Summa Politica (закінчення)
Як оцінити політика чи партію після виборів? Вони не повинні переставати піаритись. Тобто, як і під час виборів, вони повинні продовжувати пхати ніс в кожну дірку в країні. Менш інтенсивно, тому що піар тепер має займати тільки частину часу. А решта часу повинна йти на більш важливу роботу, яка приносить конкретні результати.
Обійнявши посаду, кожен політик отримує не тільки владні повноваження, а й обов'язки. Зазвичай це книжечка з написом дрібним шрифтом "посадова інструкція"; перед вступанням на посаду її слід завчити напам'ять і написати собі на лобі фразу - "не більше, але й не менше". Це той принцип, яким має керуватись кожен обраний політик. Ту саму фразу треба повісити над ліжком і у виборця. Тому що немає сенсу вимагати від депутата районної ради змінити закон про підприємництво, а від депутата Верховної Ради - призначити міністра оборони. Кожен має свою сферу повноважень, у межах якої й повинен діяти. Виконав обов'язок - запиши собі плюс, надужив повноваження - запиши десять мінусів.
А діяти політик повинен обов'язково. Для початку - збагнути, що реально робив його попередник, і звірити свої висновки з його звітом. Потім підвести риску і сповістити виборцям: "це я побачив, коли вступив на посаду". Якщо не сповістив, значить, узяв на себе принаймні часткову відповідальність за те, що розгардіяш зберігся, а винний покарання не поніс. Через певний час - як правило, це сто днів (термін реформ Наполеона), дев'ять місяців (термін фінансової звітності) чи рік (календарний термін) - він має продемонструвати звіт: скільки виправлено помилок попередника, скільки нових проблем знайдено, скільки рішень знайдено і виконано. Якщо політик парламентар - має продемонструвати хоча б список законопроектів, які були ним подані. Їх можна буде проаналізувати якісно і зробити висновок, виправдав політик довіру чи ні.
Партії одночасно складніше і простіше. З одного боку, вона може зібрати досягнення всіх своїх членів і видати загальний звіт. З іншого боку, партія не тільки в політичній системі працює, а й безпосередньо на низовому рівні. Скільки у неї є громадських приймалень? Чи довга туди черга? Чи приходять люди туди по два-три рази? Чи проводить партія тренінґи для молодих активістів, навчання, чи дбає про політичну грамотність населення, чи контактує з громадськими організаціями? Чи є у неї молодіжне крило, чим воно займається - папірці перекладає чи хоча б паркани фарбує?
Можуть бути й інші питання, але ці - основні. На них повинна відповідати і сама партія - задля власного виживання. Якщо партія надто мало працює на низовому рівні, то хоч які круті досягнення демонструватимуть політики її топ-ешелону, вона не зможе розвиватися і до наступних виборів підійде у значно гіршій позиції, ніж до попередніх.
Оцінок партії повинно бути декілька і з різних боків. Політична журналістика. Громадські організації. Університетські дослідження. Нарешті, звичайна людина повинна бути спроможною вивести таку оцінку, доклавши мінімум зусиль.
А для цього партія повинна все робити в публічному режимі. Щоб кожен охочий міг зайти в місцевий осередок і попросити маленьку книжечку. В ній повинно бути багато інфографіки, фактів та того, що можна перевірити, зайшовши в найближче інтернет-кафе чи купивши газету. Іще там має бути книжечка трохи товща - із статтями членів партії, присвяченими історії, економіці та практичним питанням здійснення політики. Іще там повинна бути бібліотечка, в якій можна взяти почитати теоретичну літературу.
І якщо гість, подивившись на все це, скаже: "хлопці та дівчата, у вас тут так класно, я хочу займатись політикою професійно і вступити до ваших лав!" - екзамен на життя після виборів зданий. А якщо таких гостей вишикується черга - можна вивести "відмінно".
EXPLICIT LIBER DE THEORIA POLITICA
