Володимир Шандра: Ходити на полювання до Чорнобиля жодна нормальна людина не стане

В’ячеслав Шрамович  |  Понеділок, 27 квітня 2009, 17:28
Міністр з питань надзвичайних ситуацій і захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи – про будівництво укриття над реактором і заселення Прип’яті.
Володимир Шандра: Ходити на полювання до Чорнобиля жодна нормальна людина не стане

26 квітня виповнилося 23 роки з дня Чорнобильської катастрофи. Більше двох мільйонів українців мають статус постраждалих. На оплату пільг для них і виплату соціальної допомоги з бюджету щорічно потрібно виділяти десятки мільярдів гривень. Але грошей на всіх не вистачає. Українські чиновники замислюються: чи не скоротити кількість територій, які вважаються забрудненими радіацією. Напередодні роковин аварії кореспондент «Известий» в Україні» зустрівся з міністром з питань надзвичайних ситуацій і справ захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи Володимиром Шандрою.

Нещодавно з'явилася інформація про те, що 332 населених пункти можуть вивести з зони радіоактивного забруднення. Це можливо?

Перш за все хочу відзначити, що співробітниками Міністерства з надзвичайних ситуацій проводиться щорічна паспортизація радіологічного стану всіх населених пунктів в забруднених зонах. У нинішньому році ми вперше видали довідник «Радіологічний стан територій, віднесених до зони радіоактивного забруднення». У ньому є показники по кожному населеному пункту. Наприклад, описується кількість виявленого цезію в грунті і молоці, можлива доза отриманого випромінювання за 70 років і кількість вимірювань, які проводилися в цьому населеному пункті. За отриманими даними, 332 населених пункту можуть бути виведені з забруднених зон. Але це тільки один аспект.

Міністерство з надзвичайних ситуацій виконує технічну роботу в цьому питанні — ми даємо інформацію. Як нею можна скористатися? Місцева громада може ухвалити рішення про те, що вона хоче вийти з зони забруднення. Далі це питання прямує в обласну раду. Та ухвалює рішення і відправляє подання до парламенту. І лише Верховна Рада може ухвалити остаточне рішення: чи виводити цей населений пункт з зони забруднення.

Міністерство надзвичайних ситуацій жодним чином не може вплинути на цей процес. Ми не можемо ні наполягати на якомусь рішенні, ні щось ініціювати. Це рішення тільки місцевих громад. Тому публікації в деяких ЗМІ, що МНС нібито хоче позбавити якісь селища статусу забрудненої території, не відповідають дійсності. У нас немає таких повноважень.

Ви могли б назвати пункти, які можуть вийти з зони забруднення?

Я б не хотів говорити про конкретні села або селища. Адже це їх власне рішення – виходити або не виходити з зони. Можу тільки сказати, що ці населені пункти знаходяться в 74 районах 12 областей, достатньо велика територія. Крім того, закон, прийнятий в 2008 році, зобов'язує нас раз на три роки оприлюднювати довідники про стан забруднених зон. Ми розсилаємо їх обласним і районним адміністраціям, а також сільським радам. Ця інформація – не таємниця.

Чи є приклад, коли населений пункт за своєю ініціативою виходив з зони забруднення?

Так, таке траплялося. У 2004 році Верховна Рада вивела шість населених пунктів з забрудненої зони: чотири у Волинській області і два в Рівненській.

Яку логіку переслідували місцеві громади? Адже у такому разі вони втрачають соціальні гарантії для людей, які там мешкають.

Насправді немає значних втрат. Статус постраждалих в результаті Чорнобильської катастрофи, не кажучи про статус ліквідаторів і інвалідів, у людей все одно залишається. І він зберігатиметься, навіть якщо хтось переїде в «чистий» регіон.

При виході з зони забруднення населені пункти втрачають деякі дотації на харчування. З іншого боку, є і свої плюси.

Наприклад, в другій зоні забруднення заборонено будувати дороги, школи, взагалі фінансувати інфраструктуру за рахунок бюджету. Навіть у четвертій зоні є певні обмеження – там заборонено будувати санаторії і підприємства, пов'язані з харчовою переробкою. Нарешті, інвестори не хочуть вкладати кошти в об'єкти, що знаходяться на території забрудненої зони. Державі також вигідний вихід населених пунктів з статусу забруднених територій. Тому в подібних випадках повинні бути чіткі домовленості про те, що населеному пункту будуть виділені певні кошти на дороги, школи, газифікацію і розвиток.

Чи можуть ці населені пункти колись знову отримати статус забруднених?

Теоретично все можливо, техногенне навантаження у нас дуже велике. Для цього постійно проводять радіологічні дослідження і Міністерство надзвичайних ситуацій, і Міністерство екології. Кількість вимірів в населеному пункті залежить від конкретних умов; у деяких ми робимо по 200 вимірів в рік, а в деяких – менше 10. У нас є велика база даних про зміни радіологічній ситуації. Крім того, ми можемо їх прогнозувати. Скажімо, період напіврозпаду цезію-137 або стронцію-90 – близько 30 років. Тому ми знаємо, як природно буде падати рівень забруднення цими елементами. А за умови нормального фінансування ми проводимо профілактику, очищаємо і дезактивуємо забруднені землі.

Деякі політики недавно озвучили можливість зменшення 30-кілометрової зони відчуження. Це реально?

Судячи з радіологічних вимірів, це неможливо і недоцільно. Території залишаються забрудненими. Чесно кажучи, я не бачу сенсу вести тут якусь господарську діяльність. А взагалі ухвалювати подібне рішення може тільки Верховна Рада. Люди, які говорять про подібну можливість, насправді не обізнані про реальну радіологічну ситуацію.

Я не розумію тих, хто піднімають питання про VIP-зони і відпочинок на відчуженій території. Дійсно, з вертольота це все може виглядати красиво. Але якщо спуститися на землю – все міняється. Адже зона забруднена трансурановими елементами. Це серйозно і надовго. У одному місці, скажімо, може бути безпечне, а в 10 метрах – отримати таку дозу радіації, яка приведе до серйозних захворювань, аж до летального результату.

На якій стадії знаходиться процес зведення нового укриття над четвертим блоком ЧАЕС?

Все йде за планом. Двічі в рік скликається рада донорів в Лондоні, в офісі Європейського банку реконструкції і розвитку. Цей банк фактично відповідальний за реалізацію проекту будівництва нового безпечного конфайнмента (офіційна назва арочної споруди, яка буде зведена над четвертим реактором). Кошти донорів знаходяться в цьому банку. Тобто вони не перераховуються нашому або якомусь іншому міністерству. Всі тендери проходять під жорстким контролем Європейського банку реконструкції і розвитку. Двічі на рік банк і група управління проектом звітують перед радою донорів, як використовуються кошти, чи дотримано графік робіт. Востаннє це відбувалося 15 грудня минулого року. Рада донорів визнала, що проект реалізується за графіком. У нинішньому році ЄБРР вже передав 135 мільйонів євро на чорнобильські програми. Це грантова допомога, яку не треба повертати. Під час фінансової кризи даний крок – показник того, що проект продовжується. А зараз проводяться підготовчі роботи для будівництва нового об'єкту «Укриття», також ведуться проектні роботи. Проект розробляє європейська компанія «Новарка». Планується, що він буде готовий цього року – і відразу почнеться будівництво нового безпечного конфайнмента.

Коли він буде повністю завершений?

За планом — у 2012 році.

Донори фінансують тільки зведення нового безпечного конфайнмента?

Вони фінансують два фонди. Один — фонд «Укриття» (тобто підтримка нормального стану існуючого саркофага і зведення нового об'єкту «Укриття») і другий — «Фонд ядерної безпеки». За рахунок останнього будуються сховища відпрацьованого ядерного палива, а також заводи з переробки рідких і твердих радіоактивних відходів. Багато робіт вже виконано. Так, в 2008 році ми підписали акт державної комісії про об'єкт «Вектор», призначений для зберігання низько- і середньоактивних радіоактивних відходів. Також в листопаді минулого року був підписаний акт про прийом в експлуатацію об'єкту «Укриття». Були укріплені нестабільні конструкції саркофага над четвертим енергоблоком, і тепер як мінімум на 15 років у нас є гарантії безпеки саркофага. А новий безпечний конфайнмент, який гарантує безпеку 4-го енергоблока на 100 років, буде побудований набагато раніше за цей термін.

Скільки грошей в ці проекти вкладає Україна?

Україна — теж донор. Наша країна надає близько 6% коштів від загальної суми. У 2008 році Росія також стала донором, пообіцяла виділити гроші. Також серед донорів країни G-7, країни Європейського союзу, а також деякі інші країни, такі як Японія.

Як Україна може вплинути на реалізацію проектів?

Акти прийому виконаних робіт приймає Чорнобильська атомна електростанція і держава Україна – представники Міністерства з надзвичайних ситуацій, Міністерства будівництва і регіонального розвитку, Держатомрегулювання і ще деяких організацій. Тому ми маємо достатньо важелів впливу у разі неякісного виконання робіт.

Часто звучить критика з приводу сховищ радіоактивних відходів. Говорять, що це небезпечні об'єкти і що в майбутньому Чорнобильська зона може перетворитися на міжнародне сховище відходів атомних станцій. Як ви відноситеся до цього?

По-перше, наше законодавство забороняє ввозити радіоактивні відходи з інших країн. Рішення про це може приймати тільки Верховна Рада. Не думаю, що колись вона піде на такий крок. Тому все, що ми говоримо про сховища, стосується виключно радіоактивних відходів українського походження. Ми можемо багато дискутувати, потрібно або не потрібно розміщувати такі сховища в Чорнобильській зоні, але зараз там знаходиться близько 70% всіх твердих радіоактивних відходів, які існують на території України, а на об'єкті «Укриття» — більше 22%. Тобто це фактично 92% всіх українських радіоактивних відходів. А будувати сховища — об'єктивна необхідність. Тому, безумовно, доцільніше розміщувати їх в Чорнобильській зоні, ніж на околицях великих міст. Завозити ж радіоактивні відходи з інших країн у жодному випадку не будуть. Я категорично проти того, щоб навіть теоретично розглядати таку можливість.

Як просувається процес зняття з експлуатації Чорнобильської атомної електростанції?

15 січня 2009 року прийнята Державна програма зняття з експлуатації Чорнобильської атомної електростанції і перетворення об'єкту «Укриття» в безпечний екологічний майданчик. Роботи в цих напрямах велися і до цього, але зараз програма фактично утвердила їх на рівні закону. Згідно документу, ЧАЕС буде остаточно виведена з експлуатації, а об'єкт «Укриття» стане екологічно безпечною територією до 2064 року. Сьогодні знято відпрацьоване ядерне паливо з 1-го, 2-го і 3-го енергоблоків станції – його вже перемістили до сховища. Тому зараз можна сказати, що в трьох реакторах ядерного палива більше немає. 1-й і 2-й реактори переведені в режим повної зупинки. Зараз там навіть обслуговуючого персоналу немає. У нинішньому році запланована повна зупинка і 3-го реактора.

З'являлася інформація про те, що через кризц нібито не вистачає коштів на проведення цих робіт. Чи це так?

Криза дійсно вносить корективи. Ми розподілили наші фінанси таким чином. Найголовніше – радіаційна і ядерна безпека. Для її забезпечення на всіх енергоблоках станції грошей у нас вистачає. Якщо ж не буде додаткових коштів, деякі роботи з остаточного виведенн всіх енергоблоків з експлуатації доведеться відкласти. Але зараз ми працюємо над цим питанням: підготовлені зміни до бюджету, щоб необхідні кошти все ж таки були виділені і всі роботи виконувалися за затвердженим графіком.

Час від часу з'являються ідеї добудувати 5-й і 6-й енергоблоки Чорнобильської атомної електростанції. Наскільки це реально і доцільно?

Перш за все, це нереально. Свого часу ці енергоблоки будувалися під тип реактора РБМК, а вони дуже застаріли. Доцільності в таких проектах теж немає.

Чи можлива ситуація, при якій При’пять знову буде заселена?

Це дійсно можливо, але десь за 20 тисяч років. Такий період напіврозпаду елементів, якими забруднено місто. Можливо, в майбутньому з'являться нові технології, що дозволяють зробити При’пять безпечною раніше. Але світова наука таких способів, на жаль, поки не знає.

Скільки зараз людей живе в селах 30-кілометрової зони?

За законодавством це зона безумовного відселення. Тому ці люди фактично порушують закон. Але ми відносимося до них досить лояльно, розуміємо їх бажання жити на батьківщині. Примусове виселення зараз не проводиться. Але і заохочувати заселення не варто. Сьогодні таких людей трохи більше за 200. Ми прагнемо їм допомагати чим можемо – і з медициною, і з продуктами.

Чи існує в 30-кілометровій зоні таке явище, як «царське полювання», яким займаються вітчизняні політики?

Зона – дуже брудне місце! Ходити на VIP-полювання туди, де можна отримати смертельну дозу радіації, жодна нормальна людина не стане. Це дуже небезпечно, адже радіоактивне випромінювання не можна побачити. Дозиметри, що є у нас, призначені для вимірювання гамма-випромінювань. А ще є альфа- і бета-вирпомінювання. Отримати забруднені частинки можна через органи дихання, через шкіру. Тому браконьєри, які намагаються тут полювати, роблять так від незнання реальної небезпеки. Грамотні люди, зокрема вітчизняні політики (що б про них не говорили), усвідомлюють можливі наслідки таких «царських полювань».

Відомо, що існує проект створення музею старини, де були б зібрані раритети з чорнобильського регіону. На якій стадії знаходиться цей проект?

У нас працює група, яка займається збереженням культурної спадщини Чорнобильської зони, куди входять мистецтвознавці і архітектори. Фахівці активно працюють, збирають цінні експонати. Зараз практично всі зібрані екземпляри знаходяться в місті Чорнобиль. Робити там великий музей особливого сенсу немає, адже в Чорнобилі його зможуть відвідати обмежене число людей. Такий музей доцільніше створити в Києві або біля столиці. Думаю, вже за 2-3 роки музей може з'явитися і приймати відвідувачів.

 

comments powered by HyperComments