Олександр Лесков: По «Курську» було два смертельні влучення

Дев'ять років тому, 12 серпня 2000 року, в Баренцевому морі загинув підводний атомний човен «Курськ». Новітній і абсолютно, за відгуками фахівців, надійний. Загинули 118 осіб.

Трагедія субмарини стала темою багатьох книг, театральних постановок, фільмів і. легенд. За офіційною версією, трапився форс-мажор, головну роль зіграла непереборна сила і, отже, ніхто не винен.

Ми поцікавилися, що думає з приводу вибуху на «Курську» колишній підводник, капітан першого рангу у відставці, екс-командир підводного човна К-147, представник Товариства ветеранів Третьої дивізії атомних підводних човнів Північного флоту Олександр Лесков.

Він одним з перших почав ходити на радянських атомних субмаринах. А в 1967 році як помічник командира першого атомного підводного човна К-3 пережив страшну пожежу на атомоході. Катастрофа сталася під водою 8 вересня в Норвезькому морі. Командир був важко поранений, і Олександру Яковичеві тоді довелося взяти командування на себе.

Надалі Лескову ще не раз довелося брати участь в ліквідації аварійних ситуацій на атомоходах.

Олександр Якович, чому офіційна версія загибелі «Курську», озвучена генеральним прокурором РФ, не здається вам переконливою?

Річ у тому, що тодішній генпрокурор Росії, викладаючи офіційну версію загибелі «Курську», не відповів на цілу низку питань, які відразу ж виникли у фахівців і, зокрема, у командирів атомних підводних човнів.

Наприклад?

Офіційна версія стверджує, що «Курськ» під час вибуху знаходився під водою. Цього не могло бути, тому що при довжині підводного човна в 153 метри, вона не може занурюватися там, де глибина моря не перевищує 115 метрів – а саме така була глибина в місці затоплення «Курську», яке, до речі, є полігоном надводних кораблів, а не підводних човнів. Така глибина для величезного човна – як калюжа для щуки. Щоб зануритися, підводний човен повинен мати під кілем мінімум три її довжини, тобто в даному випадку – не менше напівкілометра. І це знає будь-який командир АПЛ. При глибинах в 100 метрів ніхто не дозволив би занурення.

По-друге, офіційна версія свідчить, що човен врізався в дно, і відбувся другий вибух. Це теж не схоже на правду – від удару підводного човна об дно ніколи в історії підводного флоту торпеди не вибухали.

Ще один доказ того, що субмарина під час вибуху знаходилася в надводному положенні – її фотографії, отримані, коли вона вже лежала на дні. Човен був з піднятими висувними пристроями.

Що це означає?

Всі висувні пристрої човна піднімаються тільки при надводному положенні.

Добре, хай при вибуху «Курськ» був в надводному положенні. Що це міняє в даному випадку?

По-перше, одна маленька брехня породжує велике недовір'я. По-друге, вибух під водою фігурує, як основна версія. Але вибуху під водою не було. Якби він відбувся під водою, була б абсолютно інша картина пошкоджень: корпус би розвернуло зсередини, насправді вся обшивка була заломлена всередину. Але повторюю, торпеда сама по собі вибухнути не може. Крім того, торпеди не детонують, тому що на кожній стоїть чотири рівні захисту. Якби торпеда рванула сама по собі, це, даруйте, як укус комара в дупу слона – дрібничка для такого підводного човна. Від однієї торпеди не могли вибухнути і всі останні. Навіть при пожежі торпеди всі разом вибухнути не можуть. Я своїм і очима бачив на фотографіях, як човен лежить на боці, а торпеди валяються на дні біля неї. І ще. Якби, як говорить слідство, разом вибухнув весь торпедний відсік, вода б тут же хлинула в корпус, і пожежі б не виникло. Але знайдені трупи підводників сильно обгорілі.

Існує ще маса суперечностей...

Взагалі запас плавучості АПЧ дуже великий і розрахований на те, що човен залишається на плаву при двох і навіть трьох затоплених відсіках. І не буває таких аварій, при яких разом знищується практично весь човен, включаючи командний пункт.

А як буває?

Так буває при дуже могутній зовнішній дії. Іншими словами, якщо в човен потрапляють ракети. Думаю, «Курськ» погубили саме ракети, коли він рухався по поверхні моря в район навчань. Наші ракети.

Ракети?

Так, ракети. Думаю, було одне за іншим два смертельні попадання. Але, як бачимо, навіть при такому попаданні кормові відсіки залишилися цілі, а люди – живі. І це окрема історія. Спочатку повідомили, що чули стукоти зсередини підводного човна – це правда, моряки залишалися у відсіках. Моцак тоді повідомив: ми встановили зв'язок з ними, перестукуємося. А потім відмовився від своїх слів. І це найганебніше. Адже вони дійсно перестукувалися. Але пройшла доба, і всі загинули. Я впевнений, якби цих хлоп'ят врятували, вони б розповіли, як їх угробили своїми ж ракетами.

Довідка. Моцак Михайло Васильович – віце-адмірал. У 2000-му році командував 1 флотилією підводних човнів Північного флоту. У 2002-му призначений першим заступником повноважного представника президента РФ в Північно-Західному федеральному окрузі. Займається військовими, оборонними, правоохоронними і спеціальними питаннями. Герой Росії (1994 р.).

Їх могли б врятувати?

Офіційно стверджувалося, що підводний дзвін на корпусі затонулого підводного човна встановити не можуть. Господи! Та наші водолази за п'ять хвилин цей дзвін встановлюють, це простіше пареної ріпи. Потім почали говорити, що в країні глибоководних апаратів не було... Нічого подібного, все є, і були там наші підводники і все сфотографували з глибоководних апаратів. Один з них раптом став після цього Героєм Росії.

Як довго підводники чекали допомоги?

Я думаю, дві доби жили. Більше навряд чи протягнули. І водолази могли спробувати їх врятувати, якби отримали наказ. Але, на жаль, не отримали. Інакше залишилися б свідки того, що відбулося насправді, і таємне стало б явним. Залишаються і ще питання. Наприклад, навіщо потрібно було майже рік на тому місці, де затонув «Курськ», тримати надводний корабель, який глибинними бомбами не підпускав нікого до човна? Навіщо потрібно було витрачати величезні суми, щоб відрізувати перший відсік? Взагалі перший відсік - найголовніший свідок. Він міг все розповісти, про те, що відбулося, але його не тільки відсікли на глибині, його ще там підірвали, знищивши в пил все, що могло пролити світло на причини аварії. Адже операція по відрізанню коштувала стільки ж, скільки сам підводний човен. Мільярди були витрачені. Я знаю, що були підняті дві записки, одну з яких написав капітан Колесников. Але їх зміст ми так і не дізналися.

Говорили ще про зіткнення з американською субмариною?

Правду приховували дуже незграбно. І підкидали нісенітні версії. Одна з них – зіткнення з американським підводним човном. Та ми багато раз зіткалися під водою – і при спливанні, і носами – ну і що? Вм'ятини отримували, нічого особливого. Один човен під час плавання двічі зіткнувся з американцями, потім реготали всі над нею. Ніколи зіткнення під водою не принесе таких фатальних руйнувань, які були у «Курська». Вважаю, потрібно було одразу признатися в тому, що ми своїми власними руками потопили «Курськ». Але головна функція штабу ВМФ – приховувати правду. Вони прикриваються жупелом секретності у всіх аваріях, які були на флоті, – ні про одну з них не сказано правди.

Ви вважаєте, що ракета, яка влучила в «Курськ», могла бути пущена в рамках навчань?

Думаю, так. Це берегова ракета, ймовірно, класу «земля-земля». Її могли пустити звідки завгодно: з Підмосков'я, з Плесецьку...
 

Інші версії

Газета La Stampа (Італія):

118 сімей чекають правди, якою ніколи не дізнаються. Біл Клінтон і Володимир Путін домовилися закрити цю тему. Фрагмент цієї так і не відкритої правди міг ховатися в невеликому повідомленні, трохи більше 10 рядків, що з'явилося 22 серпня 2000 року на інтернет-сайті Правда.ру. Повідомлення, яке ніколи не було опубліковано в друкарській версії видання і яке на віртуальному світі інтернету проіснувало лише декілька годин. Текст примарного повідомлення такий: «В суботу, 12 серпня, інцидент, що відбувся в Баренцевому море, міг привести до третьої світової війни. Протягом декількох днів світ був підвішений на ниточці, і будь-який невірний політичний крок міг привести до обміну ядерними ударами. На щастя, інцидент був врегульований дипломатичним шляхом».

Це були дні «Курська». Згідно повідомленню, опублікованому 22 серпня, «президент Російської Федерації Володимир Путін і президент Сполучених Штатів Біл Клінтон після численних конфіденційних телефонних переговорів зуміли домовитися про мирне врегулювання справи».

Але якою була ця «справою», яку російська прокуратура закрила з лицемірним формулюванням «за відсутністю складу злочину»?

«Курськ» не був зруйнований в результаті випадкового вибуху одного з неядерних зарядів, АПЧ був вражений американським підводним човном Memphis.

Газета Нью-Йорк таймс (США):

Залишається під великим сумнівом, що Пентагон, який досі офіційно не визнав присутність своїх підводних човнів в Баренцевому морі, буде готовий зробити надбанням гласності данні, які у нього є.

Ігор Курдін, капітан першого рангу у відставці, голова Клубу підводників Санкт-Петербургу:

– Існують дві версії причини загибелі атомного підводного човна «Курськ». Перша офіційна – вибух учбової торпеди, друга неофіційна – атака на «Курськ» американської військової торпеди. Обидві версії мають права на існування. Але я схиляюся до першої, це правдоподібніше. Це була звичайна халатність і недисциплінованість. Мерзотниками треба бути, щоб це допустити. Я можу більше сказати: ніхто і ніколи не дізнається, чому це відбулося. І «Курськ» – не єдиний такий приклад. У Росії взагалі всі трагедії замовчуються.

Надія Солорова, мати одного з загиблих підводників:

– Після того, як з'ясувалося, що «Курськ» затонув і всі загинули, держава свої зобов'язання і обіцянки виконала – грошей дала, квартиру дала, рот заткнули добре. Але від того, що грошей дали, краще не стало. Головне, що ніхто досі відповідальності за цю трагедію не поніс, ніхто не вибачився. Нам тільки брехали, і все. Найжахливіше, що мені навіть колишні колеги сина говорять: правду про «Курськ» дізнаються тільки ваші внуки, років через 50. Я вважаю несправедливим те, що Генпрокуратура закрила кримінальну справу, аргументуючи це відсутністю складу злочину. Як же це так може бути? Хтось повинен відповісти за смерть 118 осіб!

Офіційна версія

Слідство, яке очолював генпрокурор Росії Устінов, встановило, що «особи, які брали участь в проектуванні, виготовленні, зберіганні, приготуванні і експлуатації торпеди 65-76А N1336А ПВ, не передбачали можливості її вибуху і загибелі екіпажа разом з кораблем і, за обставинами справи, такої можливості передбачати не могли». Тому було ухвалено рішення про припинення кримінальної справи за відсутністю складу злочину. Не знайдено складу злочину і в діях будь-кого з членів екіпажа «Курська».

Про причини катастрофи було висунуто 18 робочих версій. Основними з них були наступні:

- зіткнення з російським або іноземним підводним або надводним кораблем;
- поразка торпедою або ракетою російським або іноземним підводним або надводним кораблем;
- диверсія;
- терористичний акт;
- підривши на міні часів Великої Вітчизняної війни;
- загибель в результаті нештатної ситуації з озброєнням.

В результаті, слідство вирішило, що катастрофа відбулася об 11 годині 28 хвилин внаслідок вибуху торпеди 65-76А всередині торпедного апарату і подальшого розвитку вибухового процесу в бойових зарядних відділеннях торпед, що знаходилися в першому відсіку підводного крейсера.

Вибух спричинив загибель особового складу першого відсіку, значні руйнування в межбортному просторі човна і повністю зруйнував торпедний апарат N4 і частково торпедний апарат N2. В результаті цього, в міцному корпусі утворилися отвори, через які в перший відсік човна стала поступати морська вода, що затопила практично повністю перший відсік човна.

Ударна хвиля, а також фрагменти хвостової частини зруйнованої торпеди і торпедного апарату N4 ініціювали вибуховий процес вибухової речовини бойового зарядного відділення низки торпед, які були розташовані на стелажах всередині першого відсіку. Розвиток протягом більше 2 хвилин вибухового процесу в бойових зарядних відділеннях торпед призвів до їх детонації, а потім і до передачі детонуючого імпульсу іншим торпедам, що знаходяться на стелажах.

Другий вибух відбувся об 11 годині 30 хвилин 44,5 секунди. Він призвів до повного руйнування носового краю, конструкцій і механізмів його першого, другого і третього відсіків. Отримавши катастрофічні пошкодження, корабель затонув на глибині 110-112 метрів.

Можливість використання живими членами екіпажа спливаючої рятувальної камери була відсутня через руйнування носових відсіків корабля, тому вони почали готуватися до виходу на поверхню через рятувальний люк 9-го відсіку.

Проте ціла низка об'єктивних чинників не дозволила цього зробити. До цих чинників відносяться: швидке погіршення самопочуття людей, ослаблених в процесі боротьби за життя під дією чадного газу і тиску, що підвищується, умови недостатньої освітленості відсіку. З цих основних причин моряки-підводники так і не змогли зробити жодної спроби вийти з підводного човна.

Згідно висновкам експертів, всі підводники, які знаходилися в 9-му відсіку, загинули від отруєння чадним газом не пізніше, ніж за 8 годин після вибухів, тобто не пізніше 19 години 30 хвилин 12 серпня 2000 року.