УКРАЇНА ПІД ОГЛЯДОМ «ВИШЕГРАДСЬКОЇ ЧЕТВІРКИ»

До Братислави приїдуть також президенти країн «Вишеградської четвірки», членом якої є Словаччина, а крім них, і президент Німеччини. Під час візиту глава української держави матиме зустріч віч-на-віч з Андреєм Кіскою, а по ній – з німецьким, польським, чеським та угорським колеґами.

УКРАЇНСЬКА КАРТА В РУКАХ СЛОВАЦЬКОГО ПРЕЗИДЕНТА

Увагу міжнародних оглядачів привертає те, що запрошення Петра Порошенка є особистою ініціятивою Андрея Кіски, на чому й сам він наголосив у недавньому інтерв’ю американському радіо RFL/RF. «Нічого дивного, – каже словацький публіцист Богдан Копчак. – Господар братиславського Граду прагне бодай в такий спосіб поліпшити в очах европейської спільноти репутацію своєї країни, яка помітно підупала після відверто промосковських висловлювань прем’єр-міністра Роберта Фіцо».

Богдан Копчак нагадує, як гостро критикував Фіцо Україну за запровадження Києвом протиросійських санкцій і як категорично відмовився підтримати Брюссель в його намаганні посилити евросоюзні санкції. «Безперечно, –  провадить далі словацький публіцист, – в демонстративних симпатіях Андрея Кіски до Києва вчувається бажання допекти главі уряду, який був його конкурентом на президентських виборах, але переважає, гадаю, все ж таки чинник зовнішньополітичний». За словами Богдана Копчака, Кіска, якого два роки тому ніхто не знав, мусить будь-що зміцнити свій авторитет на европейській політичній сцені, і вкраїнська карта в його руках може виявитися картою козирною.

ТОВАР ВАРТИЙ РОБОТИ

А чи варто було Порошенку приймати запрошення на саміт «Вишеградської четвірки», якщо беззастержно ЗА Україну лише два її президенти – польський і словацький? На думку нашого співрозмовника, варто. «По-перше, – пояснює він, – присутність Петра Порошенка у Словаччині може змінити панівні настрої в суспільстві, які поки що ґрунтуються на понятті «наша хата скраю», і на яких спекулює Роберт Фіцо; а по-друге – підняти в очах того самого суспільства престиж власного президента до планки провідних европейських політиків». І те, і те, певен Богдан Копчак, піде на користь Україні. Скептичніше ставится він до спільних можливостей Словаччини, Польщі, Угорщини, Чехії надати конкретну, дієву допомогу українцям. На перешкоді, зазначає словацький публіцист, стають статутні обмеженості «Вишеградської четвірки».

НАРОДИ «БРАТНІ», ПОГЛЯДИ РІЗНІ

На думку чеської еспертки з українсько-словацької проблематики Ленки Віхової, братиславський візит Порошенка важливий й тим, що Словаччина контролює надходження реверсного газу в Україну. «Напередодні зими, – каже вона, – Київ хоче мати певні ґарантії, що газові поставки не перервуться і не зменшаться, а якраз на це вже натякав і прем’єр Роберт Фіцо, і деякі його міністри».

Загалом, зауважує Ленка Віхова, ставлення словацької політичної еліти до російсько-українського конфлікту виглядає інакше, ніж в еліти чеської, яка одностайно (за винятком президента Мілоша Земана) засуджує аґресію Москви. У словаків, констатує чеська експертка, ми такої одностайності не бачимо. Ленка Віхова вважає, що корені неоднакового сприйняття однакових подій «братніми» колись народами, сягають не лише 1968-го року, коли населення Словаччини сприйняло совєтську займанщину набагато спокійніше, ніж населення Чехії, а й року 1945-го, коли словацькі комуністи сподівалися, що їхня країна стане частиною московської імперії.

Микола Шатилов, Прага