Віктор Пінзеник: Поки навкруги говорять про порятунок банків, хтось виводить звідти гроші

Віктор Пінзеник особливого знайомства не потребує. У різні роки він займав пости міністра економіки, віце-прем'єра, першого віце-прем'єра і тричі – міністра фінансів. У лютому цього року він немало здивував всіх,пішовши з посади голови Мінфіну. Скандал вийшов хоч куди: посваритися з Тимошенко – не жарт. Пінзеник ходив на роботу з охороною, потім за чиновницькою традицією сидів на лікарняному, поки парламент не вирішив питання.

А все через «дрібненького» листа, де в пику прем'єру доводив, що країна занурилася в небачену з середини 90-х років кризу.

Напевно, Віктор Михайлович шкодує про свій вчинок: про ту історію з нього слова не витягнеш. Він читає лекції в Києво-могилянській академії, Київському банківському інституті, а також дає приватні консультації. І оскільки його вважають кращим економістом країни «Нова» розпитала про наболіле – погане самопочуття економіки.

Вікторе Михайловичу, як довго в Україні продовжиться криза і чи буде друга хвиля?

Нинішній спад економіки – найзначніший з часів незалежності. Незначне поліпшення (зростання) є в секторі, найбільш віддаленому від причин кризи, – аграрному. Для виходу на рівень 2008 року Україні знадобиться декілька років.

Я допускаю можливість другої хвилі кризи, якщо продовжиться неправильна реакція політиків і банківського сектора на проблеми реального сектора економіки. Він кинутий напризволяще. Та і банківський сектор діє по відношенню до нього класично: не віддаєш кредит – віддавай заставу.

На допомогу банкам з бюджету передбачається виділити 44 мільярди гривень. Чи не виглядає в умовах кризи така сума непристойною, адже це гроші платників податків?

Так, ваша реакція правильна – за рахунок бюджету рятують банки. Але уявіть, що вони закриваються. Це сильний удар по економіці і людям – всі кошти на рахунках підприємств і депозити населення під загрозою. Якою б не була ціна відновлення банківського сектора, її потрібно платити. Інакше втрати буде значно більше. А це плата тимчасова. Ставши власником проблемного банку, держава продасть свою частку і поверне гроші до бюджету. Головне – щоб підтримували банки, а не їх акціонерів.

Чому Кабмін оголосив про рекапитализацію «Укргазбанку», «Родовідбанку» і банку «Київ»? Хіба вони мають виняткове значення для економіки?

Ще не врятований жоден банк. Ви бачили якийсь нормативний акт про рекапитализацію? І я не бачив. Мене хвилює не перелік банків, а затягування рекапитализації. Поки навкруги говорять про порятунок банків, хтось інтенсивно виводить звідти гроші. За кордоном банки рятують протягом одного-двух днів, люди у такому разі не відчувають проблем і не забирають внески.

Ваша думка про прийняту Радою заборону на валютне кредитування населення? Правда, що було чимало випадків, коли «свої» люди брали багатомільйонні кредити і таким чином з банків виводилися гроші?

Частка кредитів у валюті населенню домінувала, і як тільки почалася масштабна девальвація, виявився постійний ризик такого кредитування. Тому рішення обмежити валютне кредитування правильне.

Що скажете про рішення парламенту ввести мораторій на відчуження банками заставної нерухомості?

Це приклад гарного обману. Щоб віддати депозити населенню і відсотки по ньому, банк заробляє на кредитах. Але якщо забороняють забирати заставу, позичальник розуміє, що кредит можна не віддавати. І тоді банк втрачає можливість повертати депозити. Це удар по вкладниках. Сподіваюся, президент накладе вето на цей закон.

Петро Порошенко назвав суму в 78 мільярдів емісії гривні за період кризи. Чи не означає такий об'єм надрукованих грошей відстрочення краху економіки?

Можливо, ви називаєте трохи не ту цифру? Дефіцит бюджету величезний, і є ризик його збільшення. Я говорив про частину участі НБУ у фінансуванні дефіциту бюджету – близько 17 мільярдів гривень в 2009 році, всього – 24 мільярди гривень за останній рік. Емісія грошей завжди руйнівна. Вона веде до зростання цін і курсу валют. Правда, поки що ці процеси не відчутні, тому що населення забрало гроші з банків і поклало їх під сукно. А там вони не впливають на ціни і курс. Проте останнім часом відтік депозитів припинився. У цих умовах накачування економіки емісійними грошима проявить свою руйнівну дію. Тому я говорю про цей ризик перш за все і називаю відповідну суму.

Хто винен в друкуванні нічим не забезпечених грошей?

Це винятково компетенція Нацбанку. Але мова йде про покриття дефіциту бюджету, в законі є норма, що припускає примусовий обов'язковий викуп Нацбанком облігацій уряду з низки напрямів дефіциту. І є спроба розширити ці напрями. У таких умовах НБУ стає заручником ситуації.

Прийнято вважати, що один з шляхів виходу з кризи – зростання експорту. Якими резервами тут володіє Україна?

Експорт – не тільки одне з джерел надходження валюти. Це і виплата зарплат, сплата податків і наповнення бюджету, тому що він забезпечує роботою підприємства. В світі відбулося різке зниження споживання, і впливати на це ми не можемо. Проте виробник в умовах девальвації отримав переваги. Девальвація гривні пригноблює імпорт і стимулює експорт. Як наслідок в українській економіці відбуваються позитивні тенденції. Одна з них – зростання частки споживання вітчизняних товарів на тлі подорожчання імпортних. Наприклад, частка споживання українського взуття виросла майже в три рази. В цілому за останні чотири місяці торговий дефіцит у нас склав два мільярди доларів. Це набагато менше, ніж минулого року.

Чи здатний АПК частково замістити металургію, хімічну промисловість і машинобудування, які зараз «лежать»?

АПК це вже робить. Відновлення експорту йде саме по АПК, зокрема, по насінню і плодам олійних рослин, зерну. Аграрний сектор – єдиний з експортно-орієнтованих, де спостерігається зростання. Але подальший потенціал сектора неможливо реалізувати без необхідних реформ.

Чи достатньо роблять Кабмін і парламент, щоб перекласти його проблеми з плечей малозабезпечених на багатих громадян? Що скажете, наприклад, про неприйнятий податок на нерухомість?

Податок на нерухомість – ідея правильна. Відповідний законопроект Мінфін підготував ще в 2005 році, базу оподаткування в ньому складали будинок і земля. Але для реалізації цього закону потрібні роки – в Україні досі немає реєстру нерухомості.

Ще, хай це здаватиметься парадоксальним, але підтримати бідних можна за допомогою адекватних цін на газ. Наприклад, я і ви платимо за газ по 300 гривень в місяць. Але ви споживаєте 100 кубометрів, і вам доплачують 200 гривень дотації.

Я – 2000 кубів і отримую 4000 гривень. Така система підтримує того, хто більше споживає, тобто багатих. Її потрібно міняти. На жаль, цей механізм не видно людям, а тому він їм малозрозумілий.

Ще непоганий ресурс – оподаткування доходів від депозитів.

Це правильне рішення. Сьогодні депозити – простій спосіб уникнути сплати податків. Це не інструмент для простих громадян. Якщо компанія внесе гроші у вигляді інвестицій, їй доведеться платити податок на прибуток. Але якщо вона розміщує в банку депозит, а потім бере кредит, така операція не оподатковується. На жаль, цю ініціативу чекає сильний політичний опір. І в умовах банківської кризи вона поки невчасна.

Чим ви зараз займаєтеся? Здається, читаєте лекції?

Не тільки. Ще веду аналітичну роботу, консультую. Це різні замовлення, в основному аналітико-прогностичного характеру.

Кого саме консультуєте?

Приватний сектор.

Від кого вам були пропозиції про співпрацю? Від Секретаріату поступали?

Поступали. Але я хочу відійти від державної служби, хоча б на якийсь час. Та й не бачу в ній сенсу, поки немає запиту на професійну роботу. Були пропозиції від приватного сектора, над ними зараз роздумую.

Вам не здається, що ваша відставка з Кабміну була схожа на зраду?

Був прийнятий бюджет економічного зростання, доходи якого виконати неможливо. А за цим стоять долі людей. Спроба змінити ситуацію не дала результату. Сенсу залишатися в кріслі я не бачив.

Після вашого виходу у вас була розмова з прем'єром? Якщо так, то про що?

Так, була. Вона не стосувався ані роботи, ані політики.

Які у вас плани на політичне майбутнє? Наприклад, відносно виборів?

До парламентських виборів поки далеко. Доживемо – подивимося.