Summa Politica INCIPIT LIBER DE THEORIA POLITICA INDUCTIO
Тривіум:
- що таке політика?
- навіщо потрібна політика?
- хто такий політик?
Квадривіум:
- навіщо придумана система виборів?
- навіщо існують політичні партії?
- як ми вибираємо політичну партію?
- чи є життя після виборів?
TRIVIUM 1. Що таке політика?
Шалам-Балам пояснював Алісі, що є слова-гаманці: розкриєш їх, а там два відділення. Слово "політика" походить одночасно від двох грецьких понять: політикос - "множинність інтересів" та політикі - "державне призначення", - і поєднує в собі ці сутності. Але насправді відділень набагато більше, бо за словом "політика" ховається аж ніяк не менше складних речей, ніж за словом "математика". Навіть самих визначень політики існує більш як двадцять, тому що неможливо відокремити політику від самого суспільного життя: хто розмежує, де закінчується повсякденність і починається політика? Навіть види політики сильно відрізняються залежно від сфери діяльності чи рівня організації суспільства.
Простіше за все визначити політику як чотири основні задачі:
- узгодження інтересів різних соціальних груп;
- впорядкування та регулювання процесів та відносин, які існують між людьми, організаціями та суспільними інститутами;
- забезпечення розвитку суспільства, розробка і впровадження моделей його еволюції;
- пом'якшення протиріч, які виникають у суспільстві, і розв'язання їх шляхом арбітражу та узгодження.
Говорячи простою мовою, політика - це методологія розв'язання проблем без розбивання голів. Якщо в процесі пошуку рішення розбита хоч одна невинна голова - це шлях до кримінального злочину.
А відтак, політичні рішення повинні ухвалюватись не волею лівої п'яти політика, а відповідно до якоїсь системи, яка б дозволяла оцінити наслідки того чи іншого рішення. А для цього необхідна теорія, яка б моделювала суспільство, його основні компоненти та процеси і дозволяла здійснювати раціональний аналіз. Така теорія називається політичною економією і вивчає відносини, які виникають у процесі виробництва, розподілу та використання благ у суспільстві, а отже, відносини між урядом, законами та різними частинами суспільства: адже блага - це не тільки харчі, одяг та комп'ютери, а й гаряча вода, електрика та спокійне життя.
Видів суспільства багато, та й саме воно не стоїть на місці, розвиваючись, еволюціонуючи, іноді деградуючи - але повсякчас змінюючись. Тож і політекономічних теорій мусить бути багато: для відкритого суспільства, для пострадянського, для повоєнного і навіть для випадку, коли влади нема і вона валяється на дорозі. Щоб створити політекономічну теорію, необхідно взяти економіку, соціологію, історію, психологію і навіть культурологію, змішати в міксері, добре приправити теорією ігор... і навіть тоді це буде напівфабрикат. Найкращі політекономічні теорії проходять перевірку практикою не менше чверті століття. Хочете експериментувати - будь ласка, але тільки тоді, коли точно упевнені, що перебрали все існуюче і не знайшли відповіді. А шукати є де: Адам Сміт, Давід Рікардо, Фредерік Бастіа, Людвіґ фон Мізес (до речі, українець за народженням), Джон Кейнс, Мілтон Фрідман. Для збоченців - Карл Маркс і Айн Ренд. Для любителів посушити голову над складними системами - Дон Тепскотт та Карл Поппер.
Політика, як ми визначили, опікується узгодженням інтересів, але й інтереси теж не повинні братись зі стелі. Звичайно, політик може спробувати "вгадати", чого хоче той чи інший прошарок населення, але якщо він буде займатись "угадуванням", рано чи пізно попаде пальцем у небо і нарветься на протест (як мінімум). Якщо "не вгадає" в серйозних масштабах - може скінчити теліпанням на власних дверях. Цього не хоче ніхто. Тому й існують ідеології, які жорстко формулюють інтереси та цінності того чи іншого прошарку суспільства і концентрують їх у простому переліку ідей, які можна написати на розтяжці під мостом.
Ідеологія - не наука. Певніше, вона наука рівно настільки, наскільки в її основі лежить політична економія. Бо правильно сформулювати основні ідеї та цінності можна тільки тоді, коли глибоко розумієшся на суспільних процесах. Як і політекономію, ідеологію можна створити самотужки: це трохи легше, ніж у випадку з політекономією, але все одно складно. Краще вибрати щось із понад двадцяти наявних: лібералізм, націоналізм, анархізм, тимократія, меритократія... і це тільки базові варіанти, а є підвиди і комбінації.
Ідеологія в суспільстві не може бути одна: адже кожен прошарок суспільства має свої інтереси, і в рамках однієї ідеології узгодити їх усі практично неможливо. Тому політичне життя і полягає в боротьбі різних ідеологій, а отже, стратегій розвитку та організації суспільства, серед яких виокремлюються декілька основних, які найкраще відбивають інтереси найбільших соціальних груп. Ці соціальні групи стають базисом для політичних сил, тобто партій та окремих політиків.
Політична економія та ідеологія можуть показати, що робити, і пояснити, чому. Але вони не говорять жодного слова, як це робити. На це дає відповідь третій компонент політики - політична система. Вона описує, які саме інституції існують в державі; які з них представляють саму державу, а які - суспільство; як вони взаємодіють між собою і як ділять повноваження; для чого необхідно застосувати владу, а де відносини зможуть регулювати самі громадяни чи регулювання взагалі непотрібне; нарешті, які методи потрібні, щоб змінити саму систему, не ламаючи всього навколо.
Політична система - це валізка з інструментами. Сама по собі вона ні на що не здатна, бо складається лише з переліку інституцій та законів, які описують взаємовідносини цих інституцій. Працездатність, а головне - ефективна робота політичного ладу на користь держави та народу залежить від того, які саме люди обіймуть посади в цих інституціях, будуть писати ці закони і наглядати за їх виконанням.
Поганих чи хороших систем нема. В Сінґапурі була диктатура, і вона працювала добре. У Британії досі монархія, і вона працює добре. У Швейцарії пряма демократія, і вона працює добре. Це як машина: неважливо, що під капотом, але посадіть за кермо водія, і він привезе вас додому. Посадіть за руль дурня - він і сам розіб'ється, і вас угробить.
Найважливіше - які саме люди обіймуть посади очільників і отримають в свої руки владу. Чи уміють вони застосовувати владу? Чи знають, навіщо треба її застосовувати її? Чи знають, у якій сфері треба її застосувати, а в якій не треба? Чи розуміють, до яких наслідків призведуть ті чи інші рішення і яка ціна значиться на ціннику?
Такі люди й називаються політиками.
( Далі буде )
