Станіслав Ніколенко: «Справа дійшла до повномасштабної війни, яка просто ведеться незвичними способами – не кадровою армією, а найманцями»
Очевидно, що зараз ми маємо справу з україно-російською війною. Яке її підґрунтя? Чи можна було б її уникнути?
Підґрунтя цієї війни криється в ідеології, яка зараз панує на теренах Росії. Це намагання за будь-яку ціну переосмислити історію і повернути її назад. Тобто спробувати відродити Російську Імперію в тих кордонах, в яких вона існувала, скажімо, до розпаду Радянського Союзу. Путін просто скористався найболючішим для країни моментом. Коли втік Янукович, країна фактично опинилася в законодавчому вакуумі. І цей момент використала Росія для дестабілізації ситуації в Криму, а далі – в Луганську та Донецьку. Ми знаємо, що і в Харкові були намагання дестабілізувати ситуацію. Зараз їм вдалося закріпитися в Луганську та Донецьку. Вже справа дійшла не просто до холодної війни чи ще якогось протистояння, а до повномасштабної війни, яка просто ведеться незвичними способами – не кадровою армією, а найманцями. При чому з використанням тієї самої зброї, яка стоїть зараз на озброєнні Російської Федерації.
Як мала б діяти українська влада, щоб не здати Крим та Донбас?
Шанс не здати Крим та Донбас був у перший день. Хоча ми розуміємо, що тоді в Міністерстві оборони та різного роду силових структурах сиділи люди Януковича. Тому влада і чисельно, і технічно не могла виконати свої завдання із захисту тих регіонів. Коли захоплювалася Верховна Рада Криму, тоді було достатньо просто 30-40 більш-менш відданих людей зі спецпідрозділу, щоб вгамувати ситуацію. Достатньо було десь 2-3 доби, щоб припинити це в самому зародку. А вже коли почався перехід на той бік міліції та військовослужбовців, блокування наших моряків, то ситуація погіршилась настільки, що штаб збройних сил на той момент не міг би зібрати потрібну кількість ні військовослужбовців, ні командирів.
Які ваші прогнози стосовно АТО? Чим, на вашу думку, це все закінчиться?
На мою думку, АТО себе вичерпало. Адже це, скажімо так, намагання пристосувати під нинішнє законодавство, яке є мирним, використання збройних сил всередині України. Тобто з приведенням військового стану на території Донецької та Луганської областей АТО закінчиться і буде повномасштабна військова операція. Цим має займатися штаб військових сил України. Але повинні бути відповідальні люди, щоб ми могли знати, хто чим керує. Які б відповідали або за свої геройські вчинки, або за свої прорахунки. Адже на сьогодні всі прорахунки, які були допущені, не є персоналізованими. Тобто не існує людини, яка могла б чітко визначити особу, скажімо, відповідальну за те, що збили гелікоптер з нашими солдатами. А за це хтось має нести відповідальність. А саме АТО завершиться з початком знищення тих бандформувань. І чим скоріше це станеться, тим скоріше стабілізується ситуація.
Як ви вважаєте, чи достатньо захищений Харків від можливого вторгнення російських найманців?
Харків зовсім не захищений. Враховуючи те, що це потенційно тилове місто проведення АТО, тут повинні діяти ті ж самі закони військового часу. В Харкові також можливі такі речі, як часткова мобілізація. А далі – побудова укріпних районів, блокпостів та певних інфраструктур, які в першу чергу повинні забезпечити фронт. Це розгортання польових санчастин, адже десь потрібно розміщувати поранених. Також буде потрібно кудись дівати полонених. А така ситуація станеться найближчим часом. До трьох тисяч терористів буде захоплено. І їх потрібно буде десь розміщувати. Харків – це ж прифронтова зона. Тут велика кількість військових училищ, авіа- та військових заводів, які потрібно посилено охороняти. Сюди повинні бути введені додаткові військові частини. Безпека населення та дії армії завжди залежали від того, як організовано сполучення та отримання ресурсів від тилових структур. Сьогодні це йде або через Харків, або через Дніпропетровськ. Це ж не просто так терористи підірвали залізничну колію в Харківській області. Вони так намагаються унеможливити постачання української армії. Вони також хочуть посіяти паніку серед населення, вселити в них невпевненість у власній захищеності.
Як ви думаєте, яким чином цивільне населення може зараз покращити ситуацію в країні?
По-перше, виявляти власну громадянськупозицію. Ми знаємо, що в Харкові достатньо людей, які збирають кошти, розповсюджують пресу чи роздають листівки. Також демонстрація власної громадянської позиції може полягати у виявленні нетерпимості до проявів неповаги до власної держави та української армії, до проведення антиукраїнських акцій. На даний момент наша армія не має найнеобхіднішого. Адже бюджет розрахований на армію мирного часу, яка існувала до того, як розпочалися бойові дії. Не вистачає коштів для людей, які опинилися в зоні протистояння, на забезпечення їх їжею, обмундируванням та засобами захисту. Тому люди можуть збирати кошти та відправляти посилки для тих людей, які перебувають на передовій.
Що ще? Можна хоча б не ставати на заваді органам влади, коли проходять необхідні зміни в дислокації військ. Для мене було дивним, коли харківський батальйон відправляли на Ізюм і біля адміністрації відбулося мало не блокування. Люди питали, чого батальйон відправили без підготовки та обмундирування. Вони повинні зрозуміти, що всі підготовлені люди вже там. При цьому навіть серед військових там немає ветеранів, які були в зоні бойових дій і вміють користуватися всіма видами зброї. Громадянин, який отримав зброю та уніформу, вже захисник і його після 2-3 тижнів підготовки можна відправляти на передову. У нас немає іншого шляху. Захист батьківщини – це наш конституційний обов’язок.
Україна наразі програла інформаційну війну на Донбасі. А чи програла вона її в Харкові?
Україна не програла інформаційну війну. Україна її тільки розпочинає. Тому що за часів президентства Кучми та Януковича влада вела антиукраїнську пропаганду. Вона разом з російськими ЗМІ формувала в людей незрозуміле ставлення до української держави та її історії. Через це існував єдиний інформаційний простір, який підтримував в людях совковість та антипатріотичність. Тільки окремі громадські організації через незалежні сайти та засоби інформації намагалися доносити іншу думку. Ми знаємо, як у Харкові ліквідовували незалежні ЗМІ. Це якраз ішла інформаційна війна проти України. Тільки зараз наша країна почала на неї відповідати і розповідати через ЗМІ про те, що існує інша Україна.
А Донецьк і Луганськ – це просто ті вотчини, де найбільш сильно та агресивно викорчовували все, що було українським. Партія Регіонів свого часу зробила з них такий собі плацдарм, де вона черпала людей та ресурси. Тому найбільша ефективність усіх її потуг якраз припадала на ці регіони. І на Крим у тому числі. Розумієте, це питання - чому Україна не хоче чути Донбас - просто смішне. Адже сам Донбас ніколи не чув Україну, не прислухався до неї і в більшості ворожо ставився до будь-яких патріотичних проявів. Я не кажу про все населення. Я маю на увазі перш за все чиновницьку номенклатуру. Такі люди є невиліковними совками. Але це, як правило, люди похилого віку, які вже не в змозі перебудувати свій світогляд. А молодь вже по-іншому дивиться на минуле. Вона не вважає Радянський Союз втіленням певного ідеалу. Вона розуміє, що це все фікція та пропаганда.
