Олег Перегон: «Якщо перевіряти інформацію, то вона може виявитися протилежною тій брехні, яка розповсюджується мережею»
Розкажіть, будь ласка, яку роль відіграє інтернет в сьогоднішній інформаційній війні?
Інтернет мобілізує лишень невеличку частину суспільства. Тільки 10 відсотків населення може піддатися на провокації в мережі. Проте навіть цього достатньо, щоб вчинити бешкет в такому місті, як Харків. Наприклад, написавши, що сьогодні Правий Сектор, «бєндєровци» чи ще хтось йде по вулиці і хапає людей. І десятки людей повірять в це і вийдуть зі своїх домівок. А біля них згодом збереться сотня зівак, що якраз потрібно для картинки на російському телебаченні. Тобто, саме телебачення на сьогоднішній день є масовим дезінформатором, а інтернет – тільки підручним способом одурманення людей. Це не головний, а допоміжний спосіб дезінформації
Зараз йде дуже багато дезінформації. Наприклад, з'явилися повідомлення, що в Україні вводяться нові гроші. Ця інформація розповсюджувалася для того, щоб українці перестали довіряти своїй валюті. Щоб в нас з’явився острах, що завтра ми втратимо всі гроші. Зараз йде нагнітання ситуації в країні. Наприклад, фотографія дитини, яку вбили дев’ять років тому в Індонезії, видають за зроблену в Україні. Кілька років тому на кордоні з Дагестаном танк розчавив автівку. Тепер під тими кадрами стверджується, що це українські військові давлять машини. Спочатку подібна інформація з'являється в інтернеті, а потім вона йде на телебачення та в газети, які її не перевіряють. Йде дуже багато дезінформації, яка спрямована на те, щоб люди не довіряли своїй країні, своїм друзям та сусідам. Щоб в них виникла думка: «А мабуть це правда?». Коли десять раз скажуть, що українські військові, які насправді їх захищають, займаються чимось зовсім протилежним, то люди, які не мають власного стрижня, почнуть вагатися: «Може все не так? А може все ось так?». Інформаційна війна спрямована саме на це.
Чи не могли б ви ще пригадати приклади відвертої провокації та дезінформації, які поширювалися інтернетом?
Що стосується дезінформації, то будь ласка: «Скіфське золото вивіз Яценюк». А скіфського золота він взагалі не вивозив. Взагалі, ніхто нічого не вивозив. Але таке було написано. Чи «Україна переходить на латиницю». А кирилицю забороняють. Той, хто це придумав – просто йолоп. Адже кирилиця розроблялася для нас. Це наш споконвічний шрифт. Ще запускалася інформація згідно якій солдата, в якого під час інавгурації впала гвинтівка, президент направив на передову в Донецьк. А нічого подібного не було. Зараз дуже багато пускається різноманітних чуток і пліток. Але одне діло, коли їх переповідає бабця своїй сусідці по під'їзду. Це нормальне явище. Інша справа, коли відверта дезінформація потрапляє в інтернет, телебачення чи радіо. Це вже ганебно. На мій погляд, злочинців, які маскуються під журналістів, потрібно просто бойкотувати. Щоб їх не тільки не друкували, але й взагалі сприймали не як журналістів, а як сепаратистів. Бо інакше нас ніхто поважати не буде. Ми повинні вміти відрізняти, хто є журналістом, а хто – інформаційним кілером.
Яку роль в інформаційній війні відіграють інтернет-тролі? Що вони отримують за свою «роботу»?
Інтернет-тролі – це взагалі тупикова гілка, на яку чомусь зробили ставки марнотрати Януковича. Бо хто такий інтернет-троль? Це людина, яка за гроші на інтернет-сайтах пише якусь нісенітницю по вже надрукованим шаблонам. Я, як модератор екологічного сайту, з подібним явищем стикався неодноразовою. Коли на цілком нейтральну тему, наприклад, про охорону лісів чи посадку дерев, хтось починає писати що українці погані. Чи навпаки – що росіяни погані. А потім дивишся і бачиш, що ця людина сидить у Вороніжі. Виникає таке питання: якщо ти живеш у Вороніжі, то чому для тебе росіяни погані? А це ж сіяння міжнаціональної ворожнечі. Дуже схоже на те, що подібні пости спрямовані на дестабілізацію суспільства. Щоб у читача виникло враження, що більшість людей на сайті просто ненормальні. Що всі один одного ненавидять.
На сьогоднішні день навіть форуми відживають своє саме через тролів. Ресурсам, де можна висловлюватися анонімно, вже не довіряють. Інтернет-користувачі все частіше переходять до персоніфікованих мереж спілкування. Коли ти спілкуєшся з «Іваном», то знаєш, хто він такий. А коли бачиш в людини підпис «Пірат» замість її справжнього імені – то їй вже не довіряєш. Тролізм змінив ставлення багатьох інтернет-користувачів до спілкування в мережі. Тролі самі знищили свій вплив. На сьогоднішній день це вже не засіб пропаганди. Хоча тролі продовжують діяти. Мабуть, комусь гроші нікуди дівати.
Як можна протистояти інформаційній війні? Що потрібно робити аби не піддатися на провокації?
Перш за все, необхідно критично ставитися до знайденої інформації. Наприклад, людина може прочитати повідомлення, яке її потім шокує. В цьому випадку я рекомендую двічі чи тричі перевірити його на достовірність. Є дуже прості засоби перевірки: можна взяти фразу, яка найбільш точно ілюструє це повідомлення, і «вбити» її в пошуковику в лапках. Так можна перевірити весь шлях цієї інформації: звідки вона з'явилася, хто її передрукував і, взагалі, звідки ноги ростуть. Після цього все стає зрозумілим: хто її вигадав і навіщо. Так само слід поступати з фотографіями. Наприклад, на певному сайті публікується фото зі заголовком «українці вибили жінку». А коли пошукаєш її в «Гуглі», то виявиться, що фотографія була зроблена в Індонезії позаминулого року і ніякого відношення до України вона не має. Якщо перевіряти інформацію, то вона може виявитися протилежною тій брехні, яка розповсюджується мережею.
Наприклад, був в мене був такий випадок: ми з другом йшли біля зупинки трамваю . Бачимо біжить жінка, а за нею – два чоловіки. Один її так схватив, що зірвав верхній одяг. Інший її в цей час сфотографував. Ми їм одразу ж зробили зауваження: «Що ви робите? Як можна так з жінкою поступати?». А до нас підходить міліція і просить розповісти все, що ми бачили. Ми тоді сказали, що на цю жінку напали два йолопи. Один її роздяг, а інший – сфотографував. А вони нам «Господи, що ви таке кажете?». Як виявилось, ця жінка була злочинницею, яка обікрала чимало харків’ян. Вона чинила опір при затриманні, а ці чоловіки намагалися не дати їй втекти. А те, що ми побачили, було лишень частиною дійсності. Ми цей випадок трактували не так, як це є насправді. Цим часто користуються ЗМІ, які розповсюджують дезінформацію. Наприклад, вони можуть вилучити частину відео, де показано, як певні особи сперечаються за гроші. Таке вже було. Але якщо подивитися повне відео, то виявиться, що ці люди сперечаються, як дати гроші на благодійність, а не як їх забрати. Тому інформацію слід ретельно перевіряти.
