Віктор Ющенко: Я пішов назустріч Балозі
Вікторе Андрійовичу, вчора у вас відбулася нарада з приводу співпраці з МВФ і антикризової програми. Як ви оцінюєте роботу уряду в цьому напрямку?
Відповідь на те, як уряд дає раду економічним негативним тенденціям, лежить у площині макроекономічного сценарію. Наразі ми не маємо того сценарію, на якому слід базуватися. По-перше, чи не є парадоксальним те, що Україна живе в утопічному сценарії макроекономічного розвитку, коли номінально уряд планує 0,4% росту ВВП, а інфляція передбачена на рівні 9,5%. Адже ми живемо зараз в іншому світі, з іншими викликами та загрозами. По-друге, чи не є парадоксальним, коли українська промисловість за квартал впала на 32%, будівництво – на 57% тощо, уряд декларує виконання бюджету майже на 100%? Тобто, з одного боку, ми маємо серйозні тенденції до падіння, а з другого – бюджет, розрахований на базі 2008 року, і він виконується. Це означає, що ми є свідками або віртуальної моделі, або свідомо непродуманих кроків.
Але ж МВФ гроші дає, значить, їх не турбує виконання бюджету…
За рахунок чого це відбувається? Коррахунок уряду майже порожній. Якщо раніше на рахунку було 17 мільярдів гривень, то зараз лише 2. Тож виконання бюджету відбувається за рахунок Нацбанку, який за чотири місяці виконав річну норму стосунків із бюджетом, що може призвести до неконтрольованої інфляції. Крім того, авансові платежі в бюджет постійно зростають і вже склали 12 мільярдів гривень. Розмір некомпенсованого ПДВ досяг найбільшої позначки за всю історію України – 13,5 мільярда гривень. З них четверта частина – прострочений ПДВ. Приблизно таку ж суму склали позички уряду з економіки. Отже, в цілому близько 25 мільярдів гривень обігових коштів в умовах кризи економіка заплатила бюджету.
Якщо не буде змін до бюджету – криза загострюватиметься. Чи відомо вам, які зміни до бюджету готує уряд і чи готує він їх взагалі?
У Меморандумі з МВФ сказано, що у травні в разі потреби має бути переглянуто держбюджет. Я переконаний: уряд не має наміру сформувати реальний бюджет. Бюджет – сліпий, неефективний, нереалістичний, а відтак не може бути основним документом у боротьбі з кризою. Прикро, що політична доцільність бере гору. Це перешкоджає веденню професійної розмови.
Перед Україною зараз стоїть завдання зменшити обсяги поставок газу з Росії. Чи вдасться, на вашу думку, законтрактувати меншу кількість газу і підписати необхідну угоду з Росією?
Домовленості прем’єр-міністра, досягнуті в січні цього року з російською стороною, є невигідними. Вони нафаршировані політичними розрахунками. Я можу погодитися з тим, що Україна втратила гарантії транзиту російського газу. Але навіщо тоді Україна в односторонньому порядку взяла на себе зобов’язання закупити 40 мільярдів кубів газу? Я не відкидаю, що 31 грудня Україна стане перед боргом, який треба буде сплатити протягом кількох годин. Сума цього боргу буде складати не менше 2-2,2 мільярда доларів. Це міна, закладена через непрофесійність.
Можливо, вдасться домовитися…
Я не маю сумніву, що сторони прийдуть до перегляду цих документів. Бо з цими домовленостями жити неможливо. Виконати покладені на Україну зобов’язання з кожним місяцем буде все важче і важче. Ці домовленості все більш негативно відбиваються на фінансовому стані «Нафтогазу», який може стати банкрутом. Тоді використання активів цієї компанії для погашення зобов’язань може стати реальністю.
Чи будете ви призупиняти в разі оприлюднення постанови про авансові платежі за транзит газу?
Якщо така постанова буде прийнята, я її зупиню і дам на розгляд експертів та Конституційного Суду. Адже перехід на дострокові платежі за послуги — це перший симптом того, що в «Нафтогазі» відсутній баланс. І ми таким чином заходимо в нові зобов’язання, які можуть бути використані для відчуження наших активів. А це неприпустимо.
Який обсяг поставок газу ви вважаєте оптимальним для України?
Нинішні законтрактовані обсяги перевищені приблизно на 7-8 мільярдів кубометрів. Враховуючи ту динаміку, яка є в промисловості, в секторі ЖКХ, уряд потрапив у ситуацію, коли ми маємо відповідати за обсяги газу, які не споживаємо.
Переходячи до політичної частини інтерв’ю, ми не можемо оминути тему відставки глави Секретаріату Віктора Балоги. Новина про це збіглась у часі з обранням Віри Ульянченко головою ради «Нашої України». Чи є зв`язок між цими подіями? Як ви оцінюєте заяву про відставку Віктора Балоги?
Оцінюю нормально. Слід робити уроки, адже змінюються виклики. Ми зробили щось на кшталт перезарядки керівництва структурою і по лінії партії. Цим ми хотіли сказати, що робимо певні висновки. Політрада вирішила кадрові питання у контексті нових вимог. І у цьому немає жодної трагедії, а навпаки – комплімент. Ми знаходимо спосіб, як через зміну роботи політсили і прихід нових кадрів набирати потенціал і формувати рух уперед.
А відставка Віктора Балоги, ви її приймаєте?
Щодо заяви Віктора Івановича, хочу зазначити, що я її прийняв і вважаю, що тут треба піти назустріч. Знову ж таки – я не бачу тут трагедії. Є перезарядка влади, яка назріла. Попереду виборча кампанія, і очевидно, частина суспільства хотіла б побачити інших людей, іншу тактику, інші відносини. Я думаю, що це гарний спосіб вдосконалитись, а не повертати натомість голову весь час назад, займаючись критиканством, з’ясуванням стосунків і звинуваченнями. Давайте, заощаджуючи час, вигравати завтрашній день. Відтак, я гадаю, що тут все закономірно, а не несподівано.
Тобто Віктор Іванович не буде займатися вашою передвиборчою кампанією? Він пішов займатися своєю політичною кар’єрою?
Я ще проводжу консультації з цього приводу. Поставлене вами запитання досі не обговорене з Віктором Балогою. Я гадаю, що він самодостатня людина і буде займатися тим, що йому до душі. Або ж він допомагатиме в організації виборчій кампанії – тут двері відкриті. Якщо ж він займатиметься іншою діяльністю – це його право. У нас з цього приводу ще не було розмови.
Всіх цікавить питання наступника Балоги. Кого ви бачите на місці глави СП?
Повірте, це не так цікаво. Ми говоримо про технічний апарат президента, який займається забезпеченням роботи голови держави. Я чесно скажу, що розглядаю декілька кандидатур. Але я не робив би окрему «фішку» навколо цього. Потрібна людина, яка спроможна забезпечити ритмічну роботу апарату президента. Адже очолювати Секретаріат – рутинна щоденна робота по 16-18 годин.
Але Балога не був просто офіс-менеджером. Чи є у вас на меті зняти політичний ореол з цієї посади або навіть більше – перетворити Секретаріат на канцелярію?
Апарат президента вже має стиль роботи, забезпечений високими фахівцями, які допомагають мені формувати свій план роботи. І напевно, велика кількість подразників була спричинена саме тим, що з тих чи інших питань висловлювалися позиції голови СП. Це збурювало й інші владні офіси, і політичні сили.
І питання в тому, як може Секретаріат бути лише технічним апаратом? Можливо, доцільно, щоб і СП, і штаб очолювала одна особа?
Коли виборчу кампанію очолюватиме голова СП, суспільство буде докоряти тим, що президент прагне використати адміністративний ресурс у виборчих перегонах. Це принесе більше негативу. Безумовно, ви маєте рацію в тому, що між головами штабу і Секретаріату не може бути ані політичних, ані особистих протиріч, адже від них вимагається злагоджена робота. Але СП ні в якому разі не може замінити собою виборчі структури. Президент забезпечуватиме свою щоденну роботу через Секретаріат, а виборчу кампанію – через штаб. Це очевидно. Втім я ще не прийняв рішення про те, хто очолюватиме передвиборчу кампанію.
А, наприклад, діючий губернатор може очолити штаб?
Тут дещо інші вимоги. Закон не забороняє представникам виконавчої влади вести політичну діяльність. Але знову таки, це питання дуже конкретне. А є ситуації дещо інші – де на місцевих рівнях немає відповідної комунікації і як наслідок потреби ангажувати виконавчу владу у виборчий процес. Там виборами може займатися людина, віддалена від владного важеля. Також слід зазначити, що користь кампанії можуть принести аполітичні структури, громадські організації, оскільки в партії ангажовані не більше 2% суспільства.
Як під час передвиборчої кампанії будете відповідати на закиди опонентів про те, що більша частина вашої президентської програми 2004 року не виконана?
Дуже просто. Я поставлю вам зустрічне запитання: чи хочете ви повернутися назад на п’ять років? Ні. Значить щось таке відбулося, що ви не хочете йти у славне минуле. За роки моєї каденції темпи економічного розвитку складали 7-7,5%. Це один з найкращих показників у Європі. Крім того, у нас були найнижчі показники безробіття, починаючи з 2005 року. За ці роки прийшло 2/3 всіх інвестицій, які були задіяні за всі роки незалежності. Чому мені не пишатися тим, що в Україну залучено майже 30 мільярдів інвестицій? Я буду цим пишатися!
Ще одне безумовне досягнення лежить у сфері зовнішніх відносин. Через 5-6 місяців ми підпишемо Угоду про асоційоване членство з ЄС – це найбільш статусний документ, який містить у собі і договір про зону вільної торгівлі. А його ми підпишемо щонайбільше через 10 місяців. Це унікальний документ, який принесе неймовірну вигоду і шалену кількість робочих місць. До цього я б додав також документ про Східне партнерство, за яким стоїть політична асоціація та економічна інтеграція.
Пригадується, як 1998 року ви на посаді голови НБУ три години пояснювали журналістам, що таке валютний коридор. І було зрозуміло, що вам подобається ця робота, ви отримували від неї задоволення. А в кріслі президента вам комфортно?
Ця посада – обов’язок, який накладає багато обмежень на твої бажання, на твоє життя і життя твоєї родини. Домінанта інша. У НБУ я знав, що відповідаю персонально за гривню, за стабільність на банківському ринку. Щільніший був зв`язок між причиною і наслідком. Політика більш розмита. Тут більше індивідуального болю, коли ти розумієш, що не можеш провести 98% законів, які хотів би провести. Крім того, формування уряду вже від тебе не залежить, і тому ніякого впливу на формування економічної та бюджетної політики ти не маєш. А з іншого боку – ти президент країни, де звикли, що президент за все відповідає. Оця асиметрія між відповідальністю президента і його можливостями – одне з найбільших моїх розчарувань. Але я ставлюся до цього як до своєї роботи. Комусь же треба терпіти.
