Василь Горбаль: Погіршення економічної ситуації вже відбулося

Повернути довіру вкладників до банківської системи і депозити на рахунки можна, і навіть за достатньо короткий термін, впевнений Василь Горбаль. У нього є свій рецепт оздоровлення фінансової сфери, яким він поділився з інтернет-газетою «Сейчас».

Василь Михайлович, розкажіть про відносини «Укргазбанку» з Пенсійним фондом (ПФ). У перших числах березня банк позбавили права виплачувати пенсії, але 11 березня це право знову повернули. Чи пов'язані ці події з призначенням в банк куратора від НБУ?

Я впевнений, що це була реакція на куратора. Насправді куратор в «Укргазбанк» був призначений у зв'язку з збільшенням лімітів рефінансування. Але в пресі інформацію перекрутили – хтось назвав куратора наглядачем, хтось – тимчасовою адміністрацією. Після цього я зустрічався з керівником ПФ і з першим віце-прем'єром. І мені приємно, що фонд відновив співпрацю не тільки з нами, але і з «Промінвестбанком» та іншими фінансовими установами, які на якийсь час зникли з списку. Важливо, щоб надалі будь-які гілки влади не давали таких помилкових сигналів. Адже подібними діями ми закладаємо не тільки паніку серед населення, але і впевненість суспільства в тому, що інструмент тимчасових адміністрацій неефективний.

Національний банк зараз і сам переживає організаційні зміни. Кабмін скасував посаду свого представника в НБУ, і тепер НБУ самостійно проводитиме рефінансування. Яких результатів можна чекати від цих перестановок?

Думаю, рефінансування піде швидче. Адже в чому був негатив? В тому, що порядок узгодження розроблявся довго, на всі необхідні узгодження йшов майже місяць. Ще при обговоренні норми про введення представника Кабміну в НБУ я говорив, що достатньо буде інформувати уряд. Врешті-решт, ми до цього прийшли. А зараз було б добре попрацювати над самим інструментом рефінансування – з комерційних банків поступає багато скарг, що цей процес складний і не є інструментом ефективної підтримки банківського сектора.

Довіра вкладників до цього самого банківського сектора зараз стрімко падає, люди забирають свої внески. Чи є у Вас рецепт того, як можна повернути депозити?

Мені здається, що потрібно провести аналіз ситуації по кожному банку. Їх у нас не так багато, як в сусідній Росії. Ось і необхідно зібрати членів правління НБУ, менеджмент і акціонерів банків, представників економічного блоку уряду і поговорити по кожній фінустанові окремо. Якщо це банки з іноземним капіталом, ми повинні бути впевнені, що материнські контори їх не кинуть. Якщо це найбільші банки, повинна бути гарантія держави і механізм підтримки. Якщо це малі і середні банки, потрібно подумати, як їм можуть допомогти великі банки. Крім того, необхідно відібрати ліцензії у порушників валютообмінних операцій. І дуже важливо не концентрувати увагу вкладників на Фонді гарантування внесків як єдиному механізмі підтримки. Пригадаєте, які баталії були у Верховній Раді, коли різні депутати змагалися, хто запропонує більше в цей фонд. Тим самим вони сконцентрували увагу на тому, скільки у фонді коштів і що цих коштів недостатньо. Природно, вкладники побігли за своїми депозитами, тому що зрозуміли, що сподіватися на Фонд гарантування внесків не варто.

Але підтримка вкладника може бути іншою. Це може бути політичне рішення. Пішла ж держава на політичне рішення повернення внесків Ощадбанку СРСР.

А яким може бути інший механізм підтримки вкладника?

Можна закласти його в бюджеті. Джерелом гарантування внесків може бути рефінансування, рекапитализация банків. Потрібно пояснити кожному українцю, що це можливо.

Але ж часто кошти Нацбанку, які він направляв в комерційні банки для підтримки реального сектора економіки, фінустанови витрачали на валютні спекуляції. З цього приводу президент Асоціації українських банків Олександр Сугоняко сказав: «Якби банки не спекулювали, вони б і не вижили».

Найбільш вагомими аргументами активізації банків на валютному ринку було бажання утримати клієнта будь-якою ціною і підвищені потреби банків в придбанні валюти для власних потреб. Для політиків, які коментували ситуацію, це було не що інше, як валютні спекуляції. Звичайно, є недобросовісні гравці, вони завжди присутні. Але у більшості було розуміння того, що 2009 рік буде роком неприбуткової роботи, тому в третьому кварталі дохід від валютообмінних операцій займав вагоме місце в доходах комерційних банків.

Зараз ця тенденція зберігається?

Не думаю, що обмінні операції зараз є пріоритетним джерелом доходу банків.

Реальний сектор економіки практично позбавлений можливості отримати кредит. Тому стоїть будівництво, виробництво будматеріалів, інші сфери. Підприємцям і банкірам так і не вдається домовитися. Який вихід Ви бачите з цієї ситуації?

В умовах стрімкого відтоку коштів з банків говорити про повноцінне відновлення кредитування складно. В наявності тільки скорочення кредитування економіки. Якби держава на своєму рівні запропонувала національну програму підтримки вітчизняного виробника, це було б хорошою підмогою. Але тут завжди буде грунт для звинувачень в корупції. Цього бояться, тому така програма і не виноситься. В бік вітчизняного виробника не зробили ані кроку.

Зараз активно обговорюються домовленості з МВФ. Як ви вважаєте, всі ці перипетії впливають на внутрішній валютний ринок?

Вони чинять в першу чергу психологічний тиск. З'являються експерти з резонансними заявами, які трактують події в ту або іншу сторону, чим задають якісь курсового очікування. Зокрема, заявляють про відсутність золотовалютних резервів, малюють апокаліпсичні сценарії. Проте співпраця з МВФ буде продовжена, і в цьому немає сумнівів. Європа і світова спільнота зацікавлені в тому, щоб в Україні була стабільність.

Є думка, що Украина близька до дефолту...

Один дуже відомий політик – я не називатиму його імені – розповів мені недавно, що його помічники готують сценарій розвитку України в післядефолтний період. Це викликало у мене великий подив. Необхідно абстрагуватися від слова «дефолт» і працювати – як до дефолта, так і під час дефолта, і після дефолта. Хтось просто лякає нас, що якщо відбудеться дефолт, то все буде погано. Але погіршення економічної ситуації вже відбулося. Просто треба займатися методичною роботою з її поліпшення, а не шокувати публіку.