Ігор Смешко: СБУ не повинна брати участь в політичних акціях
Як ви розцінюєте наслідки нових кадрових рішень (указ про призначення першим зампредом СБУ Валерія Хорошковського) і існуючих правових колізій в керівництві головної національної спецслужби (перебування в статусі т.в.о. Валентина Наливайченко, рішення судів про неправомірність перебування на посаді застпреда Тіберія Дурдинця) для безпеки держави?
Мабуть, відповідати на питання треба ширше. Адже проблеми, що накопичилися за останні чотири роки в СБУ, і, відповідно, їх наслідки для національної безпеки України не обмежуються лише найостаннішими кадровими призначеннями. Вони набагато глибше і сягають своїм корінням до початку 2005 року. Саме тоді була зламана стара і, в цілому, працююча система підбору і розставляння кадрів в СБУ, не дозволяюча її «приватизовувати» одній якійсь політичній силі країни, нехай навіть і наближеною на певний час до глави держави. «Варяги» в СБУ бували і раніше (до їх числа, напевно, можна віднести і мене), але це були не «політичні призначенці», а професіонали силових відомств. Як правило, вихідці з інших спецслужб або правоохоронних органів, всі без виключення – з відповідною освітою і певним досвідом роботи по напрямках відповідальності СБУ. Весь керівний склад при цьому складали військовослужбовці, що в принципі виключало їх можливу партійну активність, не говорячи вже про партійну приналежність...
Так що ж змінилося з початку 2005 року?
Якщо хочете, ящик пандори дійсно був відкритий саме в лютому 2005 року з призначенням Олександра Турчинова на посаду голови СБУ. Розвинені країни світу знають практику «політичних призначень» на керівні пости в силових структурах держави. Проте перед подібними призначеннями такі кандидати обов'язково проходять відповідні і, як правило, публічні парламентські слухання за участю опозиції. На цих слуханнях звертають увагу на освіту кандидатів, їх попередній досвід роботи в подібних структурах, здатність управляти силовим відомством, а також на їх морально-етичні якості, проявлені впродовж всього їх попереднього життя. А під час роботи вони знаходяться в жорстких рамках законодавчо виписаного парламентського контролю над їх діяльністю, покликаного виключити будь-яку можливість використання посадового положення в вузькопартійних цілях. У нас же в країні процес призначення в силові структури подібних «політичних висуванців» був розпочатий чотири роки тому без будь-якої попередньої підготовки і необхідної для цього законодавчої і внутрівідомчої нормативно-правової бази. І головне, без створення жорсткого законодавчого механізму правового контролю над можливістю використання новими «політичними» кадрами своїх посад в силових структурах на користь тих сил і партій, яким вони виявилися зобов'язаними своїми призначеннями. В результаті ми отримали з вами феномен, коли головою СБУ став політик, що має за плечима досвід ідеологічної роботи в комсомолі і успішної парламентсько-президентської боротьби за владу... Але в той же час людина, яка ніколи не те що не служила в спецслужбах, але навіть не проходила термінову службу в армії, не говорячи вже про спеціальну освіту або досвід роботи в силовій структурі.
І до чого це привело, по-вашому?
Та до того, що як тільки лідер політичної сили, від якої був призначений новий голова СБУ, перестав бути лояльним до президента і був звільнений в кінці 2005 року з поста прем'єр-міністра, керівник головної спецслужби країни відразу ж почав відкрито діяти саме на користь тієї політичної сили, якій і був зобов'язаний своєю посадою. Думаю, ви пам'ятаєте про вкрай небезпечні, на мій погляд, для основ державної безпеки країни прецеденті, коли таємно від президента України на службовій дачі голови СБУ зібралася група колишніх і діючих перших осіб держави. У тому числі екс-прем'єр-міністр України, діючий голова СБУ, міністр оборони і генеральний прокурор України...
Я вже не говорю про безпрецедентний для історії спецслужб випадок так званого свідомого знищення оперативно-розшукових матеріалів СБУ по багатолітній розробці міжнародного організованого злочинного угрупування, пов'язаного з ім'ям Семена Могильовіча.
Тобто, ви вважаєте, що саме практика «політичних призначенців» і виявилася останніми роками основною проблемою СБУ?
Не лише. На мою думку, на політично мотивовані призначення наклалися ще і дві інші украй небезпечні тенденції в кадровій політиці. Ця практика дуже частих кадрових перестановок у вищому керівництві Служби збіглася за часом з масовою її «зачисткою» від найбільш професійних кадрів, що служили ще в системі КДБ колишнього СРСР. А також і безпрецедентний факт того, що вперше в історії нашої держави СБУ впродовж декількох років(!) взагалі не має свого легітимно призначеного голови. Наслідки всіх цих процесів вже зараз по багатьом направленням мають всі ознаки катастрофічних. Скажу перш за все про серйозну шкоду для СБУ необгрунтовано частих змін в її керівництві. Це, до речі, характерно для будь-якої спецслужби будь-якої держави. Вже сама по собі подібна кадрова чехарда вгорі неминуче позначається на ефективності роботи її основних ланок, а саме на якості роботи середнього і нижнього оперативних рівнів. Все просто: при зміні вищого керівництва служби з певною затримкою в часі неминуче настають і подальші кадрові переміщення вниз по вертикалі, а частота змін вгорі може просто «перемішати зустрічні потоки» і по горизонталі, і по вертикалі, нижні ланки виявляються дезорієнтовані в пріоритетах і стилях роботи свого безпосереднього керівництва. В результаті про ефективність роботи всієї системи можна забути. Додайте тепер до цього явища що ще й гасло «декагебізації» СБУ, що неправильно розуміється і внаслідок цього неправильно вживається. І ви отримаєте майже тихий параліч, «холостий хід» системи, покликаної першою стояти на варті і захищати питання національної безпеки і оборони держави.
Але ви ж самі ще в 2003 році починали проводити так звану декагебізацію СБУ?
Так, подібне гасло вперше з'явилося наприкінці 2003 року. Але головне в тому, що розуміти під цим гаслом. У використанні його я, до речі, завжди був вкрай обережний. Я розумів під цим гаслом, що вперше прозвучало з вуст президента Леоніда Кучми при моєму представленні в СБУ у вересні 2003 року, припинення, перш за все, практики вживання в роботі СБУ методів роботи колишнього КДБ СРСР. Тобто використання служби як таємної політичної поліції, яка була покликана свого часу забезпечити будь-якими, у тому числі і спеціальними негласними методами, утримання у влади в країні правлячої політичної сили. Але я ніколи не вважав, що під цим гаслом слід розуміти поголовне звільнення з СБУ найбільш професійно підготовлених кадрів, що мають досвід роботи в системі органів колишнього КДБ. Крім того, ми розуміли під цим гаслом і те, що не СБУ повинна зсередини тотально контролювати органи державної влади в країні, знаходячись сама поза будь-яким дієвим зовнішнім контролем, а сама вона повинна на практиці стати і підконтрольною і підзвітною найвищим органам державної влади в країні.
Саме заради цього нами був підготовлений, а президентом Кучмою відразу і підписаний 18 лютого 2004 року, як на мене, історичний Указ президента України №206/204 «Про додаткові заходи після подальшої демократизації суспільства і посилення цивільного контролю над діяльністю правоохоронних і розвідувальних органів України». На підставі цього указу з 1 березня 2004 року з посад в секретаріаті Кабінету міністрів України, апараті Верховного Ради України, апараті РНБО України, Адміністрації президента України, Генеральної прокуратури України і інших центральних органів виконавчої влади були відізвані всі оперативні співробітники СБУ і інших правоохоронних органів України. Цим же указом Службі безпеці України і іншим правоохоронним органам України було вперше в історії нашої держави офіційно заборонено і надалі направляти на посади в найвищі органи державної влади своїх співробітників для здійснення всередині цих органів оперативно-розшукової діяльності, а також заборонено встановлення конфіденційної співпраці з представниками розвідувальних органів України.
А як ви особисто розцінюєте заяви політиків і вищих посадових осіб, зокрема міністра внутрішніх справ Юрія Луценка, про те, що Службою безпеки керує в ручному режимі глава Секретаріату президента Віктор Балога?
Заяву пана Луценка з правової точки зору коментувати складно. Адже в разі наявності у нього фактів порушення законодавства України, що стосуються неправомірного управління СБУ з боку якихось інших осіб, окрім голови СБУ, або спробі її підпорядкувати комусь, окрім президента України, потрібно не політичні заяви робити, а негайно ініціювати відповідні правові дії. Стаття перша Закону України «Про Службу безпеки України» однозначно визначає, що СБУ підкоряється лише президентові України. Конституцією і відповідними законами України не передбачено при цьому право президента передати або передоручити кому-небудь, включаючи і керівника свого секретаріату, функцію підлеглості особисто йому Служби безпеці України. Адже у випадку якщо такі дії з боку глави держави заподіють шкоду державним інтересам країни, це може мати ознаки серйозного службового злочину. І тоді вже сам президент може потрапити під дію Кримінального кодексу України. Всі вищі посадові особи СБУ, включаючи її голову, зобов'язані завжди пам'ятати і про те, що відповідно до ст. 35 Закону України «Про Службу безпеки України» вони «зобов'язані відмовитися від виконання будь-яких наказів або вказівок, які суперечать чинному законодавству України». Під цю норму закону підпадає і законодавчо регульована функція підлеглості СБУ виключно і особисто президентові України.
Що, на ваш погляд, може вплинути на престиж СБУ в очах українського суспільства – які реформи необхідно провести у відомстві, щоб укріпити або, швидше, вже повернути довіру до спецслужби?
Ви пам'ятаєте, коли восени 2004 року на Майдані Незалежності скандували гасла: «СБУ з народом!»? Служба безпеки України тоді, вочевидь, мала певний авторитет серед цього народу, інакше він цього не робив би. І свій борг перед державою СБУ виконала тоді сповна. Вона не стала на сторону жодної з двох політичних сил, драматичне протистояння яких в кінці 2004 року дійсно могло привести країну на межу розколу і, навіть можливо, на початок громадянської війни. Кров в Україні тоді не пролилася, а Служба безпеки України залишилася вірна президентові, що діяв в країні. Зараз же СБУ потрібно, на мою думку, перш за все сформулювати головні, пріоритетні для неї завдання національного масштабу... Професійно, тому, кому це належить згідно з законом, ставити їй завдання, контролювати її діяльність, а також і координувати її співпрацю з іншими правоохоронними і розвідувальними органами України... І, безумовно, дати їй спокійно працювати і виконувати свої функції в строгій відповідності з Конституцією і законами України. Припинити навіть спроби її використання в якихось акціях або проектах, не властивих їй і що мають політичне забарвлення. А також припинити кадрову чехарду в СБУ.
Нагадаємо, що 23 лютого на сайті ВР був опублікований законопроект, що пропонує реформувати Службу безпеки України і встановити особливий порядок її фінансування.
Автори законопректа пропонують здійснити реформування СБУ впродовж 2009 року на основі Конституції, принципів демілітаризації і демократизації, з врахуванням критеріїв, визначених в Концепції реформування СБУ, а також рекомендацій ПАРЄ.
У зв'язку з цим на період реформування СБУ пропонується накласти мораторій на виконання Службою безпеки України правоохоронних обов'язків щодо досудового слідства, арешту і затримання людей.
До внесення змін до держбюджету-2009 фінансування СБУ пропонується здійснювати в установленому порядку з особливостями, визначеними цим законом. Крім того, Омельченко пропонує скоротити бюджетні призначення СБУ на 2009 рік наполовину.
Законопроектом пропонується встановити, що в 2009 році фінансування СБУ забезпечується у межах фактичного об'єму надходжень до спільного фонду держбюджету за результатами діяльності СБУ.
Засоби з держбюджету на проведення спеціальних операцій і інших заходів, направлених на виконання СБУ завдань, покладених на неї законом, пропонується виділяти в порядку парламентського контролю за узгодженням з Комітетом з питань нацбезпеки і оборони.
