект реалізується також як один із засобів корекції, тобто фототерапія. Зараз я також працюю над розвитком напрямку арт-терапії, а саме виготовлення арт-об’єктів – іграшок, прикрас, аксесуарів та багато іншого, все те, що бажає наша фантазія реалізувати.

Крім приємного творчого заняття, людина отримає розуміння, матиме змогу «виговоритися», чи навпаки – побути на самоті зі своїм серцем, навчитися прислухатися до його тихого голосу.

Світлана Ізюмська з сином

–  Хто у Вашій команді? Розкажіть про неї.

С.І.: Мені допомагають чудові люди, проте деякі з них не хочуть щоб їх участь афішували, підкреслюючи тим самим, що вони це роблять не заради реклами. Вони   дійсно щиро і з великим бажання допомагають зробити проект ще кращим. Дуже вдячна за допомогу і підтримку, в першу чергу своєму чоловікові Михайлові Ізюмському, він завжди підтримував всі мої ініціативи та починання, так само як і зараз допомагає справлятися з великим обсягом роботи, підтримує мене морально.

Не можу висловити свою велику вдячність дизайнеру нового покоління Наталі Пуховській, засновнику та викладачу школи студії краси «Bеauty place» Катерині Тарбаєвій та її учням, чудовому перукарю Вікторії Вертинській, інтернет-журналу «Кориця»,

Загалом  усім не байдужим та світлим людям, всім тим хто запропонував свою допомогу!

Учасниця проекту – Вероніка Журавльова, 5 років, анофтальм. Фотограф – Світлана Ізюмська.

– Як на Вашу думку, люди з особливими потребами у нашому суспільстві чого найбільше потребують?

С.І.: Потреби і запити у всіх різні, щодо проекту були претензії типу «нащо інвалідам фото? Дайте кіло гречки!», але по-перше – вони не інваліди, а люди з особливими потребами, а по-друге – всіх потреб не задовольниш.

Я роблю те, що певним чином задовольнить потребу людини у визнанні іншими, у самоповазі та любові до себе. Чого потребують найбільше? Певне, рівних можливостей.

–  Що повинна зробити держава, щоб люди з особливими потребами реалізувались на повну і не відчували відчуження?

С.І.: Забезпечити усім рівні можливості. Встановити пандуси не для галочки, а для того щоб вони дійсно були функціональними та зручними. Пандуси по яким  реально, а не теоретично, можна було заїхати людині на колясці до закладу чи магазину.

Продублювати загально значимі написи шрифтом Брайля та озвучити більше світлофорів для незрячих (до речі, Михайло Ізюмський започаткував в Харкові розмовляючі світлофори, його зусиллями було розроблено та встановлено такі пристрої на перехресті Сумської та проспекту Правди та ін.), та багато іншого насправді. Але головне – робити все із розумінням для кого і для чого потрібні, приміром ті ж самі пандуси!

– Як Ви вважаєте, що саме зміниться в долі, світосприйнятті людей, які є героями ініціативи?

С.І.: Чи зміниться доля, це залежить лише від самої людини, але якусь частину фундаменту для цього ми заклали. Під час зйомок учасники наповнюються почуттям уваги, турботи та поваги до тих хто створює проект. Вони, ще не бачачи результату (власне готових знімків), відчувають себе «зірками», вже з перших наших зустрічей йдуть впевненішими у собі, радіснішими, щасливішими, наповнені великою енергією, здатні до великих перемог.

Звіротерапія

Світлана Ізюмська поділилась із «Справжньою вартою» відгуками учасників та їх близьких, в яких вони описали свої відчуття та переживання, поділилися своєю красою.

Від пані Лесі, мами Віроніки Журавльової:

«Я наверное начну со слов из сказки ...

- Ты прекрасна, — сказала старушка, любуясь ею. – На самом деле Бог создает только прекрасное. А уродливым это считают люди. Разве вон то узловатое кривое дерево уродливо? Нет, оно прекрасно в своей неправильности! Да, оно не такое, как все – но другие деревья не отвергают его по этой причине. На земле есть место для всех, деточка. И для тебя тоже!

Моя история, вернее история моей дочери началась еще пять лет назад... Наша Ника – человечек с особенными потребностями... Обычно такие люди, как правило, сидят дома и не показывают себя... от этого становится страшно...

Именно благодаря этому проекту мы видим – «особенные» люди очень талантливые, они рисуют, поют и танцуют.. они красивые, умные, они прекрасны... Они живые!!! Это важно знать и помнить.

А Свете, как организатору этого всего, я хочу сказать огромное спасибо! Как от подруги, и как от мамы особенного ребенка, особенного и самого любимого.