«Фільтраційні табори». Як зустрічають біженців
З десяток палаток у місті Сватово Луганскької області розбиті на березі річки Красна. Їх встановили ще в липні. Це – «транзитний табір для переселенців». Це місце, яке обросло легендами від тих, хто насправді тут ніколи не бував. Саме такий табір за їх передбачаннями – «фільтраційний».
Знайти табір у Сватовому дуже легко. Я приїжджаю потягом з Харкова, на платформі стоять рятувальники – вони готуються відправити перселенців безкоштовним рейсом. Трохи ховаюсь у натовпі, а далі підходжу до одного з МНС-ників.
- Чула, у вас тут табір є?..
Мені одразу ж пропонують підкинути до наметового місткечка. Погоджуюсь.
- Зараз в таборі майже немає людей, - розповідає мені дорогою головний МНС-ник міста Сватове Іван Борзило. – Наша головна задача – зустріти, нагодувати, записати й відправити далі – до Києва, Харкова чи інших міст.
Підїжджаємо до табору. Наметове містечко складається з декількох частин. Справа – намети для адміністративного відділу та власне рятувальників. Вони тут чергують цілодобово. Зліва – десять «спальних» палаток. В них може жити 200 чоловік, а за необхідності можна розширити табір і до 400 місць, розпровідають МНС-ники. Проте напоготові тримають лише три-чотири намети – у таборі ночувати залишалсь не більше сотні переселенців.
Постійних мешканців у наметовому містечку немає. Єдиний, хто ночував декілька ночей тут – луганчанин Олександр. Він уже знайшов роботу в місті, а дати житло йому пообіцяли в міськраді. Сам чоловік ховається від камери. Тим часом нас кличуть їсти.
За «житловим сенктором» - їдальня і власне польова кухня. Повар дядько Володя наливає в тарілки запашний суп. На столі стоїть сало, а дядько напівсуворо попереджає: «Хто суп не з’їсть, другого не отримає». А на друге в нас – картопля з м’ясом, салат, а ще буде чай…
У нас в «містечку» все є – запевняють МНС-ники: і їдальня, і ліжка, і душ свій.
Є ще окремий «кабінет» - палатка, в якій переселенців реєструють – записують до списків, і за можливості підбираютьїм житло в тому чи іншому місті. В Сватовому переважно вже все зайнято, тож приїждих поселили в районі – нещодавно знайшли 12 хат, у яких вже давно ніхто не живе. Важко з житлом і в Харквоі та Києві, кажуть рятувальники. Ці міста переселнців приймали в першу чергу.
Ще один намет – для медиків. Тут приймає лікар, який приїжджає на виклик у разі необхідності. А ще – дві дівчини-психологи. Обидві – з Луганську.
- Як починався наш робочий день? Ми поплачемо, а далі йдемо працювати…
Оксана та Катерина зараз у безпеці, проте вони вимушені були залишити сім’ю та батьків у Луганську. Тож вони як ніхто розуміють, як треба говорити із приїжджими, їхніми земляками. А ще дівчата через ігри «повертають до життя» дітей.
Ось, наприклад, Олю із Серебрянки. Вона разом із батьками і п’ятьма братчиками та сестричками вирвалась із рідного села, оточеного терористами та армією. Всю дорогу на блок-постах запитувала в мами: «Стрелять?..» і одразу ховала голову. Оля велика бешкетниця, проте від ляку мала навіть говорити перестала. А після дня, проведеного із Катериною та Оксаною, Оля почала бавитись і посміхатись.
Мама Олі, Ірина, каже,що вони в таборі не хочуть залишатись – поїдуть в гості до сестри.
- А як Ви цей табір знайшли? Як наважились сюди приїхати? Адже люди подейкують про «фільтраційні табори»… - наважуюсь запитати я.
- Жінка сміється:
- - Ну які ж вони «фільтраційні»? Зустріли нас МНС-ники по дорозі, привезли, нагодували! Відпочинемо тут, і поїдем далі…
Більше фото із табору для переселенців у місті Сватове дивіться у фоторепортажі "Справжньої Варти".
