Віктор Говоруха: «Інформаційна війна проти України буде вестися поки режим Путіна буде існувати. Нам варто це усвідомити»
Проти України вже давно йде інформаційна війна зі сторони Росії. Які її риси, на вашу димку, є визначальними?
Інформаційна війна проти України розпочалась 3 січня 1992 року, коли напередодні було прийнято рішення про розподіл військових сил Радянського Союзу в пропорційному відношенні. З того часу інформаційна війна проти України не припинялася. Але якщо при Єльцині вона проводилась епізодично, то з приходом Путіна до влади 2000 року відбулося загострення ситуації. Через місяць він почав змінювати концепцію національної безпеки Росії, військову доктрину і фактично затвердив концепцію інформаційної війни проти України. І наша держава одразу відчула на собі цей інформаційний тиск. Наприклад, перша інформаційна атака з боку Путіна була пов’язана з українським островом Тузла. Тоді почали звучати заклики що це ісконна російська земля. Проте при тій владі, при тих керівниках фактично не було ніякого опору цьому тиску. Я вже не кажу про Януковича, який фактично був маріонеткою Кремля. При ньому ніякої протидії інформаційній війні і бути не могло.
Взагалі, починаючи ще з другої половини ХХ століття, без інформаційної війни не проходять жодні воєнні дії. До цього розглядалися тільки 3 аспекти війни – політичний, дипломатичний і, власне, військовий. Але в наш час до них потрібно добавити ще й інформаційний. Тепер першою жертвою стає правда. На сьогоднішній день великий вплив на свідомість пересічних громадян чинить телебачення. Хоча інтернет як джерело інформації стає все більш впливовим.
Які наслідки цієї інформаційної війни? Яким чином можна їй протистояти?
Сьогодні під час війни зовсім не обов’язково захоплювати територію іншої країни, вводячи туди свої війська, руйнуючи економіку, інфраструктуру та фізично знищуючи її громадян. Адже можна, формуючи громадську думку інформаційними засобами, повалити уряд будь-якої держави та підпорядкувати її собі. Тому інформаційний аспект війни набуває навіть більшого значення, ніж військові дії. Ми бачимо, що сьогодні відбувається в Україні. Як декілька років готувалися агресія Росії в Криму, експансія та подальша анексія нашої території. Події, як зараз відбуваються на Сході, які мали розвиток в Одесі вказують на те, що Україна програє інформаційну війну. Колись за часів холодної війни Радянський Союз мав підготовлених фахівців та потужні засоби для її ведення. Проте після розпаду всі методики, технології та засоби ідеологічної війни були успадковані Росією. Україна, нажаль, не створювала відповідні структури та не виділяла кошти для того, щоб здійснювати інформаційну протидію. Тому сьогодні ми пожинаємо оці плоди.
Інформаційна війна проти України буде вестися поки режим Путіна буде існувати. Нам варто це усвідомити. Нам необхідно виділяти кошти та мати відповідних фахівців задля протидії інформаційному впливу. При чому мова йде не тільки про формування громадської думки всередині нашої країни. Повинна проводитися державна політика, яка б забезпечила інформаційну безпеку, в тому числі і на дипломатичному рівні. Тому що багатьма державами світу Україна сприймається як щось подібне до Росії, але трішечки інакше. Хоча після двох Майданів нас почали розрізняти і доходити до думки, що Україна – не Росія. При цьому російська влада постійно виділяє кошти на створення засобів масової інформації та інформагентств, які формують імідж Росії так, які їм це до вподоби.
На даний час по Луганській та Донецькій областях розгортається АТО. Як ви оцінюєте її хід? Якими будуть ваші прогнози стосовно її кінцевого результату?
До президентських виборів ми були свідками того, що АТО проводилась дуже мляво, дуже слабко. Тоді на кордоні з Росією були створені всі умови для того щоб, сепаратисти і терористи могли наростити потужну військову силу. Вони добре озброєні не тільки сучасною стрілецькою зброєю, а й засобами протитанкової та протиповітряної оборони. В них є велика кількість боєприпасів. Кожен день ми спостерігаємо, що через кордон автомобілями постачаються боєприпаси, озброєння, різного роду керівники від чеченського ескадрону смерті Кадирова, ветерани чеченських та афганських війн, яким платять великі гроші, щоб туди заманити. Наша армія під час АТО виглядала дуже блідо на фоні цього агресивного наступу з боку Росії.
При чому російські війська фактично підпирали наш кордон. Цим вони деморалізували як українських прикордонників, так і підрозділи, які брали участь в АТО. Ми не мали достатньої кількості командирів різних рівнів – від тактичного до оперативного. В нас в Міноборони багато генералів, які не мають дозволу проводити навчання підрозділів з бойовою стрільбою, щоб розвивати свої навички. Наша броне- та авіатехніка, засоби зв’язку є дуже застарілими. Тому ефективності тих заходів, які проводились на Донбасі, ми не бачили. Це розчаровувало громадян України та навіювало невпевненість нашим військовослужбовцям. Звідти жертви, яких можна було уникнути.
На мою думку, як військового фахівця, в захоплених терористами містах потрібно організувати коридори, через які цивільні люди могли б їх покинули. Щоб вони забрали дітей, документи, необхідні речі та просто вийшли. Між іншим, так чинила російська армія та її внутрішні війська в Чечні та Дагестані. В таких випадках місцевому населенню об’являють, що вони повинні покинути населені пункти. А потім проводять жорстку зачистку зі застосуванням тяжкого озброєння, артилерії, засобів залпового вогню та авіації. Вражати сепаратистів потрібно, не вступаючи з ними в безпосередній контакт. Так можна уникнути жертв з нашого боку. Я розумію, що таким чином буде знищено чимало будівель, споруд, промислових об’єктів та транспортну комунікацію. Але нічого не вдієш. Адже та громадянська війна, яка зараз ведеться на Сході нашої країни, може тягнутися роками. А цього нам не потрібно. Треба швидше поставити на цьому крапку та знищити сепаратистів та терористів. Якщо в одному з тих міст відбудеться така операція, то ці терористи самі розбіжаться. Будуть навипередки тікати через кордон і до Росії.
Чи можливе розгортання донбаського сценарію в інших областях України? Зокрема, в Харкові?
Ні. Нехай в Харкові знайдеться біля трьох тисяч російських екстремістів, але Донбас вже показав, що дії з їхньої сторони будуть рішуче припинятися. Незважаючи на те, що аваковський ставленик Балута є людиною безвольною та нездатною керувати. Але яким би не був наш губернатор та його виконавці, ніхто не дозволить, щоб у Харкові хтось щось захоплював. Ми вже це пережили в березні, коли сюди приїжджали туристи Путіна. Вони за великі гроші керували тут всіма цими заворушеннями. Сьогодні ми трішечки чомусь навчилися. Я думаю, що і збройні сили, і Міністерство внутрішніх справ, і керівництво силових структур не допустять щоб, у Харкові, Запоріжжі, Миколаєві чи Херсоні трапилось щось подібне.
