Путінські погрози
По-перше, зауваження Путіна мають бути сприйняті як серйозна ядерна загроза. В 4 пункті Будапештського меморандуму від 1994 р. від держав-підписантів, таких як США, Великобританія, Франція та Китай, вимагається "домагатися негайних дій Ради Безпеки Організації Об'єднаних Націй з надання допомоги Україні як державі, що не володіє ядерною зброєю... якщо Україна стане жертвою акту агресії або об'єктом погрози агресією з використанням ядерної зброї". Питання агресії Росії проти України було предметом декількох сесій Ради Безпеки ООН починаючи з лютого цього року. Однак за дебатами повинні йти конкретні прохання про дію Ради Безпеки ООН, і прохати про це має не Україна, а чотири постійні члени Ради, троє з яких можуть відразу вдатися до виконання цих дій, навіть якщо Китай не дотримається своїх зобов'язань.
По-друге, санкції, як особисті - відносно членів путінського режиму - так і галузеві, котрі впливають на російську економіку, виявилися ефективними. Тим не менш, вони не змогли втримати диктатора, який, мабуть, мислить ірраціонально, втратив чуйність до незручностей та страждань інших, навіть якщо це його власні люди. Це не виняток для російських диктаторів. Сталін не хотів улаштувати обмін полоненими навіть для свого власного сина, а радянський солдат був для Сталіна лише гарматним м'ясом. Тим не менш Сталін страшенно, до параної, переймався своєю особистою безпекою і благополуччям. Санкції мають бути спрямовані проти Путіна особисто та членів його сім'ї - за умови, що Путін більш прихильно ставиться до своїх дітей, ніж Сталін. Обмеження на в'їзд до Європи і / або США створять незручності найближчим родичам Путіна. Заморожування активів, безумовно, матиме вплив. Процес повинен починатися символічно - з розірвання ФІФА контракту на проведення Кубку Світу 2018 р. в Росії, якщо Путін не піде з України, Грузії та Молдови.
По-третє (і це найнагальніше), НАТО має почати постачати зброю, як летальну, так і нелетальну, медичне обладнання та навчання для України. Крім того, сили НАТО мають бути розташовані на всіх кордонах України із союзниками по НАТО і бути в стані готовності. Одночасно Україні має бути надано прискорений план дій щодо членства в НАТО. Прем'єр-міністр України минулого тижня висловив бажання України щодо вступу. Народ України сьогодні підтримує членство в НАТО. Чесно кажучи, ідея членства назріла давно, починаючи ще з Бухарестського саміту НАТО в 2008 році, коли Україна висловила бажання про ПДЧ, Сполучені Штати підтримали прагнення України, і тільки Німеччина і Франція з егоїстичних причин заблокували вступ України. Тим часом президентові Обамі слід визнати Україну Важливим союзником - не членом НАТО з усіма перевагами, що з такого статусу випливають, - починаючи з передачею в Україну, відповідно до програми лендлізу, американського профіциту воєнного озброєння, що перебуває в Афганістані і все одно має бути вивезене звідти або знищене.
Політичний філософ XVIII століття, ірландець за походженням Едмунд Берк писав: "Єдине, що необхідно для тріумфу зла, - це щоб хороші люди нічого не робили". Робити "трохи" в політичному напрямку та "трохи" в військовому - рівносильно тому, щоб нічого не робити. Це забезпечує ступінь задоволеності для діяча та лише ілюзію надії для жертви. Справа в тому, що Путіна слід сприймати дуже серйозно, а не ставитися до нього як до божевільного, такого собі Жириновського, котрий є насправді путінською лялькою, створеною для того, щоб Путін здавався поміркованим. Їхню схожість видно яскравіше, ніж їхні відмінності. Сполучені Штати і НАТО не можуть дозволити собі грати роль психолога для Путіна чи Росії. Відомо, що ісламські держави Ірак та Сирія характеризуються президентом Обамою як ракові пухлин; властиво, Росія та Володимир Путін є раковою пухлиною, яка повинна бути ліквідована або принаймні нейтралізована. Крім того, час тепер став важливим фактором. Чим далі, тим більше російська агресія буде рости, як рак. У певний момент стане занадто пізно.
Аскольд С. Лозинський
