Академік Костянтин Ситник: Ми їмо продукти з ГМО і не знаємо про це

«Страшилки» про глобальне потепління розповідають нам давно, але тут же втішають: буде це нешвидко. Проте вже зараз чутні перші «дзвінки» змін, що насуваються. Клімат в Україні з кожним роком ставатиме засушливіше і, за прогнозами експертів, не за горами той час, коли «чорне золото» України – чорноземи – зміняться на мізерні піски пустелі. Ось тоді нам і знадобляться напрацювання фахівців нашого часу, щоб змусити ці пустелі квітнути.

Костянтин Меркурійович, останнє десятиліття весь світ говорить про глобальне потепління. Наскільки змінюється клімат в Україні?

Дійсно, є глобальне потепління клімату на всій планеті. А в Україні клімат з кожним роком стає дедалі більш посушливим. Саме тому на півдні нашої держави з'являтимуться пустелі і потім поступово пересуватися на північ ка самої Білорусії. Це трапиться неодмінно, тому ботанікам потрібно стежити за поведінкою дикорослої флори, а агрономам вже сьогодні виводити нові сорти культурних рослин, які зможуть вижити в кліматичних умовах майбутнього. Для цього можуть підійти країни, в яких клімат сьогодні такий же, який буде в Україні через багато років.

На жаль, держава про це не думає. Звичайно, агрономи і ботаніки займаються виведенням нових сортів рослин, але не в тій мірі, в якій необхідно. Робити це потрібно дуже швидко і активно. Влада і наука повинні бути готові до майбутніх змін.

Зміна клімату відбивається на наших рослинах?

Звичайно! Біологи систематично проводять дослідження того, які рослини зникають за десятиліття, а які з'являються. Також з'ясовують, чому рослини зникають: через кліматичня чи екологічні зміни? Але мені здається, цього все одно недостатньо. Біологи, геологи і економісти повинні краще вивчати процеси зміни флори, починаючи від півдня країни, поступово підходячи до Кіровограда і Черкас. Постійний моніторинг повинен викликати у науковців конкретні пропозиції для того, щоб зберегти нашу рослинність.

Перший спосіб захистити зникаючі рослини – прибрати причини їх зникнення. Другий – перенести їх в ботанічні сади, академії наук і так далі. Третій – замінити зникаючі рослини новими. Але в останньому випадку потрібно бути дуже обережним, адже нові рослини можуть потіснити ті, що вже проростають на даній території.

Чи є в Україні такі рослини, яких раніше не було?

Існує таке поняття, як «інвазія» – проникнення рослин з інших країн. У нас є незліченне число рослин, які прийшли до нас з Росії, європейських країн, США. Серед них є і дуже небезпечні для людини. Вони виділяють пилок, що викликає алергічні реакції. Ці рослини з'явилися відносно недавно. Вони занесені різними шляхами: птахами, людиною, коли вона перевозить насіння, кораблями, літаками і так далі. Звичайно, у нас є карантинна служба, яка бореться з такими явищами, правда, не так добре, як хотілося б.

Чи можна врятувати київські каштани? Говорять, вони гинуть.

По-перше, ті каштани, які віджили свій вік, потрібно негайно знищити. Багато які з цих дерев небезпечні для життя перехожих тому, що можуть у будь-який час впасти. По-друге, необхідно провести профілактику дерев. У київських каштанів є грибкові захворювання, недостатня кількість певних мікроелементів. Є ще один небезпечний маячок: останніми роками у більшості каштанів, особливо які ростуть уздовж жвавих доріг, листя вже в червні місяці починає жовтіти і обпадати. Ці дерева хворі, вони забруднені вихлопами машин.

У Києві давно пора перейти на бензин, який має октанове число, що дає меншу кількість шкідливих вихлопів. Я займався проблемами екології в Нью-Йорку. У інституті ми ставили цікавий експеримент: у спеціальній камері порівнювалися старі і нові машини. Коли працювала нова машина, я пив каву. Коли ж там працював такий автомобіль, які ми бачимо щодня на київських вулицях, то більше двох секунд в камері знаходитися було неможливо.

А як щодо рослин з ГМО? Чи широко вони поширені в наший країні?

Думаю, що так, і це дуже погано. У нормальних розвинених країнах немає такої кількості продуктів з ГМО, як в Україні. У нас немає навіть закону, який регулював би вміст ГМО в продуктах. Я був автором першого подібного законопроекту. Прийняли його тільки в першому читанні, до другого справа так і не дійшла. Правда, у нас є ухвала Кабміну, яка в якійсь мірі регулює це питання. Зводиться воно до того, що в будь-якому продукті, який продається, повинно бути не більше 0,9% ГМО. Але для цього потрібно, щоб в кожній області України була лабораторія, яка може провести відповідну перевірку. Я знаю тільки одну таку лабораторію, вона знаходиться в Києві.

Поки що українці їдять шоколад, рис, картоплю і інші продукти з ГМО. Але ми про це не знаємо тому, що не можемо прийти в магазин і побачити на етикетці процентний зміст ГМО або їх відсутність. Закордоном, навпаки, майже на кожному продукті є вказівка процентного змісту ГМО. У Україні повинні визначити хоча б види рослин з ГМО, які можна допустити до продажу. Такий перелік вже складений в Росії.

Сьогодні в нашій державі виведений генетично модифікований сорт картоплі з захистом від колорадського жука. У картоплі міститься білок, отруйний для цього шкідника. Але багато експертів жартують, що якщо він отруйний для колорадського жука, то вже тим більше отруйний для людини. Є дані про те, що у багатьох людей після вживання генномодифікованої картоплі з'являється алергія, порушується кишкова діяльність. Але ми народ який? Купуємо все і їмо без розбору!

У чому небезпека продуктів з ГМО?

Найбільша небезпека в тому, що сучасна наука не може сказати про віддалені наслідки вживання таких продуктів. У першому поколінні небезпеки може не бути, але не відомо, що трапиться з другим-сьомим поколіннями. Гени від продуктів можуть перейти до людського організму.

Костянтин Меркурійович, а як Ви віднеслися до бажання Вашого сина, Миколи Вересня, займатися журналістикою? Чи не сподвигали його йти по своїх стопах?

Мій старший син пішов по моїх стопах. Він став кандидатом біологічних наук з моєї спеціальності «фізіолог рослин». А от Микола з юності цікавився гуманітарними науками. Коли йому запропонували працювати на радіо, він погодився. Зараз йому вже пізно йти моїм шляхом, але він і без того досяг багато чого у сфері журналістики. Я пишаюся своїм сином і бажаю йому подальших успіхів.

Як Ви оцінюєте те, що зараз відбувається в парламенті? Чи потрібна нам така Рада?

Я був депутатом чотирьох скликань і бачив самих різних політиків. Але таких нардепів, як в цьому скликанні, ще не було. Я не хочу нікого кривдити тому, що серед 450 осіб завжди знайдуться хороші, добрі люди. Але зараз їх менше, ніж раніше. Тоді депутати працювали сильніше, глибше. Вони були принциповішими і вимогливішими. Сьогодні більшість з них поверхневі і байдужі.

Більше того, у депутатів просто немає совісті. Не можна отримувати величезну зарплату і місяцями практично нічого не робити! Невже так складно відібрати з тих чотирьохсот законопроектів, які лежать у ВР, найнеобхідніші, і проголосувати за них?! Адже держава терпить збитки з кожною секундою затримки їх ухвалення.

Віктор Ющенко багато раз порушував Конституцію, але зараз, на його місці, я б розпустив Верховну Раду за бездіяльність. Народ би його зрозумів. Або, якщо у нардепів є совість, то вони винні самораспуститься. Може, нарешті, народ вибере кращих.