Ю. Бойко: Якщо людина повинна платити за послуги ЖКХ більше 15% доходу, вона перестає платити

Юрію Анатолійовичу, нинішня, м'яко кажучи, непроста ситуація в українсько-російських газових відносинах виникла не сьогодні і не вчора. Пам'ятається, ви ще на початку року передрікали, що досягнуті Юлією Тимошенко угоди з блакитного палива можуть призвести до соціальної і економічної катастрофи. І, що характерно, похолодання спостерігається не тільки з боку Росії як постачальника газу, але і провідних західних країн, які є і споживачами, і інвесторами. Як ви прокоментуєте ситуацію?

Перш за все, хочу підкреслити, що владі необхідно бути відповідальнішою за енергетичну безпеку країни. Відповідальною і прогнозованою відносно своїх громадян і зарубіжних партнерів. Що ж насправді відбувається? Президент говорить одне, прем'єр-міністр – інше, а голова «Нафтогаза» – третє. Немає єдиної позиції ні в країні, ні на зовнішньому рівні. Про які вигідні угоди в таких умовах може йти мова? В уряді Януковича такого не було.

При всіх суперечностях з Президентом прем'єр-міністр Віктор Янукович, усвідомлюючи міру відповідальності, з ключових позицій знаходив вигідні рішення для держави. Ось і вдавалося практично по всіх напрямах добиватися реального прогресу в економіці і в житті людей. Тому, вважаю, в першу чергу потрібно наводити лад в своїй країні, міняти уряд, міняти владу, щоб керівники, що прийшли, розуміли весь ступінь відповідальності за свої дії, зокрема – і за підписання газових угод.

Рядових українців, звичайно ж, в першу чергу хвилюють не макроекономічні показники, не те, хто і як поставлятиме нам блакитне паливо, а те, чи буде воно у них взагалі і за якою ціною. На вашу думку, підняття ціни на газ на 20 відсотків дійсно є такою вже вимушеною необхідністю? Чи можна було це не тільки передбачити, але і запобігти цьому? І ще: чому так нераціонально використовується газ, що здобувається в Україні?

Звичайно ж, можна і потрібно було це зробити. Дивіться, що ми чули весь цей час від уряду. Декларації про те, що вартість газу не зміниться. А коли треба було отримувати гроші від МВФ, поступила вимога від цієї організації, щоб ціни на газ для населення були ринковими. Адже що дуже важливе у вартості газу, який здобувається у нас в країні? Дуже важливо, щоб та ціна, за якою газ продається, враховувала інвестиційну складову, що дозволяє збільшувати здобич цього газу. Адже якщо ми не здобуваємо більше газу у себе в країні, ми більше грошей витрачаємо на його імпорт, тобто годуємо іншого споживача, а свою промисловість недовантажуємо.

Тому найбільш реальний вихід з цієї ситуації, і це, до речі, робив уряд Віктора Януковича, – просто зменшити податкове навантаження на газодобувні підприємства. Завдяки цьому вони могли спрямувати кошти, що вивільнялися, на збільшення здобичі. А просто тупе підняття ціни нічого не дасть. Люди перестануть платити. Світовий досвід показує, що якщо людину примушують платити за комунальні послуги більше 15 відсотків доходу, то вона просто припиняє платити. Це не тільки у нас, це і в Європі, і в Америці – скрізь.

І який же вихід з ситуації?

Вихід – в зниженні податкового навантаження на газодобувні підприємства і в збільшенні власної здобичі газу.

Юрію Анатолійовичу, повернемося до газових відносин з Росією і західними країнами. Ми всі бачили, якого удару по іміджу України було завдано в січні цього року, коли звучали звинувачення в ненадійності нашої країни як партнера-транзитера. Чи не вважаєте ви, що ситуація може повторитися? Та ще якщо врахувати штрафні санкції, які передбачені новими угодами і якими, слава богу, поки що Росія не скористалася.

Дійсно, ситуація, яка складалася цього року, та і в 2005-2006 роках, дуже серйозно налякала європейських споживачів. Вони своїми очима переконалися, що є заручниками відносин між Україною і Росією. І якщо не буде знайдений прагматичний механізм розрахунків, не буде зацікавленості наших партнерів, то слід чекати повторення конфлікту.

Тому що контракт, який був підписаний в січні цього року, просто не дає наший країні можливості розрахуватися в повному об'ємі і використовувати наші транзитні потужності так, як це необхідно.

До речі, про транзит. Ви можете пояснити, чому транзит газу для України раптом став збитковим? Як виходить, що скрізь в світі ця справа прибуткова, а у нас збиткове?

Поясню. Витоки цього явища треба шукати в підписаному 19 січня так званому газовому контракті, коли була встановлена безпрецедентно висока ціна газу для нашої країни. Фактично вона була відсотків на 20 вище, ніж в той же час отримувала Європа. А вартість транзиту російського газу по наший території виявилася в два рази нижче, ніж аналогічна вартість в Європі для європейських компаній. Якраз ця збитковість і привела до того, що транзит газу став збитковим з урахуванням вартості закупівлі технологічного газу для здійснення самого транзиту російського газу до Європи.

Цю угода, мабуть, можна оцінити як найневигіднішу за всю історію незалежної України. Причому були виставлені безпрецедентно жорсткі штрафні санкції до наший країні по вибірці об'єму газу – 300 відсотків від вартості невибраного газу влітку, і 150 відсотків - взимку. І по цьому контракту нам потрібно платити, якщо ми не вибрали необхідний об'єм газу. І в той же час з нашої сторони жодної штрафної санкції до російських партнерів у випадку, якщо знижується транзит російського газу через територію України, немає. А фактично за перше півріччя транзит газу по нашій території до Європи знизився в 1,7 разу в порівнянні з об'ємами минулого року. Але жодної штрафної санкції наші горе-керівники не заклали з тим, щоб їх можна було пред'явити нашим партнерам для відновлення справедливості.

Ви намалювали прямо-таки безрадісну картину. А що пропонуєте? Чи є механізм, який змінив би положення в позитивну сторону?

Не потрібно винаходити велосипед. Необхідно взяти за основу, наприклад, контракт між російським «Газпромом» і німецьким «Рургазом» або французьким «Газ де Франс». І перенести ці умови як в частині платежів, так і в частині транзиту до наших домовленостей. Тут не треба нічого особливо вигадувати. Ці контракти відпрацьовані і відшліфовані десятиліттями. Необхідно також навести порядок у себе в країні. Перш за все – в питаннях субсидій і різниці між тими цінами, по яких купується імпортний газ і продається для теплокомуненерго. А людям, які не можуть оплачувати підвищені тарифи, потрібно виділяти субсидії з бюджету, як це робиться в інших країнах.

І ще. Щоб зафіксувати кількість транзиту газу через нашу територію, потрібно створити міжнародний консорціум між Україною, Росією і ЄС. Цей консорціум повинен працювати на наший газотранспортній системі і гарантувати її завантаженість і транзитні платежі, достатні для того, щоб ГТС була реконструйована. Ну, тобто так, як вже працюють системи в Німеччині, Голландії, Данії і інших країнах. Іншими словами, нам потрібно, виходячи з принципів роботи Євросоюзу, реформувати наш газовий ринок і наші відносини з ЄС і Росією. Іншого шляху немає.