Про закон і право

От наприклад, стаття 8 Конституції проголошує принцип верховенства права. Не закону, а саме права. І зазвичай вважається, що право - це просто такий синонім для слова "закон" і дотримання верховенства права означає, що все має бути у чіткій відповідності до законодавства.

Однак тут виникає певне протиріччя. Нам відомі численні випадки, коли люди були неправомірно покарані, але все відбувалося в чіткій відповідності до закону. Найближчим для нас прикладом є ув'язнення Юлії Тимошенко, яке було обставлене як "торжество права". А одним із наймасштабніших прикладів був державний лад гітлерівської Німеччини, де у чіткій відповідності із Нюрнберзькими законами спочатку дискримінували, а потім і почали знищувати "неправильну" частину населення. Хоча Гітлер був лише учнем Сталіна, який використання закону як обушка довів до практичної досконалості, апогеєм чого стали процеси Вишинського.

І ми впираємось у парадокс. Якщо право - це сукупність законів, тоді Гітлер і Сталін робили все за принципом верховенства права, і їх нема за що засуджувати. Закони такі. Однак Нюрнберзький процес показав зворотне. Не всякий закон відповідає праву, і не всяким законом можна виправдати свої дії. А значить, право і закон - це різні речі, хоча й тісно взаємопов'язані.

А є такий французький економіст, Фредерік Бастіа, який жив близько двохсот років тому і творив у часи хвилі революцій 1848 року. Він вважається одним із "стовпів" ліберальної політекономії і був провідним опонентом Маркса. Саме він вважається фактичним засновником австрійської економічної школи, як і ряду інших економічних течій, у тому числі й солідаризму (так, саме Бастіа належить теза про те, що капіталісти і працівники можуть досягти взаємовигідного контракту). Відомий він перш за все своїми софізмами - простенькими прикладами, на яких демонстрував дурість марксистських уявлень і глупоту сучасних йому соціалістів. Значно менш відома його фундаментальна праця, присвячена сутності закону і, що важливіше, випадкам, коли закон перетворюється на спосіб освячення злочину. Якщо вам цікаво, прочитайте її повністю, вона того варта:

http://www.libertarium.ru/lib_law

За її допомогою ми розберемось, що таке закон, а що таке право.

Отже, закон - це набір формальних правил, яким регулюється певна сфера людської діяльності. Пишуть (а головне, ухвалюють) закони, як правило, окремі люди або порівняно малі групи людей, які користуються підтримкою політичної сили, що панує в державі. Іншими словами, закон завжди відбиває точку зору  людей, які перебувають при владі.

А право являє собою систему загальних правил поведінки, яким мають підпорядковуватися всі і які гарантуються державою. Загальність означає незалежність цих правил від того, хто саме перебуває на вершині державної системи, від його бачення відносин у суспільстві. Таким чином, стаття 8 нашої Конституції, по суті, гарантує громадянам, що хто б не був при владі, основні принципи поведінки в державі залишаться незмінними.

На це можна зауважити, що закони теж обов'язкові для всіх, отже, можна ототожнити право і законодавство (марксизм так і робить). Але може бути й інакше - якщо при владі перебувають злочинці. В такому разі весь апарат суддів, поліції, тюрем та законотворчості стає способом захисту можновладних грабіжників і робить злочинцем жертву такого узаконеного грабунку. Тоді закон перетворюється на інструмент пограбування, на обушок, який надягають на руку, аби точним ударом "вирубати" перехожого і обібрати його до нитки.

А потім ви цікавитесь, чому Бердяєв в обличчя Марксові якось заявив: ви, шановний пане, своїми теоріями приведете до влади найжахливіших злочинців!

І Маркс таки привів, адже більше за все комуністи та інші диктатори всіх мастей люблять прикриватись законами, що їх ухвалюють "під себе" і для себе - руками повністю підконтрольного їм законотворчого органу.

Де ж пролягає та межа, на якій закон із конкретної реалізації права перетворюється на його протилежність? Є кілька простих ознак:

- злочинний закон завжди відбирає у громадян те, що їм безумовно належить, і передає тим, кому воно не належить;

- злочинний закон сприяє окремим громадянам за рахунок інших, роблячи для обраних законним те, що для решти є злочином, - і навпаки, роблячи для окремих громадян злочином те, що для решти таким не є;

- злочинний закон дозволяє обійти чи скасувати загальну базову норму поведінки, яка гарантується державою.

Є і ще ознаки, але ось ці три - очевидні, і їх можна побачити неозброєним оком.

А ще право і закон відрізняються тим, що право завжди позитивне, воно гарантує людям можливості для життя, розвитку та безпеки. А закон завжди негативний, він повинен забороняти і блокувати ті можливості, які роблять злочин легшим від чесної праці.

Адже люди йдуть на злочин не тому, що вони погані від народження, а тому, що красти (наприклад) простіше, ніж працювати чесно. Тож якщо ми прагнемо правової держави, саме це повинно стати нашою метою: щоб закон не плекав злочин і не був обушком для жертв, а був кайданами на ногах злочину. Найкраще - коли від злочину втримує не суворість покарання, а сама складність і проблематичність його скоєння. Потрібно, щоб значно простіше було зробити все чесно.

...І ще про право і закон: бажано ніколи їх не плутати, бо з підміни першого другим починались всі диктатури світу.