Волонтер-сирота з Франківщини: про полон у бойовиків і що потрібно армії
Ще в грудні минулого року Ігор Лещишин прийшов на Майдан у Києві. Каже, тоді він був у 31 сотні.
"В грудні, ми ще Миколая святкували. Я був три місяці на майдані. У лютому був заарештований.
Тоді ще як 18 лютого ми вийшли на Маріїнський парк. І ми протестували, аби Януковича нагнали. А потім нас розганяли. Я прибіг до Українського дому, нам сказав наш колєга, сотник, аби ми український дім охороняли. Нас там було чоловік 50. Потом нас притиснули назад і ми розбили в Українськкому домі вікно. І ми назад, там – Беркут забіг. Я заховався тоді в Українському домі, і Беркут забіг битою, бив. Я впав... Тримали в СІЗО два тижні – я був участником усіх подій на Майдані… там написано було в статті, щоя мав ціпи, гумові палки, шумові гранати, палиці, труби..."
Проте в березні хлопця звільнили - за амністією.
"Потім я до Франківська поїхав. Пролежав у лікарні два тижні. Після того я записався до самооборони. Працював у штабі самооборони Івано-Франківську, допомагав і так далі. В Івано-Франківській області патрулював і так далі. Мені знайшли роботу, житло шукають. Прописався в Івано-Франківську, працюю у бригаді будівельником.
Коли хлопець більш-менш отямився, вирішив воювати на боці армії, проте через проблеми зі здоров'ям Ігоря до армії не взяли.
"Тоді влаштувався волонтером. У мене є знайомі – дали мені сигарети, каву, продукти. Віз на Луганськ. Два рази віз, і все добре було. А третій раз…"
На третій раз Ігор потрапив у полон. Каже, його видала бойовикам провідниця.
"На третій раз я поїхав до Луганська – мав три ящики і два пакети. Зібрав лічно сам, сам собі організовував, сам собі відвіз. Взяв квитки на потяг до Одеси – бо не було прямого потяга до Луганська. І провідниця, яка перевіряла білети, вона подзвонила сепаратистам, і в Луганську мене забрали. Люди дивились, і ніхто нічого не робив. Було шість-сім чоловік із автоматами. Форма солдатська, жовта така, і російські нашивки-прапори на плечі. Сказали мені – "Ляж, руки за спиною". Вони були в масках. А далі натягли на мене мішок і повезли мене. В машині їхали троє ще – двоє спереді, та один позаду. Вони мені наручники одягнули. Просто скрутили, мішок натягнули й повезли. Потім на другий день мене током били, катували..."
"Я сидів в СБУ. В СБУ було багато росіян, багато чеченців.Там були й інші люди – луганчани. Вони порушили комендантську годину, їм ребра ломали, катували. Вони говорили: "Нам не треба ніякої України, ми хочемо бути вільними". Я з ними не говорив, бо вони на мене наїжджали, казали, що у всьому винен Майдан..."
Після двох тижнів побоїв і знущань бойвики обміняли Ігоря. Після звільнення переговірники привезли хлопчину в батальйон "Айдар" - поки тому зроблять нові документи. Тут волонтер зустрів побратимів з Майдану.
І хоча Ігореві самому потрібна допомога, він усі свої заощадження уже витратив на одяг і харчі для добровольців.
"23 тисячі я своїх віддав на потреби для хлопців наших. Форми, берци, екіпіровку європейську, зараз замовляю", - каже волонтер.
