Олександр Денисов: «Я думаю, що ми повинні зробити все, щоб в Україні більше ніколи не було тоталітаризму»
- Пане Олександре, розкажіть, будь ласка, про себе. Яку освіту і фах ви маєте? Як ви прийшли до Народного Руху України? Чи були ви знайомі з В’ячеславом Чорноволом особисто?
- Освіта в мене середня. За фахом я водій автомобілю. Під час президентських виборів я особисто не знав цю людину – В’ячеслава Чорновола. Але він мені сподобався. Тому я його підтримав. Вже потім, після поразки національних сил, я дізнався, що він був головою НРУ. Тому, щоб підтримати цю людину, я вирішив вступити до лав Народного Руху. Про самого Чорновола в мене залишились найкращі спогади. Ця людина вся своє життя присвятила боротьбі за долю України. Він був дуже освіченою особистістю. Він був справжнім патріотом.
- Цього року відбулося об’єднання двох ідеологічно близьких партій – Народного Руху України та Української народної партії. Яким чином це відбулося і чия це заслуга?
- Об’єднавчий з’їзд пройшов 16 травня. Українська народна партія – це, можна сказати, осколок Народного Руху. Костенко [- Юрій Костенко, незмінний керівник Української народної партії (УНП)] в 1999 році був ініціатором розколу партії. Він тоді від’єднав велику кількість партійців. Але саме він разом з головою Руху Василем Кульбідою став ініціатором об’єднання. Під час зустрічі вони прийшли до думки, що Україна у нас одна, тому їм нема ніщо ділити. Тоді і вирішили започаткувати об’єднавчий процес. Ми провели об’єднавчу конференцію, на якій було прийнято рішення завершити об’єднавчий процес до 1 листопада. Ми це зробили вже наприкінці жовтня. Проте, певні сили задіяли свій вплив, вирішивши реанімувати УНП. Бо вийшло так, що для влади наше об’єднання виявилось невигідним. Але ті, хто з нами об’єднався, все ще знаходяться в нашій партії. Крім того, зараз ми ведемо перемови з Конгресом Українських Націоналістів, Українською Республіканською Партією та Республікансько-християнською партією. Є домовленості, що колись вони об’єднаються з нами в одну політичну силу.
- Яку роль відіграє Народний Рух в сучасній Україні?
- Думаю, роль Народного Рух була більш видимою в 90-х роках, коли ми ще мали силу та вплив. Рух виборював саму незалежність. Леонід Кравчук, перший президент незалежної України, колись в своїм виступі сказав: «Народний Рух зробив найбільше для української незалежності». Але після вбивства Чорновола, після тих розколів 92-го та 99-го років Рух почав хитатися. Самостійної участі у виборах ми не брали. Тому розхолодилися, розслабилися.
- Чи берети ви участь в громадському житті міста?
- Ми співпрацюємо з громадськими організаціями. Пишемо статті. Намагаємося брати участь у всіх масових заходах. Намагаємося захищати все українське, що тут є. Остання наша акція відбулася після знищення пам’ятної дошки Юрія Шевельова. Ми домовились з львів’янами про допомогу. Зараз вони збирають кошти на відновлення дошки. Хоча я чув, начебто президент пообіцяв, що пам’ятник Шевельову буде встановлений в Києві… Але як там б не було, я думаю, пам’ятна дошка в Харкові таки буде відновлена. Ми для цього докладемо всіх зусиль.
- Яким ви бачити найближче майбутнє України?
- Яким я бачу майбутнє? До 29 листопада воно поки що незрозуміле. Але якщо буде підписана угода про Асоціацію з Євросоюзом тоді, навіть при цій владі, в нас все одно будуть якісь демократичні реформи. Вони повинні бути, адже Європа буде за нами стежити, щось підказувати, вести моніторинг та контролювати певні процеси, що відбуваються всередині держави. Але якщо ми не підпишемо угоду про Асоціацію, то нас чекає тоталітаризм. Я боюсь, що в такому випадку Україна розчиниться всередині Митного союзу. Тоді нас чекатиме новий Радянський союз.
- 23 листопада Україна згадувала жертв Голодомору 1932-1933 років. Що для вас особисто значить цей день?
- Моя родина пережила цей Голодомор. Моїй матері тоді було 9 чи 10 років. Зі всієї родини в живих залишилась тільки вона одна. Голод забрав всіх. Я добре розумію, що то був злочин проти українців. Минулого року я писав статтю на цю тему. Відсилав її на «Українську правду» та на «ХайВей». Там були такі рядки: «В Україні правлять не бандерові сини, а нащадки Постишевих, Лейб та Косіорів. Запалим, браття, свічку у вікні. Ми не допустимо нових Голодоморів». Це мої власні слова. Я думаю, що ми повинні зробити все, щоб в Україні більше ніколи не було тоталітаризму, і, як результат, - Голодоморів.
- Чого, на вашу думку, не вистачає українцям, щоб жити краще?
- Українцям не вистачає єдності. І не тільки… Ми зараз намагаємось виховати в людях самоповагу та почуття власної гідності. Бо за 70 років радянської влади роль людини була прирівняна до такого собі гвинтика в системі. Або шайбочки. Ми намагаємося пояснити оточуючим, що вони є людьми, особистостями. А не гаєчками чи гвинтиками. І якщо всі ці особистості об’єднаються – тоді ми зможемо жити краще. Обрання нормальної влади, яка буде дбати про народ та державу – вже похідне від цього.
- І на останок: чого в би хотіли побажати нашим співвітчизникам?
- Я б хотів побажати всім здоров’я. Здоров'я не тільки кожній окремій особистості, а й і всій нації. Також єдності та розуміння один одного.
