РОСІЙСЬКІ ІСТОРИКИ В ЧЕХІЇ: «А В НАС ПАТРІОТИЧНА ІСТЕРІЯ...»

Делегація ознайомила представників міністерства закордонних справ і членів парламенту з численними фактами фальшування російської історії й ліквідації багатьох закладів та установ, чия діяльність пов’язана з вивченням недавнього російського минулого.

СИМВОЛИ СТАЛІНСЬКОЇ ЕПОХИ ПОВЕРТАЮТЬСЯ

Під час зустрічі з головою міжнародного парламентського Комітету Карлом Шварценберґом росіяни наголосили, що сталінізація набрала в них розгону після анексії Кремлем українського Криму, а надто після подій на сході України. «В Росії, – сказав історик Роберт Латипов, – запанувала патріотична істерія, наслідком якої з’явилося бажання мати виключно героїчну історію».

Колеги Латипова розповідали чеським дипломатам і парламентарям, а пізніше і науковцям Інституту з вивчення тоталітарних режимів, про повернення символів сталінської епохи, як от шовіністичний державний гімн чи армійський червоний прапор, з  допомогою яких із свідомості пересічного росіянина витискуються такі поняття, як людські права і демократія. «Очікуємо, – повідомив правозахисник Микита Ломакін, – що буде реалізовано волю Путіна і Волгоград знову стане Сталінградом, а російські школярі вивчатимуть історію за єдиним підручником, авторство якого належатиме знов-таки Путіну».

Від Миколи Сорокіна чехи довідалися, що костромський Центр підтримки громадських ініціатив уже майже рік не діє на підставі путінського закону, який забороняє недержавним організація брати кошти в чужинців. «Будь-який активіст такої організації, – уточнює Сорокін, – автоматично вважається за іноземного агента і позбавляться права на будь-яку політичну активність». А тим часом, додає він, президентська програма вшанування пам’яті жертв політичних репресій заіснувала лише на папері, і славетне товариство «Меморіал» пряде, як то кажуть, на тонку.

З РОСІЇ СТАЄ ЗОНА «36»?

У наукових працівників Інституту з вивчення тоталітарних режимів особливе обурення викликала вістка про те, що єдиний в Росії музей історії сталінсько-брежнєвських концентраційних таборів «Пєрмь-36» опинився на межі знищення. «Про людське око він іще існує, – зазначив у речник Інституту Павел Риячек, – але без державного фінансування і практично без наукового персоналу, який максимально скорочено». Вельми характерно, провадить він далі, що в музеї, який знаходиться на території колишньої політичної зони, позалишилися на стендах малоцікаві фотографії, але щезли списки тисяч політв’язнів, яких в зону «36» заганяла та система, яку відроджує пан Путін.

А з чого чеські дослідники тоталітаризму переймаються долею музею в далекій Пермській губернії? Бо це вони два роки тому, коли музей почав «заважати» російським можновладцям, звернулися з листом до пермського губернатора, в якому вимагали припинити політичне переслідування музею політичних в’язнів. «Допомагали російським колегам і допомагатимемо, – запевняє Павел Риячек, – але найголовніше, щоб їх почули високі чеські політики, які, відвідуючи Москву, далеко не завжди пам’ятають за людські права».

Микола Шатилов, Прага