Summa Politica (продовження)
Політики бувають різні. Це може бути молодий чоловік із папкою під пахвою, який добивається газифікації свого району. Це може бути бундючний пан, який сидить у парламенті й ухвалює закони, вигідні для його корпорації. Це може бути злочинець, який ховається за депутатським мандатом і застосовує свій статус як обушок. Але це може бути й людина, яка буквально кладе своє життя і здоров'я на те, щоб змінити щось у бутті країни. Вони не однакові, як не однакові лікарі в лікарні. Один лікує шлунок, інший - очі, третій - спеціаліст із зубів. Четвертий допомагає впоратись із психічними проблемами, а п'ятий просто втелюшує пацієнтам біодобавки, від яких жодного ефекту, крім пустого гаманця хворого і нового джипа на відомчій стоянці.
Якщо ви потрапили на п'ятого лікаря, це ще не значить, що медицина - зло і всі лікарі - шахраї. Це значить, що до цього лікаря ходити не варто, а ще краще - зібрати всіх постраждалих і домогтись його звільнення. Інакше він так і буде замість лікування займатись вигідною торгівлею і мінятиме собі джип щомісяця.
Але на лікаря вчать, і можна, зрештою, перевірити його диплом. А у політика профільного диплома не буває, але може бути юридичний, економічний, технічний і навіть гуманітарний. Але якщо він практик, отже, повинен знатися на тому, що робить, навіть якщо не має послужного списку. А значить, пояснювати свою позицію простими словами: з мінімумом розумних слів, з максимумом фактів, називаючи речі своїми іменами. Щоб вам, людині, яка прийшла для розв'язання своїх проблем, стало ясно: причина в цьому, для розв'язання потрібно це, а заплатити за це треба буде оцим.
Звичайно, марно сподіватись, що політик відверто говоритиме абсолютно все. Лікар теж ніколи не скаже всієї правди важкохворому, поки не буде впевнений, що це не завдасть шкоди. Значить, необхідно слідкувати, що криється за словами політика, чого він прагне добитися і навіщо йому політика. А на це вказують його справи та його поведінка. Навіть дрібні нюанси. Скільки навколо нього охорони. Як він спілкується з тими, хто до нього звернувся. Навіть висота паркану його будинку - і та важлива. Бо якщо лікареві ви вручаєте лише своє життя, то політику вручається доля і курс цілої країни та мільйонів її мешканців.
І якщо для політика його виборець - це всього тільки статистика і він навіть не знаходить часу поговорити із ним відверто, то такий політик пожертвує тисячами та мільйонами людей навіть задля дрібниці. А якщо політик охоче зупиниться, аби подивитись на дитячий малюнок чи вислухати прохання старої бабусі, - йому рішення про принесення когось у жертву буде даватись набагато важче.
Але рішення мало ухвалити: його треба ще й виконати і взяти за це відповідальність. Виконати будь-яке ухвалене ним рішення, реалізувати обіцянку чи виконати доручення, дане йому виборцями, політик може тільки за допомогою влади. Це його основний і єдиний інструмент. Тому, якщо політик хоче щось робити, він повинен прагнути влади. Складно уявити собі чоботаря, який боїться молотка? Чи лікаря, який не хоче братись за скальпель? Так само має бути важко уявити політика, який не прагне влади.
Влада завжди йде в комплексі з відповідальністю за виконані рішення. Прагнучи влади, політик також повинен бути готовим понести відповідальність, у тому числі, якщо треба, сісти в тюрму за свої переконання і за свої дії. Цим справжній політик відрізняється від паяца, маріонетки чи тирана. Він не перекладає відповідальності на стрілочника, а несе відповідальність сам - перед виборцями, країною та історією: саме в такому порядку.
Нарешті, політик завжди має погляди, тобто "свою" політичну ідеологію та "свою" політекономічну теорію. Інакше він не зможе ухвалити правильного рішення, а буде займатись "угадуванням". Погляди можуть мінятись, адже міняється і суспільство, і обставини, і навіть сама людина, набуваючи досвіду, роблячи роботу над помилками і аналізуючи свої минулі перемоги і провали, теж змінюється. Погляди можуть не озвучуватись і не називатись точним словом. Але вони завжди є. Їх нескладно визначити, спостерігаючи за шляхом людини в політиці. Чи стрибала вона з партії в партію? Чи говорила одне, а потім робила зовсім інше? Чи відстоювала вона свій погляд на політику протягом років, помиляючись, виправляючись та набираючись досвіду, а чи міняла переконання, як одноразові рукавички? Сьогодні соціаліст, завтра ліберал, післязавтра анархіст, а на четвертий день надягає маску Дарта Вейдера...
Політика не можна вибрати "по приколу", "менше зло", чи "бо хто ж, як не він", а потім забути про нього на довгі п'ять років. Його вибирають для того, щоб він ухвалював рішення. Правильні рішення. Або неправильні - і тоді ніс за них повну відповідальність.
(Далі буде)
