Ігор Мітюков: Тривалість кризи дотепер не зрозуміла

Тема державного дефолту України в останні тижні не сходить з вуст політиків, аналітиків і сторінок ЗМІ.

Свій погляд на розвиток економічної кризи в Україні виклав екс-міністр фінансів, що перебував на цьому пості цілих 5 (!) років.

Чим нинішня кризова ситуація відрізняється від ситуації 1998 року?

При зовнішній схожості, відмінності істотні.

По-перше, криза 1998 року носила чітко виражений регіональний характер. Вона прийшла до нас з Росії, і далі практично не розвилася на захід. Економіка Західної Європи й США перебували в гарній формі.

В той же час, сьогодні ми спостерігаємо першу по-справжньому глобальну кризу, глибина й тривалість якого дотепер не зрозуміла.

В 1998 році за рахунок дуже твердих заходів у бюджетній і монетарній політиці нам вдалося локалізувати негативні наслідки, уникнути глибокої девальвації національної валюти. Принаймні, гривня девальвувала в значно меншому ступені, ніж рубль в Росії. Досить швидко, приблизно протягом 12 місяців, економіка почала рости.

Сьогодні ми дуже сильно залежимо від глобальних процесів. Тому сподіватися на несподівані подарунки ззовні я б не радив нікому. Для того, щоб обрати правильну стратегію роботи в нинішніх умовах, краще дотримуватися песимістичних і стриманих сценаріїв розвитку економіки. У кращу сторону прогноз і план завжди поправити легше.

Це перша відмінність, що повинна всіх насторожувати. Але є й друга, котра вселяє певний оптимізм.

Макроекономічні параметри української економіки в 1998 році були на порядок гірше, ніж ті, які ми досягли сьогодні. Навіть при можливому зниженні валового внутрішнього продукту.

Насамперед, я говорю про співвідношення державного боргу й ВВП, витрат держави на погашення й обслуговування своїх зовнішніх зобов'язань, а також розмірах золотовалютних резервів Національного банку.

Сьогодні ми маємо дійсно якісніші показники. Навіть за песимістичним сценарієм співвідношення держборгу до ВВП за підсумками цього року буде мінімум у три рази нижче, ніж десять років тому.

А всі платежі по зовнішньому боргу, які уряд повинен зробити цього року, майже у двадцять разів менше обсягу золотовалютних резервів НБУ.

Третя відмінність. Потрібно чесно визнати, що в 1998 році чітко була присутня злагоджено діюча вертикаль влади. Робота виконавчої влади була чітко зкоординована.

Безпрецедентне скорочення витрат держбюджету у вересні 1998 року було пропрацьовано указом президента Леоніда Кучми, який не побоявся взяти на себе цю відповідальність.

Які ризики настання дефолта України в 2009 році?

Сьогодні не існує ніяких серйозних підстав припускати, що Україні в найближчий рік або два загрожує суверенний дефолт. Навіть в умовах відсутності програми з Міжнародним валютним фондом.

Тому я б закликав всіх політиків дуже обережно висловлюватися з приводу дефолту.

Уряд свого часу гарантував борги НАК «Нафтогаз України» і «Укравтодору». Наскільки серйозним тягарем є гарантований борг?

Прямий державний борг істотно перевищує гарантований. Тому якщо держава буде стримано ставитися до надання нових державних гарантій, то вже існуючі зобов'язання не зроблять істотного впливу на загальне боргове суверенне навантаження.

Але це не означає, що ситуація безхмарна й, тим більше, райдужна. У структурі загального українського боргу існують ще дві інші групи позичальників, які нагромадили більші зобов'язання перед іноземними кредиторами.

До другої групи я б відніс державні компанії – такі, як «Нафтогаз України», «Укртелеком», «Укрзалізниця», «Укравтодор» і, можливо, інші. Обсяг кредитів, отриманих цими корпораціями, досить великий. Як правило, більшість з них не підкріплено державними гарантіями.

Навіть якщо всі ці борги будуть пред'явлені до погашення відповідно до графіків їхнього обслуговування, при наявності програми з МВФ Україні цілком під силу впоратися з цими боргами.

Але я не виключаю і вважаю за доцільне створення скоординованого урядом переговірного процесу з кредиторами державних корпорацій, щоб переконати їх у необхідності досягнення домовленості про певну реструктуризацію цих платежів.

Це необхідно для того, щоб уникнути зривів платежів, особливо за негарантованими державою позиками. А також переконати кредиторів, що при рівному підході до їх усіх і підтримці державних монополій з боку уряду, кредиторам набагато більш вигідно погодитися на перегляд і складання реалістичного плану обслуговування цих боргів.

Я думаю, в уряду є всі можливості створити такий орган або робочу групу.

Наскільки нам відомо, в 1998 році МВФ намагався організувати такі переговори.

В 1998 році МВФ висунув ідею, що криза вимагає зусиль не тільки з боку держав і міжнародних фінансових організацій в урегулюванні проблеми країн-боржників, але й з боку приватних кредиторів. Фонд назвав це burden sharing – умовно: поділ ноші між всіма кредиторами.

Ця ідея була озвучена, але країни самі проводили переговори з кредиторами. В тому числі і Україна. Протягом 1999-2001 року ми провели успішні переговори з Лондонським клубом – це приватні кредитори, і Паризьким клубом – суверенні кредитори.

Але, я підкреслю ще раз, то були переговори про суверенний борг. Сьогодні такої необхідності, на мою думку, немає.

Ви назвали дві групи боржників – Україну ф державні компанії з негарантованим боргом. Яка третя група?

Це приватні українські компанії, які нагромадили значні обсяги боргів. Я думаю, що тут ми можемо протягом найближчих двох-трьох років зштовхнутися з банкрутствами деяких з цих компаній, дефолтами приватних позичальників.

Уникнути цього процесу буде дуже важко. Але він не вплине на макроекономічний стан країни й на бюджетні показники. Як правило, у випадках дефолту приватного позичальника проблема вирішуєтсья шляхом зміни власника – повної або часткової.

Ми сьогодні у світі бачимо десятки, якщо не сотні, подібних випадків. Великі й малі приватні компанії в умовах загострення фінансової кризи й неприступності фінансових ресурсів проходять через цей процес.

Тому кожний з приватних позичальників сьогодні повинен бути готовий до такого розвитку подій, і шляхом переговорів переконати своїх кредиторів у тім, що він ефективний, і зможе виконати свої зобов'язання в погоджений строк. Я думаю, у найближчі місяці й роки така політика буде домінувати у світі.

Які рекомендації нинішньому уряду ви могли б дати в нинішній ситуації?

Не кваплячись, але обов'язково відновити програму співробітництва з Міжнародним валютним фондом, щоб одержати цього року мінімум два транші.

Створити робочу групу або єдиний орган, що допомагав би державним монополіям проводити скоординовану політику в переговорах із кредиторами. Таким чином, кредитори одержать максимально комфортні умови в ході переговорів.

Третя рекомендація – якнайшвидше відновити роботу банківської системи України.

І четверта – відновити роботу на двосторонньому рівні з урядами країн ОЕСР (Організація економічного співробітництва й розвитку – ред.) по фінансуванню проектів модернізації українських підприємств із використанням можливостей експортних кредитних агентств цих країн. Як державних, так і приватних.