ЧЕХІЯ: ЧИ СПОРОЖНІЮТЬ БУДІВЕЛЬНІ МАЙДАНЧИКИ?
Соціолог Павел Дуба, аналітик «Об’єднання з проблем інтеграції та міграції», повідомив, що з усіх чужинців, які перебувають у Чехії, найбільше поворотців помічено протягом літніх-осінніх місяців серед українців. За його спостереженнями, чимало українських заробітчан повертається додому через те, що побоююється за життя своїх сімей, побоюється за полишений в Україні маєток або має бажання вписатися в той чи той військовий загін.
КИДАЙ КЕЛЬМУ, БЕРИ «КАЛАШНИКОВА»
Українсько-чеська публіцистка Алла Снігур-Желінська, яка спеціалізується на заробітчанській тематиці, погоджується з висновками чеського аналітика, але зазначає, що з-поміж тих, які кидають в Чехії вибійні молотки й кельми, щоб узяти в руки «калашникова», не лише українські патріоти. «Мені, – каже вона, – вже довелося зустрітися з кількома молодиками, які з Чехії подалися просто на Донбас, воювати в лавах сепаратистів».
Українець Іван Могила, який, на відміну від більшості земляків, працює не на будівництві, а в одній з філій південнокорейської Hyundai Motor Company, сказав, що братися за «калашникова» йому пізно: шістдесятка на носі, а от нової хати, яку поставив у селі на Ізюмщині за чеські заробітки, йому жалко; та й не годиться кидати жінку саму, коли війна там на порозі. «Словом, – зітхає пан Іван, – я тут, у Жатці, до кінця жовтня. Уже й квитка купив...».
НЕБЕЗПЕКА ВТРАТИТИ «ЗОЛОТІ РУКИ»
Чеські роботодавці не завжди помічають ідейно-національне розшарування в середовищі заробітчан з України, бо непокоїть іх інше, а саме – втрата дешевої робочої сили. «Подумайте самі! – сказав DW власник невеликого будівельного підприємства у невеликому західньочеському місті Лоуни Ян Мраз. – У мене з дванадцятьох робітників восьмеро – українці. Роботящі, непитущі, й кожен майстер «золоті руки». Муляри, покрівельники, електрики... П’ятеро вже відійшло, а ми ж ставимо котеджі під ключ...». Ян Мраз пояснює, що може, якщо добре попошукає, замінити українців своїми, чехами, але з тими матиме великий клопіт, бо працюватимуть аби день до вечора. а платню вимагатимуть за трьох українців. «Без українських хлопців мені хоч самоліквідуйся», – закінчує розмову лоунський підприємець.
Проблема не чисто лоунська, не чисто західньочеська, а загальночеська. Надто, коли йдеться про будівельну індустрю, в якій працюють, головним чином, українці. Популярний щоденник Mladá fronta Dnes цитує генерального директора великої девелоперської компанії Ekospol Евжена Корца: «Давно відомо, що нашій країні катастрофічно бракує кваліфікованих робітничих кадрів – мулярів, тинькарів, паркетників, столярів, монтажників... Відомо й те, що готовність більшості будівельних об’єктів залежить від українських заробітчан. Певен, що навіть не масовий, а частковий відхід українців призведе до сповільнення темпів будівництва по цілій Чехії». Думку досвідченого девелопера поділяє і празький будівельник Мирослав Кубінець, який очолює компанію Tuka: «Зменшення числа українських фахівців на наших будівельних майданчиках, то був би відчутний удар по всій галузі».
Микола Шатилов, Прага
