Леонід Кучма: Захід допоміг помаранчевим прийти до влади і помахав ручкою

У нинішній непростій ситуації в Україні, коли на фінансово-економічну кризу повною мірою накладається криза політична, коли протистояння по лінії Ющенка–Тимошенко увійшло до зони перемир'я, цікаво послухати людину, яка десять років була головою нашої держави.

 

Леонід Данилович, як би ви прокоментували заяву, зроблену Юлією Тимошенко в Парижі, що вона за будь-яких умов все одно буде президентом України? І чим, на ваш погляд, може закінчитися протистояння по лінії президент–прем'єр?

Я думаю, що багатьом нашим виборцям подобається впевненість Юлії Володимирівни в тому, що вона, не дивлячись ні на що, буде наступним президентом України. Тобто вона не була б таким впливовим політиком, якби постійно не демонструвала свою впевненість в перемозі. А хто буде наступним президентом, розсудить життя і економіка. Тим більше якщо вибори голови держави відбудуться строго відповідно до Конституції України, тобто в січні 2010 року. Але деяким політикам з зрозумілих причин хочеться провести їх достроково. І тут виникає питання: що дадуть українцям дострокові вибори? Адже суть не тільки в тому, хто буде президентом, а в співвідношенні політичних сил в парламенті.

Давайте умовно уявимо, що раптом завтра президентом стає Яценюк. Ви думаєте, що БЮТ і Партія регіонів дадуть йому нормально працювати? Я в цьому сумніваюся. Тому що на рівні найвищого законодавчого органу треба стільки приймати не зовсім, м'яко кажучи, популярних рішень, що зрушити ці дві головні політичні сили з місця буде абсолютно неможливо. А решта політичних сил їм підіграватиме – то одній, то іншій. У цьому наша найголовніша проблема. І якщо ми підемо на наступні парламентські вибори без змін у виборчому законодавстві, ми знову опинимося там же. Тому необхідно змусити парламент змінити виборчі закони.

Тільки так можна врятувати парламентаризм. У Верховну Раду повинні прийти професіональніші люди. Адже не можна ж порівняти нинішній парламент з тим, який був першим в незалежній Україні. Всі, хто тоді прийшов, сьогодні на політичній арені. А подивитеся на сьогоднішній парламент, і ви погодитеся зі мною, що його професійний рівень дуже низький. Тому потрібно місяця за два після президентських проводити нові парламентські вибори.

Як ви розцінили конфлікт навколо НАК «Нафтогаз України», коли співробітники СБУ в масках захопили будівлю компанії? І взагалі, що ви думаєте з приводу того, що вся країна стає заручником розбірок між президентом і прем'єром, пов'язаних з газовим питанням?

Це ще один знак непередбачуваності нашої влади в цілому. А якщо судити з політичної точки зору, то, на мій погляд, не дивлячись на недавні заклики нашого президента припинити до 1 липня говорити про президентські вибори, президентська кампанія вже почалася. Мені здається, що те, що відбувається навколо НАК «Нафтогаз» – з області політтехнологій. Ось скажіть будь ласка, «Альфа» починає штурмувати «Нафтогаз», а там вже 20 камер стоять всередині, і все це знімають. За 15 хвилин половина Верховної Ради вже в «Нафтогазі». Через декілька годин – рішення суду.

Такі події організовуються на сміх світовій спільноті. Хоча, і це зрозуміло, за цим стоять реальні економічні інтереси. І коли кожен б'є себе в груди і говорить, що він захищає національні інтереси, в це дуже слабо віриться. До речі, і Росія могла б зіграти позитивну роль у вирішенні цієї суперечки. Але для цього треба відкрито заявити, кому належить цей спірний газ. Чому Росії чітко не сказати, чий газ знаходиться в українських сховищах? Щоб не сперечалися наші володарі, потрібно сказати, що це газ «Росукренерго», «Нафтогазу», «Газпрому» або туркменський газ. Тоді б припинилася політична спекуляція.

Як ви думаєте, на що може піти Віктор Ющенко в конфлікті з Юлією Тимошенко? Чи можливі якісь екстраординарні дії, скажімо, введення прямого президентського правління або військового положення?

Мені здається, це з області фантастики. Для цього у президента немає ні підстав, ні можливості. Хоча я ж розумію, що деякі спроби з боку Президента і його Секретаріату, з боку Служби безпеки оголошувати, що Юлія Тимошенко зрадила національним інтересам, робляться. Але звинувачувати прем'єр-міністра в тому, що вона здала національні інтереси, в дійсно дуже тяжкому злочині, а потім взяти і «з'їхати» з цієї теми? Якщо вже не довели, то хоч би вибачитеся, як би важко це не було. Якщо ви, звичайно, розумієте відповідальність перед країною і перед світом. Ви можете собі уявити, якими очима він на нас дивиться? І без того пошана до наший країні нульова.

Звідси і всі наші біди. Адже сьогодні те, що відбувається з нашою економікою, – це не криза, а катастрофа. І найголовніше – нічого ж не робиться, щоб ослабити вплив цієї катастрофи. А дочекатися тієї ситуації, коли люди вийдуть на вулицю, чесно кажучи, думаю, нікому не хочеться. Якщо цим способом вирішувати політичні і економічні проблеми, то куди ж ми прийдемо? Ми вже одну революцію пережили. А я не раз говорив, що визнаю тільки одну революцію – науково-технічну. Скажіть, ось пройшли чотири роки – і результат в наявності. Так скільки ж можна людям локшину вішати на вуха? Коли наші люди почнуть розуміти, де біле, а де чорне, де правда, а де брехня? Ну, якщо люди не розумітимуть цього, то наступного разу з бюлетенями для голосування знову робитимуть помилку.

Леонід Данилович, як би ви зараз оцінили події кінця 2004 року?

Захід допоміг помаранчевим прийти до влади і помахав ручкою. І забув, що є така країна. Вони вирішили, що своє головне завдання – розвернути зовнішню політику України спиною до СНД і Росії – виконали. А далі – це вже справа тих політиків, яких вони тут поставили. Але виявилось, що ці політики не в змозі виконати обіцянки, які вони давали на Майдані і з високих трибун.

Одною з болісних тем для України і для вас особисто є «справа Гонгадзе». Як ви думаєте, чому, не дивлячись на численні обіцянки, воно до цих пір до кінця не розслідуване?

Крапка в цій справі буде поставлена тільки тоді, коли будуть названі замовники цієї справи, ті, хто за цим всім стоїть. Правда, деякі говорять, і мені це більше подобається, що, може, Гонгадзе живий. Я знаю, що ті народні депутати, які їздили до Німеччини і проводили експертизу частин тіла, знайденого в Київській області, говорили, що експертиза не підтвердила, що це тіло Гонгадзе. Є хоч одна зачіпка. Як би там не було, але зникнення журналіста, поза сумнівом, є політичною акцією. Дивіться самі. Людину, якщо його вбили, вбивають в одному місці, потім за день або два ховають у іншому місці, але так, щоб його обов'язково знайшли. Перш за все, потрібно відповісти на питання: кому це було вигідно? Кому було вигідно дискредитувати президента, який щойно був вибраний на другий термін?

У деяких людей вже виникає ностальгія за «часами Кучми». Вони говорять, що при вас жилося краще. Чи не збираєтеся знов брати участь в президентських виборах?

Людей можна зрозуміти. Що жилося краще – я в цьому не сумніваюся. Тоді дійсно була стабільність, впевненість в завтрашньому дні. А що стосується участі у виборах, то я і в 2004 році, і зараз говорю, що не збираюся бути президентом. Хоча на короткий термін я б їм став. Щоб подивитися на своїх колишніх опричників, перш за все. Скільки інфарктів було б! Тому що це українська хвороба: перш за все здавати тих, з ким ти довгі роки працював і за рахунок кого виліз на ту або іншу ступінь в державі. Давайте поживемо – побачимо.

А чи збираєтеся ви написати нові книги з роздумами про те, що відбувається в країні?

Є деякі ідеї і чернетки. Навіть назва вже є – «Український гамбіт». Хочу відразу сказати, що не збираюся писати мемуари. Якщо я про всіх писатиму те, що я про них знаю, багатьом просто не поздоровиться.