Суспільна термодинаміка
Походжає такий новоявлений начальник котельні навколо блискучого казана і згорда промовляє: «Дивлюсь я на вас та й думаю: ну і дураки ж ви усі!» Далі намічається план дій з огляду на сумний досвід попередників.
От йолопи: не змогли ситуацію під контролем утримати! Зараз ми це зробимо… Отутечки на манометрі, який вимірює соціальний тиск, — краще заблокувати стрілку, щоб не дратувала персонал. Отой термометр, що показує температуру суспільних настроїв, — можна завісити ганчіркою, щоб не відволікав від роботи. Осьде запобіжний клапан — кажуть, для скидання надмірного тиску через освіту, науку, культуру, національну пам’ять та всіляку іншу духовність… А нащо він тут узагалі здався? У бюджеті котельні немає зайвих коштів його утримувати.
Ех, конструктори недолугі! Затялися на контрольно-вимірювальних приладах, на датчиках-сигналізаторах-запобіжниках та інших різних цяцьках-ляльках. А ми люди прості, і ментальність у нас зовсім інакша: отут болти зацурпелимо дебеліші, гайки затягнемо тугіше.
Що ще?.. Ну так: зверху кришку треба накласти масивнішу, сісти самому на неї — для надійності, бо ж навкруги немає путніх, нікому нічого не можна до кінця довірити.
Нібито все так? Годиться! Можна запускати…
…Потім, коли воно все як шандарахне!..
…Проводжаючи очима політ кришки, що здавалася незрушною, комусь ще вдасться розчути з піднебесся останню фразу: «Ситуація під контро-о-олем!..» А запізнілий вигук: «Готовий до діало-о-огу!..» — полине вже у космос.
…Чомусь не жаль тих «президентів котелень», чи то пак «громадян начальників держав», які вже встигли залетіти у вирій. Не варт переживати і за тих їхніх дружків, які особисто в руки кожному «на щастя-на долю, на довге правління» подавали й подають по масивній кришці: хитріші зроду, вони здебільшого завчасно кидаються врозтіч.
Насправді шкода невинних та порядних людей, котрі і впливу на процеси бувають позбавлені, і відскочити, власне, не мають куди, і розвалини потім змушені розбирати…
І що ж далі? Знову з’являється кандидат у «громадяни начальники» — походжає собі по руїнах, чухає потилицю та промовляє: «Дивлюсь я на вас та й думаю: ну і дураки ж ви усі! А дайте-но я спробую: от у мене все вийде!..»
Звісно, попередники виявилися слабаками: не втримали ситуацію під контролем. Не додумалися, що перш за все фізиків заучених треба було добряче нагнути прокуратурою.
Ану, де тут такий конституційний суд, який скасовує закони термодинаміки?..
