Щоб підняти гривню, заборонять кредити в доларах

Борисе Владиславовичу, останнім часом з'явилося чимало суперечливої інформації про зміну відношення іноземних материнських структур до «дочок» в Україні. Чи мінялася за останній час політика UniCredit Group відносно Укрсоцбанку?

Відразу скажу: жодних спеціальних рішень по Україні не було. Є певні зміни в стратегії групи по всій Центральній і Східній Європі. Вони відображають сьогоднішні реалії як загальносвітового, так і регіонального ринку. Зрозуміло, не може бути і мови про колишні темпи кредитної експансії, не буде відкриття нових точок. Введено режим максимальної економії витрат — поточних і капітальних. Йде централізоване фондування — ніхто його не відміняв і не змінював.

Що стосується конкретно Укрсоцбанку, то ми не плануємо фізичного збільшення кредитного портфеля наступного року. Напевно, в моновалютах буде навіть деяке зниження. А що стосується істерик з приводу виведення капіталу за межі України... Я спеціально поговорив з колегами з чотирьох найбільших «дочок» іноземних банків. Жодних значних виводів ресурсів з України не було. Практично єдиний варіант, коли валюта від нас вирушала до нерезидентів, — це випадки, коли материнські структури набували гривневих облігацій своїх «дочок». Був крупний вихід і з доларових облігацій: одна з найбільших українських корпорацій погашала публічну позику — євробонди на 480 млн. дол. Виплата відбувалася, зрозуміло ж, через купівлю долара за гривні. І ці покупки сформували значну частину попиту на валюту. Але це не банк, а клієнт виходив.

Справа в тому, що коли така крупна фінансова група, як UniCredit, починає десь розвертати або згортати свою діяльність, то діє раціонально. Тим паче, що розвиток бізнесу в Центральній і Східній Європі є стратегічним напрямом її діяльності. Від подібних стратегічних рішень так просто не відмовляються.

Прибуток UniСredit Group після оподаткування за дев'ять місяців цього року склав 3,4 млрд. євро. За результатами 2008 року очікується 5,4 млрд. євро. У жовтні проведено збільшення акціонерного капіталу на 3 млрд. євро. Крім того, прийнято рішення акціонерів не виплачувати дивіденди за підсумками поточного року, а практично повністю капіталізувати весь прибуток.

Однією з головних складових позитивного результату стало значне зростання бізнесу групи в Центральній та Східній Європі, прибуток якого в порівнянні з аналогічним торішнім періодом збільшився в півтора рази. Укрсоцбанк, до речі, тут виглядав не найгіршим чином: за дев'ять місяців 2008 років наш прибуток склав більше півмільярда гривень. Та й якщо подивитися на темпи девальвації валют в країнах ЦСЄ, то Україна нічим не виділяється. Думаю, якщо Росія зараз опустить курс до 40 руб./долл., то і там почнуться аналогічні процеси. Отже нічого особливого. У більшості наших сусідів ситуація набагато гірша.

На жаль, дуже часто інвестори-нерезиденти, які були в гривневих паперах і які зараз виходять, роблять це на тлі отакого «вселенського переляку». Вони готові придбати долар за сім, вісім, десять гривень — їм все одно, аби вийти. Але ж ці заявки потрапляють в систему, і це вже орієнтир. Це вже якісь ринкові котирування, і вони тягнуть за собою інші.
Зараз Нацбанк серйозно обговорює введення інституту маркетмейкеров — групи крупних банків, через які всі працюватимуть. Ці банки збиратимуть клієнтські заявки, частково зводячи їх і виводячи на межбанк лише залишок. З ними вже можна буде говорити, на мій погляд, дуже легко. І з їх клієнтами теж. Ти приніс мені заявку «8», а я не беру! При жорсткій позиції банківського співтовариства (наприклад, заявок по «8» ми не беремо, лише по «7») можна швидко відсіяти «панікерів».

Сьогодні можна і потрібно діяти не лише чисто економічно — необхідна певна адміністративна підтримка. Нацбанк в частково ручному режимі спокійно може відрегулювати ці проблеми.
Втім, я щиро вважаю, що хай і з труднощами, складнощами і нервами, але ми стабілізації практично досягли. Курс вже практично став. Дорожчий долар непотрібний нікому.
На ринку вже немає істерики «дай долар», коли були заявки на 500—700 млн., там стало набагато спокійніше. І надалі напруга слабішатиме.

Ви впевнені, що стався остаточний перелом тенденції?

При обмеженні доларового кредитування у нас сьогодні в дефіциті вже не долар, а гривня. Відповідно, зростають ціни на гривню. Ви знаєте і про ціни на «нічні» міжбанківські ресурси, які досягають 50—80% річних. Зростають, відповідно, ціни на кредити для кінцевого позичальника. І це сьогодні — гривня, гривня, гривня... А раз гривня, то це повинно адекватно відбитися в тому числі і на її курсовій ціні.

В принципі, останнім часом у нас в Укрсоцбанку навіть гривневі депозити почали помалу зростати. Чим це пояснюється? Думаю, народ сильно перенервував через курсу гривні. А зараз стало зрозуміло, що курс вже досяг певного кордону, мало хто зкидається купувати валюту — дорого.
Наш банк вже два тижні не виходив на міжбанківський ринок: заявки практично збалансовані. Міжбанківський ринок теж збалансувався. За об'єктивних причин сталося значне зниження експорту, але і імпорт істотно знизився, тому і у імпортерів немає особливого інтересу переплачувати за долар.

Сьогодні дуже важливо підтримати цю тенденцію, показавши населенню і бізнесу, що курс далі не падає. Адже якщо він далі не падає, людині, в якої залишилася гривня, безглуздо купувати долар.

Що ви скажете про підготовку заборони на валютне кредитування?

Мені здається, що в даних умовах це раціонально, хоча кредитування і так було обмежене антикризовою 319-м постановою.

У першому півріччі цього року дві третини кредитного навантаження брав на себе долар, а гривня виконувала в основному роль засобу внутрішнього платежу. Об'єктивно, якщо сьогодні банки втратять інтерес до долара як кредитного ресурсу, то як вони діятимуть на ринку? Вони зменшать ставки по доларових депозитах. Вони бігатимуть лише за гривнею. Це той чинник, який міняє баланс інтересів. Раз банку долар не дужепотрібний, то і різниця в ставках стане ще більша, а значить — і вклади при курсі, що стабілізувався, знову почнуть переводитися в гривню.
Але заборона валютного кредитування прийнятна лише як тимчасова міра: у кризових умовах необхідно змістити баланс інтересів. Тоді долар буде потрібний банку лише для того, щоб накопичити гроші для виконання якихось зовнішніх зобов'язань. Але, ще раз повторюся, тимчасово, потім її потрібно відміняти. Адже у нас грошова база зараз близько 175 млрд грн. Це гроші у населення, в касах банків і гроші на коррахунках банків в НБУ, тобто вся ліквідність, яка є взагалі в обороті. Більше 150 млрд з цієї суми — готівка, яка ніяк, окрім як засіб платежу, на економіку не працює.

Є узгоджені з МВФ «маяки» зростання грошової бази — 11% наступного року. Отже, з нинішніх 170—175 млрд. вона виросте максимум до 200 млрд. грн. Якщо гривня стає головним кредитним ресурсом, і доларова складова, на яку ще недавно доводилося 2/3 в кредитах, повністю зникає, для задоволення кредитних потреб економіки цієї суми об'єктивно надзвичайно мало. Гривня залишатиметься і супердефіцитною, і дуже дорогою. Яке там кредитування?
А ще сьогодні виникла парадоксальна ситуація: кожен окремий українець діє з певним раціоналізмом в свою користь, забираючи гроші з банку. А всі разом, забираючи гроші, гублять країну.

Ось і виходить, що до загальної кризи світової економіки, світового вжитку додається внутрішня криза, пов'язана з найгострішим дефіцитом грошей і згортанням розвитку всієї країни.
Проте, вихід є. Гроші, які сьогодні знаходяться на руках у населення, не працюють. Але як тільки все більша їх частина почне переходиьт в банки на депозити, це створюватиме додатковий ресурс для роботи. Банки будуть більше зацікавлені в залученні саме національної валюти, а не долара.

Як ви розцінюєте вимогу Нацбанку про невідкладну рекапитализации банків і негайну їх діагностику з цією метою?

Ця норма з'явилася як зобов'язання перед МВФ при отриманні кредиту. Стандартна норма. Як її використовують? Чи то це буде паличка, яка заганяє стадо в потрібну сторону, чи то буде дубина, яка по голові дасть, — подивимося.

Скажу лише, що здібність до саморегуляції і самовиживання в української економіки дуже висока. Ми всі пережили надзвичайно важкі часи. Це не Європа, де цілі покоління, навіть 50-річні, ніколи не знали серйозних криз. Більшість наших з такого нестатку виповзали, кров'ю, потом, важкою працею свої бізнеси створювали.

Бізнесу не вперше виживати. А ось населення в «кредитний рай» в 2004-го — першій половині 2008-го років попало вперше. Чесно кажучи, банкіри винні — це вони підсажували людей на цю голочку. І всі курсові ризики переклали на позичальників, у більшості з яких не було підстав не вірити главі Нацбанку, що долар повинен коштувати 3,50, 2,20 або навіть 1,80 гривень. А потім люди раптом побачили, як за пару тижнів гривня девальвує в півтора рази, ще й банки чи не в стільки ж разів підняли кредитні ставки по вже виданих позиках. Шок! І як тепер бути цим людям?

Тут, як завжди: перець-сіль — ні те, ні інше не зле, справа в кількості. Перше: чи можна було обійтися взагалі без корекції? Адже банки працюють як нафтопереробні заводи: є ціна на нафту на вході, на виході — ціна на бензин. Так і банк, ось ціна грошового потоку на вході, ось — ціна на виході.

Можете легко перевірити наші депозитні ставки. У травні в Укрсоцбанку максимальна ставка по термінових гривневих вкладах була 13,75% річних. Сьогодні двомісячний депозит ми залучаємо під 22%. В доларах у нас півроку тому максимальна ставка була 9%, сьогодні мінімальна — 10,5% річних.

На вході все нестримно подорожчало — банки дуже швидко зупинилися. Де брати гроші? У позичальника. У яких межах — інше питання. Я згоден з тим, що тут треба шукати деякий компроміс.

Те, що пропонував міністр фінансів Пінзеник, — частину клієнтської заборгованості реструктуризувати по курсу 5,05 грн./долл. — наскільки це реально?

Аби довести абсурдність цієї пропозиції, ми змоделювали ситуацію. Узяли гіпотетичний банк з активами в 10 млрд грн, капіталом в мільярд і структурою балансу, характерною в середньому для банківської системи. Так от, лише в результаті переоцінки пропонованої частини кредитного портфеля в гривню по курсу 5,05 банк фіксує збитки, які тут же виводять в мінус його капітал.
В результаті банк (а фактично — вся банківська система) автоматично припиняє своє існування і вмирає. Причому як за внутрішньоукраїнськими, так і по міжнародними стандартами фінансової звітності (МСФО). На нього тут же закриваються всі ліміти фінансування, він тут же потрапляє під технічний дефолт по всіх зовнішніх зобов'язаннях і так далі. Це повністю викреслює українське банківське співтовариство з міжнародного. Причому надовго. Це — аргентинський сценарій, який не треба повторювати.

Але ж проблему все-таки треба вирішувати. Ви щось пропонуєте натомість?

У нас на виході — документ, що пропонує позичальникам декілька варіантів. По-перше, тим, у кого звичайний кредит (тобто сума позики погашається рівними частинами плюс виплачуються відсотки на залишок боргу), пропонується перейти на аннуітетну схему, яка дає зниження первинних платежів.

Також пропонується подовжити терміни: додається до п'яти років, але загальний термін має не перевищувати 25 років. При подовженні терміну разовий платіж розбивається на більшу кількість періодів і таким чином зменшується.

Третій варіант — найважчий. Пропонується деякий термін, протягом якого виплачуються лише відсотки. Аби пережити найважчий курсовий період.

При жорсткій монетарній політиці, яку сповідає сьогодні Нацбанк, курс 7,50 для гривні є об'єктивно низьким. І я впевнений, що в середньостроковій перспективі гривня зміцниться. Вона зміцниться вже в найближчі декілька місяців — приблизно до 7 грн../долл., але має перспективу зміцнюватися і далі. Як тільки експорт налагодиться, знову піде приплив валюти, який буде тиснути до ревальвації. Тому ми готові, якщо буде потрібно, дати якісь канікули, коли позичальник платитиме лише відсотки...

А як бути зі ставками?

У чому одна з головних наших специфічних, але об'єктивних складнощів? Якщо я — металургійний завод, який зараз збитковий, але при цьому завантажений роботою, то ця збитковість може достатньо довго залишатися некритичною. Для контрагентів металургів взагалі немає різниці — їм плювати, збиткові вони чи ні. Вони вантажать метал? Вантажать. Їм платять — проблеми немає.
Для банку ж його балансові показники можуть бути смертельними. Погіршала оцінка якості активів — необхідно додаткові резерви під кредитний портфель формувати. При цьому ти навіть гроші реальні не віддав — зробив це на папері. Але відняв цю суму з капіталу і якщо вийшов за межі, порушив нормативи — відразу встає питання: необхідна рекапитализация, давайте гроші. Якщо доводиться формувати дуже великі резерви, капітал може стати негативним, і банк взагалі не може працювати.

Як вмирали американські банки? Вони ж вмирали не тому, що у них раптом не залишалося на рахунку грошей. Вони вийшли на банкрутство, коли за підсумками кварталу у них вийшов мінусовий капітал. А це все. Якби їх не чіпав регулювальник, вони б і далі працювали. Перебільшую, звісно д, але не дуже.

Оскільки банк знаходиться під жорсткими регулятивними вимогами, йому потрібний капітал. Як тільки погіршується ситуація, доводиться формувати більше резервів, які з'їдають капітал, а значить, потрібно більше десь заробляти, щоб не впасти. Це, до речі, теж один з чинників тиску на курс.

Але безвихідних ситуацій не буває. І, безперечно, банкам і клієнтам доведеться шукати якийсь компроміс. Давайте домовлятися!