Кость Бондаренко: Зачіпок на цих виборах буде дуже багато

Кость, розкажіть, як Ви сприйняли звернення президента Росії Дмитра Медведєва до Віктора Ющенка?

З великим здивуванням. З яких це пір Дмитро Анатольйович вирішив грати на полі Віктора Андрійовича Ющенка і допомагати йому? Адже само звернення несе в собі один-єдиний заряд: підвищити рейтинг нашого Президента в західних областях України.

У мене є своя версія всієї події: Росії просто необхідний такий Президент України, як Ющенко. Напевно, треба було б витратити мільярди, щоб створити такого Голову держави. А тут он є вже готова – слабка, безвольна, абсолютно прогнозована людина, яка за декілька років зруйнувала державу так, що для її відновлення знадобляться десятиліття, до якого обернулася спиною вся прогресивна громадськість, який є гарантом того, що поки він – Президент, Україна не вступить в НАТО. Я думаю, Дмитро Медведєв це чудово розуміє, і в Кремлі вирішили будь-якою ціною зберегти Ющенка на чолі України.

А відповідь Ющенка? Можливо, йому краще було б промовчати?

Це було б неввічливо: до нього звертаються, а він – мовчить. Тим більше, він розумів, що це може викликати потік спаму: Яценюк би написав відповідь Медведєву, Янукович, Богословська, тобто, так би зробив кожен кандидат в Президенти. Це б дуже довго тривало. Рано чи пізно Ющенку все одно треба було б щось сказати президенту Росії.

Що стосується змісту відповіді, то воно витримане в абсолютно спокійній манері – тут слід віддати належне. Було б набагато гірше, якби спілкування відбувалося за принципом: «Дурень – сам дурень!». А так він хоча б відповів в дипломатичній манері.

Вірі Ульянченко треба було реагувати на звернення Медведева?

Я не розумію, навіщо Ульянченко і інші реагували на звернення президента Росії. Медведєв написав лист Ющенку. Це не послання українському народу або Вірі Іванівні Ульянченко. Ще б кожен з 450 депутатів написали б свої відповіді, потім мери і депутати обласних, районних рад, і всі б відправили. Таким чином, можна було паралізувати роботу Адміністрації президента РФ.

Ще Медведєв подав в Держдуму законопроект «Про внесення змін до федерального закону «Про оборону», який покликаний регламентувати порядок використання російської армії за кордоном, що стурбувало українську владу. Як Ви думаєте, нам є чого боятися?

Розумієте, кожна держава повинна вміти захищатися і піклуватися про свою безпеку. Так, це тривожний сигнал. Тим більше, що зараз абсолютно змінився світовий порядок, війна повернулася в арсенал міжнародних відносин, як якесь «нормальне і прийнятне» явище. Природно, в таких умовах Україні потрібно бути напоготові. Але український парламент повинен був би прийняти такий же закон, який би вирішував використання українських військ у випадку, якщо щось загрожує безпеці українських громадян.

Наприклад, США це нормально сприймають. У них є з цього приводу спеціальні доктрини, які були розроблені ще в дев'ятнадцятому столітті, що залишилися незмінними. Америка має право використовувати свій, умовно кажучи, шостий флот, якщо комусь з громадян США загрожує небезпека. В світі це вважається нормальним. Україна теж могла б прийняти такий закон, але за однієї умови: якби у неї була армія. Але цього де-факто у нас немає, тому і така реакція на те, що приймають наші сусіди.

Зате на парад до дня Незалежності буде витрачено 70 мільйонів. У цьому є необхідність?

Природно. Кожен парад – це відмивання грошей. Ви ж знаєте, скільки після цього «прилипне» грошей до кишень генералів, міністрів, замміністрів, перепаде тому ж Президентові. Чим дорожче і помпезніше захід, тим більше грошей можна вкрасти.

Цього року незалежній Україні 18 років. Ми доросли до цього повноліття?

Можна дорости, а можна бути такою собі дорослою дитиною, при цьому залишаючись абсолютно інфантильною істотою. Ось Україна – це таке собі вісімнадцятирічна інфантильна істота. Чи надовго – залежить від засновників. Чим більше ті, хто сьогодні вершать історію і політику України, активно втручатимуться в долю наший країни і всіляко намагатимуться «годувати» українців локшиною, тим довше країна буде такою дорослою інфантильною дитиною.

Чого варто чекати від нового політичного сезону?

Того, що всі сили будуть мобілізовані на виборчу кампанію, причому не тільки президентську, адже вона в часі практично співпадає з мерською, тому у нас у всіх політичних площинах проходитиме отака підготовка.

Яка тоді доля нинішньої коаліції?

Вона де-юре продовжує існувати, але де-факто її немає. Від цього нікому ні спекотно, ні холодно. Річ у тому, що, згідно Конституції, у коаліції є одна прерогатива: висунення кандидатури прем'єра. На цьому її функції закінчуються. А якщо є бажання, то завжди можна знайти ситуативну більшість.

Кость, давайте ще поговоримо про Грузію, яка офіційно вийшла из СНД. Враховуючи дружбу нашого Президента з грузинським, чи можна чекати, що тепер відносини України з країнами-учасницями СНД охолонуть?

Охолоджування відносин України з країнами-учасницями СНД практично вже неможливо. Якщо температура досягає абсолютного нуля, то подальшого охолоджування не буде. Наші відносини з тими ж Росією і Білорусією вже знаходяться на рівні нуля, тому далі вони «падати» не можуть.

Судячи з усього, Ющенко не поїде 9 жовтня до Кишинева на саміт СНД. Це буде правильним після «обміну люб'язностями» з Росією?

Здається вся зовнішня політика Президента Ющенка – це суцільна помилка. Однією більше, однією менше – це вже не має значення.