Кураторські спостереження: Ігор Нещерет про виставку «Взаємодія»
Отож, кураторські спостереження на «Справжній варті»:
– Пане Ігоре, розкажіть трішки про виставку «Взаємодія».
– Проект присвячено Міжнародному дню філософії, який відзначається в усьому світі за ініціативою ЮНЕСКО. Проект показує систему людської взаємодії в світі, в певному спрощеному, мінімалістичному ключі. Є верхній світ, там знаходиться небесна канцелярія, як говорить автор. Туди проектується його власна комп’ютерна графіка його авторські слайди. З цього верхнього світу за ним спостерігають певні сутності за нижнім світом – світом людей. Від них, прямо зі слайду, йдуть такі шнурочки, що собою символізують комунікативні зв’язки, і вони йдуть у наш людський світ.
В нижньому світі ми бачимо базові філософські основи: це антропологічне розділення – чоловіче та жіноче начало, і соціальні – філософські системи, які існують ще з другого тисячоліття до н.е. Це християнська філософська релігійна база, юдейська, мусульманська та сучасна. Як говорить Ігор Грейс, індустріально-технократична – це сучасне наше світосприйняття, яке вже закінчується, але все ще нам притаманне. І окремо стоїть Деміург – це фігура автора виставки. Це інтерактивна інсталяція, там з’являється його обличчя і в певні години він виходить на зв'язок з галереєю, читає свої тексти, вірші, його можна і побачити. Він таким чином спостерігає.
– Ігор Грейс в інтерв’ю одному з харківських телеканалів розповів, що філософські основи, він розташував в хронологічному порядку. Але ж відомо, що історичний порядок виникнення релігій такий: буддизм, християнство, іслам. Про яку хронологію говорив автор і чи є тут присутня саме хронологія?
– За браком місця, галерея все ж невеличка, Ігор почав не з самих архаїчних релігій, а з більш-менш нових. Певна хронологія тут є, просто першого періоду немає.
– Гаразд, ну навіть якщо відкинути хронології, але представлені на виставці релігії – іудаїзм, християнство та мусульманство, монотеїстичні. То хто ж нами керує –сутності чи сутність?! Монотеїзм чи політеїзм?
– Ну чому ж, у християнстві ж також є сутності – ангели, святі. Це є формально монотеїзм насправді. Є фігура Христа, є фігура Саваофа (примітка автора – Саваоф (Саваот, Цебаот) в юдаїзмі та християнстві – одне з імен Бога-Отця. Під воїнством Саваофа маються на увазі сонце, місяць, зірки і все небесне. Ім’я Саваоф згадується часто в зв’язку з херувимами), є фігури ангелів, архангелів. Як ми знаємо з історії релігії, історії філософії, це теж свого роду монотеїзм, але фактично певний політеїзм також присутній. Оскільки є ж Богоматір, яку окремо вшановуємо, почитаємо пророків, приміром – Іоанна Хрестителя. Згадуємо одних, других, третіх і наш монотеїзм розвінчується.
– Так з моно- та політеїзмом з’ясували. Питання наступне. Біла нитка, яка має двояку символіку: з одного боку це інструмент керування нами вищими силами, з іншого – це той духовний шлях, який може обрати кожна людина. Але питання полягає в тому, що ці білі ниті не пересікаються між людьми. А самі люди огороджені чорними смугами То що, взаємодія між жителями нижчого світу неможлива?
– Насправді, чорним окреслено саме системи, чи як говорить Ігор Грейс – програми. Вони огороджені, туди можна зайти і взаємодіяти з ними, а можна вийти, і стати спостерігачем зі сторони. Кордони є, бо це все ж замкнуті системи. Програми, в яких своя система цінностей, система опозиції.
– Виставка «Взаємодія» авторства Ігоря Грейса, і ми про це пам’ятаємо, а от Ви – Ігор Нещерет, як куратор виставки, як бачите саме Ви принципи взаємодії пана Грейса?
– З наших з ним бесід, я так відчуваю, що Ігор Грейс хотів би взаємодії за природним принципом, тим якого наразі ще не існує. Тобто, підозрюю, що після технократичної цивілізації повинна з’явитись цивілізація основана на природі, природоохоронних моментах, здоровому способі життя та ін., головне – в цьому напрямку. Це я так думаю.
– Тобто наскільки розумію такої програми чи то системи поки в природі не існує?
– Вона тільки народжується. Ось 20-те століття – це була індустріальна парадигма. Всіх людей під страхом репресій приганяли у міста, це особливо і не афішується. Тут будувались заводи, фабрики, це був величезний проект. Зараз, я вважаю, цей індустріальний проект завершується. З одного боку це – погано, бо закрилось багато заводів, а з іншого – добре, повітря стало чистішим.
І от мені здається, що Ігорю Грейсу не вистачає якраз життя поза соціумом, без великої кількості зв’язків, обов’язків, потреб. Відчуваю, що він би хотів вийти із великого інформаційного клубка.
Зрештою, головний посил виставки – запропонувати людині задуматись над тією комунікативною системою, в якій вона перебуває.
